Показати повну версію : Ваша омріяна професія
Я наприклад їх перемріяв(майже переграв :D ) мабуть з сотню. Поки що зупинився на хірургові, а вчусь на історика :p
Моя омріяна і запланована професія - режисер художніх фільмів.
Отак. Просто і зі смаком.
acid drinker
13.05.2006, 00:36
ех.. хочу бути журналістом. тобто досі думаю, шо хочу. але гарних журналістів іноді б'ють, а поганих нікому не треба...
а взагалі я писати хочу. просто писати...
оце в журналісти бажаючих... йо-майо, творців розвелося...
Якщо глобально брати, майже утопічно, то хотіла б просто продавати книжки у власній маленькій книгарні на вузенькій затишній вуличці... Пити каву з постійними відвідувачами, нескінченно читати й обговорювати прочитане. Ну, пописувати щось по ходу - так, на дозвіллі...
Ой, розмріялась.
acid drinker
13.05.2006, 11:25
оце в журналісти бажаючих... йо-майо, творців розвелося...
:D /валяється по підлозі - ну, приблизно як від недавно слуханого прикола про скіноту.../
ну шо тобі сказати. відсотків 70 ними не стануть, графоманитимуть собі потиху і працюватимуть абсолютно не за, з дозволе сказати, покликанням. та і я навряд чи стану - просто коли запитують "дівчинко, а ким ми будемо?", набагато легше відповісти про журналістику, шо недалеко від правди, ніж пояснювати всю цінність фрі арту як заняття для кльових істот. а на тему творців розвелося - ага, розвелося, але чогось моє не надто сприйняло твою фразочку... може, того, шо не вважає себе якраз тим творцем, який "розвівся"?...
Угу, талант від природу і т.д?:)
мож кинеш свою якусь статтю, в мене тут сім*я журналістів - радійники, реадктори... продивиться хтось, дасть відгук. ну що?
RockerША
13.05.2006, 23:14
Чого це розвелось?! фу, і слово яке негарне... Я хочу бути журналістом, і намагаюсь потроху робити кроки до цієї омріяної професії. Це, справді, моє. Важко, звичайно, коли тобі 15 років щось шукати, але намагаюсь! І це вже навіть не мрія, а реальність, адже вона близько!
Ніколи не звертайте увагу на свій вік.
Це вам допоможе. Принаймні мені допомагало і не раз.
RockerША
14.05.2006, 13:01
А я й не звертаю:) Я можу спілкуватись з дорослими людьми на рівні, можу при необхідності їм щось довести, і вони сприймають мене як рівну собі. Головне - бути впевненими у своїх силах, і не показувати свою слабкість іншим.
Заффтра в мене співбесіда з викладачами УКУ, як покажу слабкість, так і встану і не повернуся туди навіть у липні:)
acid drinker
14.05.2006, 14:17
Угу, талант від природу і т.д?:)
мож кинеш свою якусь статтю, в мене тут сім*я журналістів - радійники, реадктори... продивиться хтось, дасть відгук. ну що?
напишу - кину))
поки шо мій талант від природи, як ти висловився, проявляється у віршах - і то мене шалено пре. щиро кажучи, я б і про журналістику не думала, якби могла заробляти поезією. але фррр... коротше, історія до біса типова))
"-Програмист? Нам как раз нужен програмист..." (с) Стругацькі
А взагалі-то, хоч і не люблю я коли мене задовбують, хотілося б щось пояснювати людям в компах, щось весь час налагоджувати. Але це скоріш буде хоббі.
RockerША
14.05.2006, 18:35
Я гадаю, що головне-знайти професію до душі, щоб потім не казати"у...завтра на роботу....знову..." - тоді взагалі навіщо працювати?
acid drinker
14.05.2006, 18:46
віриш, у мого щастя робота, яку він просто обожнює. программер, блін:) але все одно я від нього таке нерідко чую. як мінімум тому, шо це в людині всередині закладено - усі люблять фрі арт, і багатьом навіть улюблена справа трошки іноді муляє, якшо її ТРЕБА з дев'ятої до шостої, а то й понаднормово, а то й у вихідні...
RockerША
14.05.2006, 18:48
тоді так...але в основному професія повинна бути бажанна:)
Aureliano
14.05.2006, 21:42
кинокритик - замечательная профессия, смотреть и кино и его комментировать :o
Ти ще забув дописати
коментувати-коментувати-коментувати ...........:)
А чого це ви всі симптоматично сприйняли "розвелись" на свою адресу?
якби могла заробляти поезією
Так не буває. А твоє ім'я, до речі, хоч трохи відоме у поетичних колах? Ти, пам'ятаю, себе до кращих двотисячників записувала. Так що цікаво стало.
П. С. У мене теж програміст :)
acid drinker
16.05.2006, 03:18
трошки. зовсім небагато посвітилася на молодому вині минулорічному - там начебто нам зі смульським жабок подарували за начебто гарні вірші...
є у якомусь із номерів києва, але то давно. зараз не друкуюся практично - не знаю, гальмую по-чорному, аж самій себе соромно. якшо раптом десь - з радістю презентую.
oddysseus
16.05.2006, 13:46
Цікава тема. Я взагалі-то старшенно ледачий, тому улюблене в мене - це, як прийнято казати, валяння на дивані. Взагалі те, чим я зараз займаюсь на роботі, мене більш-менш влаштовує. Трохи журналістики, трохи кінорецензій було в мене вже... Але як ліньки розвивати здобутки (навіть кількісно, не кажучи вже про якісно)! Журналістика - це велика нєрвотрьопка. І не завжди ти пишеш те, чого хочеш.
Ось така байда. А якщо помріяти, то я хотів би займатися старовинною холодною зброєю (антиквар воно називається што лі?), або кіллером бути, хоча останнє трохи неперспективно...
Шалена мрія була стати перекладачем!!Але на превеликий жаль,стану економістом!:-((((
Коли я виросту велика:
- заведу собі котячу ферму
- влаштуюся нянькою на кшталт Мері Попінс ("приходжу, коли хочу")
- влаштуюся підзаробляти збирачкою мушль
- може навіть у космос злітаю
- або хоча би льотчиком (обчиталася Екзюпері)
- куплю фотоапарат і навіть іноді продаватиму "те, що бачу",
бо ж треба за щось утримувати котів, їздити до мушль, підкупити лікарів, аби в космос і до літака пустили. Та й фотоапарат, врешті-решт, за щось купити треба!
Але поки я маленька-дурненька і тринькаю "гроші для мрій" на пиво і чорт зна що.
Може таки вирости?
Шалена мрія була стати перекладачем!!Але на превеликий жаль,стану економістом!:-((((
А що заважає тобі бути перекладачем? Те що в дипломі буде написано економіст?
Яка різниця. Приклад може не дуже вдалий, але...
Я вчусь на програміста, на системного програміста. Це означає, що після закінчення ВУЗу я буду вміти запрограмувати БУДЬ-ЯКИЙ процесор. Але мені не в кайф це робити, тому я собі шукатиму роботу щось подібне до системного адміністрування. Може я і буду отримувати меншу зарплатню, але я хоча б отримуватиму кайф від своєї роботи. Хоч і буду її інколи лаяти :).
Шалена мрія була стати перекладачем!!Але на превеликий жаль,стану економістом!:-((((
класно, а перекладачем чого?
Варіантів є массссу: перекладач ящиків наприклад:) або ж з німецької :)
до речі "ню дрім джоб": папа-інквізитор
Я не думаю, що в Helen мрія стати перекладачем ящиків.(тим більше вона дівчина)
acid drinker
18.05.2006, 02:47
до речі "ню дрім джоб": папа-інквізитор
рррр... девор, то не куртуазно... фє...
/))))))))))))) блін, уявила собі готьолок, які палають на вогнищі після кількох діб відпочинку у найкращих підвалах святої інквізиції... гарна картина, тільки смаленим м'ясом надто тхне.../
у мене є три мрії:
-відкрити видавництво;
-відкрити невелику книгарню, де б продавалися книжки ТІЛЬКИ українською мовою;
-відкрити арт-кафе у рідній Полтаві, щоб було де збиратися митцям
Дзвінка, відкривай велику кгигарню, де б продавалися книги українською мовою... я вже уявляю, як я ходжу між полицями... ось товсті і поважні словники, тлумачний гордовито посідає найпочесніше місце... ось книги молодих авторів у модернових обкладинках. ті ж самі автори сидять у кафе поруч і попивають каву, ліниво споглядаючи в стелю... перед ними на столі ноутбуки чи рукописи і відвідувачі тихенько спогладають на це дійство, боячись злякати музу...
а ось переклади українською мовою поважних класиків....
моя омріяна професія - читати книжки і отримувати за це гроші :) ну може і самій щось писати. щось - бо поки не акумулювала в собі достатньо матеріалу для написання книги.
а зараз я працюю перекладачем. так що HELEN, ставай економістом і ласкаво просимо - людина, що знає певну галузь і перекладає матеріали саме в цій царині - просто на вагу золота. адже економічні тексти - це своя специфіка роботи. по собі знаю, бо як перекладала, витягувала свій підручние з економіки і вчила його заново, щоб хоч трохи призвичаїтися до термінів і вловити суть.
перекладачем бути - теж мріяла, як в універі вчилася. але боялася, що не вийде. боялася, що це важко і я не справлюся. та нічого, вчуся перекладати до сих пір - це безперервний процес. до того 2 роки працювала викладачем. ну а хто в дитинстві з дівчат не мріяв бути вчителькою... в мене були просто НАДЗВИЧАЙНО талановиті, розумні та кмітливі студенти. тепер я з ними часто переписуюся. вони в мене всі сонечки. сумую за викладанням. навіть якщо викладаєш англійську в технічному вузі - все рівно є ЩО навчити і КОГО навчити. і на курсах я теж довго працювала - там інше зовсім. там тебе витискають як лимон - бо їм тої англійської не просто треба, а дуже треба.
а взагалі - омріяна професія це не щось таке статичне, застигле у просторі і часі... ваші уявлення про професію можуть бути хибними. і тоді виявляється, що мріяв чи мріяла не про те... так що треба пробувати себе в різному - тоді легше визначитися.
щось я слабо собі уявляю щоб письменники мирно сиділи в кафешці і роздягали стелю очима. тоді б їх безграмотний, позбавлений змісту бред ніхто б не купував. а так шляються по місту в пошуках гострих відчуттів..тіпа пива напитись і теревенити не зрозумілою калькою підвалів. звичайно, читачам приємно читаючи розуміти, що вони вищі за планку написаного і сидять молестуючи свою голову.. і питається тоді, на фіг та література, чи не легше тримати книжкову лавку і платити безробітним письменникам за те щоб працювали манекенами біля своїх книг - це здається узурпаторство бюрократичне..
от такий в мене противний настрій:)
Девор, а звідки ти знаєш, що там на стелі намальовано буде? може там таке, що навіть у підвалах не побачиш :)
Дзвінка-Рутенка
21.05.2006, 21:53
А от я... Я хочу стати гітаристкою. Ну нормальною такою. Щоб грати в кафешках з цікавими та привабливими саксофоністами і відчувати себе неначе у Польщі 1934-го року в оркестрі з паном Квінтою...( ну, я так розумію, що ми ж говоримо про омріяну професію?) А потім ще б я дуже хотіла іздити з цим же оркестром по світу - торгувати зубами. Не дуже хочеться шаленої популюярності. Так, лише усмішок слухачів. І трошки захоплення мною, як, наприклад, Денні Будменом Т.Д. Лемоном Новеченто. Класний був піанюга... Так по клавішах!!! Ну так класно, що в мене так не вийде. А може...? Ну що ж, мріємо далі...
Дзвінка-Рутенка
21.05.2006, 22:03
А потім в мене з"явиться багато вільного часу і я почну вишивати. Знову повернуся до вивчення кельтської культури. Може, поїду на якийсь фестиваль рольових ігор. (Чи не забули мене в тих колах за довгі роки?) А коли мені виповниться 35, то я змайструю фестиваль рольової музики імені Себе.
Мабуть, повернуся в Англію, щоб подивитись на неї очима дорослого.
І буду жити без професії. А так, зигзагуючи життєвими стежками. А головне - це мені подобатиметься!!!!
Кидає тебе, Дзвінка, з одного боку в інший. тішся цим. бо найгірше в свті заняття це бурчати, що молодь незнає чим себе зайняти і займається бозна чим...
жити цікавим насиченим життям і бути щасливим чи щасливою незалежно від обставин, це ж теж свого роду професія...
а ще мені моя нова робота дала змогу зустріти купу класних людей, так що я дуже вдячна своєму перекладацькому агенству на наш колектив. Люди, я вас всіх люблю ;)
Semelena
22.05.2006, 13:19
Мрію не зупинити, звичайно, це всім відомо.
А я от особисто дивувалася широковідомому наїзду "шо за професія критик - де Ви бачили дитину, що мріє стати критиком". Я таку дитину бачила в дзеркалі.
Пам’ятаю, у садочку - оскільки я там бувала нечасто по причині хворобливості, то ні з ким не дружила - ледь не півгрупи товклися всередині веранди, зображуючи ляльковий театр. Це було тільки один раз. У дитсадочках для прогулянок на випадок дощу були веранди, всередині них по периметру лавочки, на які можна було ставати і просовувати усяких м'яких цуциків в щілину під дахом, показуючи назовні вистави. Я стояла ззовні, нас, глядачів, було аж двоє, і я гостро відчувала свою актуальність саме на цьому місці і захоплювалася сміливістю й креативністю гравців. Мені це згадується досі, тому що це був шматок щастя (незважаючи на мізерність теми, що її могли чіпати діти 5-6 років). Так, я хотіла б бути професійним споживачем мистецтва!
В школі мені рекомендували йти в гуманітарному напрямку, батьки ж повідомили, що я піду у фізико-математичну школу, і я уявляла себе в майбутньому науковцем. Проте у 10 років (1987) я потрапила на цілу учбову чверть до санаторія і питання матшколи якось відпало. Зате я мріяла, як я викладатиму математику в школі, і навіть подумки складала щось типа планів уроків для класу шостого, хоча при цьому всім розказувала, що викладатиму тільки в страших класах або ВУЗі, де "діти"(:D) самі хочуть чогось навчитися (бо й насправді не дуже складалося з однолітками).
Після нужденного періоду розвалу Союза батьки наполягли на економічній освіті, щоб я була п р и г р о ш а х – але, розмріявшись, щось, мабуть, наплутали. Протягом навчання я періодично починала спроби то перевестись у педагогічний, то кинути навчання. Попутно трішки сподівалася стати рок-музикантшею.
І, нарешті, наступний – тобто теперішній – етап. Не можу собі дозволити низькооплачувану роботу, а на високооплачувану мене не беруть. Мабуть, у них нюх щодо таких як я. Бо таки навряд чи зможу зарадити суспільству в цій сфері через глибоке усвідомлення химерності грошових відносин і неприязні до економічної теми в принципі. Але! Перечитую свій пост... Добре, мабуть, що я таки на вчителька математики.
І, нарешті, наступний – тобто теперішній – етап. Не можу собі дозволити низькооплачувану роботу, а на високооплачувану мене не беруть. Мабуть, у них нюх щодо таких як я. Бо таки навряд чи зможу зарадити суспільству в цій сфері через глибоке усвідомлення химерності грошових відносин і неприязні до економічної теми в принципі. Але! Перечитую свій пост... Добре, мабуть, що я таки на вчителька математики.
а може не беруть, бо поки досвіду мало? я спочатку теж перебивалася на дуже низькооплачуваній роботі... викладала англійську (технічну!) за дуже смішні гроші... зате в мене був доступ в інтернет, познайомилася з класними людьми, здобула досвід... тепер це все повертається. а саме головне, мені подобалося те, що я робила.
Омріяна професія:
1) письменник-фантаст (я ним став);
2) інженер-металург (я ним був, та виявилось, що ЦІЙ державі наука до с*** - вибач, ПРОФІТ);
3) журналіст - аби на життя заробляти... ну, і загалом цікава професія (я їм теж став).
Омріяна професія:
1) письменник-фантаст (я ним став);
а як стати письменником? одних мрій мабуть недостатньо... як це відбулося в тебе, Tim-Lit?
Semelena
22.05.2006, 16:05
а може не беруть, бо поки досвіду мало?
Ні. Коли я востаннє серйозно шукала роботу, у мене було 3 роки реального стажу (зараз 6 загального). І мною, я думаю, були задоволені. Але я себе почуваю як на каторзі - сортування документів, переписування цифр і виставлення рахунків. Я змінила близько 5 фірм (звільнялася виключно за власною ініціативою, виклакаючи здивування роботодавців), найдовше сугубо за своєю специфікою затримувалася на 7 місяців. За ці місяці я витисла максимум творчого елементу - співпрацювала з юридичним відділом задля витребування боргів з клієнтів. Так, за певної ініціативності рано чи пізно можна дорости до замісника головного бухгалтера чи начальника відділу. Потім, скажімо, перевестися на фірму з середніми зарплатами. Та я не хочу присвячувати себе цій професії. І частково тому, що я жінка. Я не відчуваю у собі сил на повну котушку викладатись на нецікавій роботі заради отримання в майбутньому середньої зарплати, а потім приходити додому на "другу зміну". Бо інакше з середньою зарплатою на буде! Але я сподіваюсь, що зможу робити щось посильне і цікаве і для суспільства, а не тільки для сім'ї.
як це відбулося в тебе, Tim-Lit?
Ну-у-у, про це можна почитати на моєму "народному" сайті http://tim-lit.narod.ru у біографічному розділі "Отакий я поганий!". А коротко...
Я з дитинства знав, що стану письменником-фантастом. "Мінус перше" оповідання написав років в 11, потім сам же розкритикував - спалив на смітнику. "Нульове" написав у 9 класі й зачитав перед всією школою: була в мене улюблена вчителька фізики Світлана Петрівна Яковенко, і попри те, що за переконаннями вона до кінця лишалась жорствою сталіністкою, робила одну корисну річ. Тобто, раз на рік, на День космонавтики 12 квітня влаштовувала творчі вечори, які готували ВСІ учні 8-10 класів, які "проходили" через її руки. На тих творчих вечорах дозволялось робити все, що заманеться - я й наваляв "нульове" оповідання. А вже років через 10 - тобто, десь у 1989-му - приніс Світлані Петрівні його ж переписаним докорінно... Буває й так.
Ну, хоча я й пописував потроху, ніхто з шкільних учителів навіть чути не хотів, коли я ділився планами на майбутнє. "Та в тебе таке логічне мислення - куди тобі бути письменником?! Математик, фізик, хімік... інженер... В Бауманське тобі дорога!" Насамкінець, мати якось кинула, що справжній чоловік мусить розумітись на техніці. (Про що потім забула, а коли я нагадав - шкодувала дуже про таку фразу!) Ну, я й плюнув, і поступив до КПІ. Вивчився на металурга.
У 1984 році почав зустрічатись із майбутньою дружиною. Треба було охмуряти дівчину, а вона більш за все полюбляла "слухати казки". У дитинстві батьки не приділяли їй достатньо уваги, от вона й звикла ставити на програвач платівки із записами прози й під них займатись рукоділлям. (В неї рукі - золоті!) Але поступово з’ясувалось, що під "казками" вона розуміє фантастику.
За півроку зустрічей я переказав їй всю фантастику, яку читав у житті та пам’ятав. Тож коли "запас" закінчився, розповів дещо написане мною - вже "ненульове". Вона це "проковтнула". Я сказав: "А знаєш, що це написав я?" Показав їй чорнетки. Вона сказала лише: "Пиши ще". Довелось писати далі...
Ясна річ, працював ночами: менше спиш - більше напишеш. Тому серйозним стартом вважаю 1984 рік - тоді я за тиждень робив оповідання, що вміщувалось на двох аркушах (з обох боків) зошита "в математику". Наївно відсилав це в московські "Вокруг света" та "Технику - молодежи", а вони писали, що це - фуфло. Але стиль я собі таки "накатав".
У 1988 році вже доріс до повістей, відніс зроблену по одній з них п’єсу самому Малахову в "Театр на Подолі", додавши оригінал повісті. Він прочитав і сказав: "П’єса - лайно. А от повість варта уваги". Й зісватав мене Рафу Левчину - той працював завлітом театру. Рафаель вивів мене на київську фен-тусівку, після чого 3 мої оповідання (з відкинутих Москвою) надрукував Віталій Шевченко у "Молодій гвардії" - була така київська газета при видавництві "Молодь".
Далі просто щастило з редакторами. Один одне порекомендує, другий - інше... Тож працюючи 25 годин на добу, 8 днів на тиждень, остаточно "розписався". Але російською.
В 1997 році пішов працювати в першу редакцію - газети "Селянська спілка". Головний редактор Роман Кухарук підвів мене за руку до Вітька Рябчуна і сказав: "Ми філологи після університету - він металург. За місяць він мусить знати мову на НАШОМУ рівні". Відтоді ми з Вітьком ходили на обіди й на каву, розмовляли при цьому про все, що завгодно. Але виключно українською - і він мене постійно виправляв. Отак за 1 місяць навчив літературній українській мові. Без словника.
А ще за пару років я відчув, що більше не можу писати художні твори російською. у 2000 році написав українською цілий роман. Відтоді що пишу - то тільки по-українські, далі перекладаю російською.
Ну, которко все...
одних мрій мабуть недостатньо...
мабуть, ще талант потрібен. І вміння зціпити зубки й пахати, пахати, пахати... Бо прозаїк "пише дупою". Тобто - коли сидить і працює.
Але я себе почуваю як на каторзі - сортування документів, переписування цифр і виставлення рахунків...
каторга - це просто жах. знаю шо то таке. вірю, що має бути вихід. я знайшла. не відразу. особливо страшно було щось міняти... прогресувати далі, а не триматися старого каторжного, але вже звиклого болота. а ти вихід знайшла?
мабуть, ще талант потрібен. І вміння зціпити зубки й пахати, пахати, пахати... Бо прозаїк "пише дупою". Тобто - коли сидить і працює.
те, що працювати доведеться дупою я, а вірніше моя дупа, просто передчувала. розповідь цікава. а не шкода спаленого мінус-першого оповідання... може і з нього б щось вийшло? в мене теж удома залежі старих оповідань, повістей і романів... а ідей в голові стільки, що здається я до них вже не повернусь. а в тебе вийшло...
а що людина відчуває, коли мрія про професію збувається? не було в тебе такого, та нащо мені те все, буду металургом... хоча, в нашій країні металурги, та й інші професії не так вже й високо оплачуються... якщо в кращому разі оплачуються... ні разу не думав зрадити письменницькій чи журналістській професіям?
LanceloT
22.05.2006, 17:24
Важко сказати, світ матеріальний, і мені здається що це найважче
Можна мати омріяну професію, але...
Тому думаю Іришка, поки маєш можливість роби так щоб жити
ну в мене зараз чудовий баланс - професія класна. і гроші непогані. а ще можливість набратися нових потрібних навичок, підняти професійний рівень (на небачені висоти ;) )а ще в нас колектив супер..... народ - просто надзвичайно цікавий і різнобарвний... єдине - жаль, що не вдома... навіть не в рідному і тепер такому віддаленому (географічно, а не духовно) Тернополі, а й не в Україні... зате я гордо всім наголошую, що не просто перекладач... не просто провідний перекладач (ніяк не звикнусь з цією посадою, нагадує анекдот, коли прибиральниці гендиректор каже, що мовляв працюватимете ви менеджером з чистоти і щоранку фін директор вручатиме вам мітлу і совок) , а перекладач на УКРАЇНСЬКУ (ну деколи і з української). оце тішить.
а не шкода спаленого мінус-першого оповідання... може і з нього б щось вийшло?Ні, не шкода. То була "проба пера", і з неї точно нічого не вийшло. То я побачив років у 8 старий журнал "Мурзилка", мене чомусь вразила дебільна розповідь про те, як чергові казкові герої літали на Сатурн, катались на його кільці, мов на каруселі, а потім приземлились на Юпітер і знайшли там чудернацькі рослини - "утік, ютік, сатік, натік". Я багато читав і знав, що кататись на кільці Сатурна неможливо, а висадка на поверхню Юпітера - профанація. Обурення кипіло декілька років, доки я не написав оту "мінусову" фантастику про більш реалістичне освоєння Сонячної системи, зустріч на супутниках периферійних планет з прибульцями... і таке інше. Але то була так - наукоподібна казочка. "Проба пера". Тому не шкода.
Просто "проби" та інші речі, які ти "не потягнеш" з тих чи інших причин, потрібно вміти відрізнти від того, що ти потенційно можеш довести до пуття.
а що людина відчуває, коли мрія про професію збувається? не було в тебе такого, та нащо мені те все, буду металургом...Коли збувається - відчуваєш задоволення. І що ти - на своєму місці. А кинути писати... Навпаки, я одного разу вирішив: "Навіщо мені та металургія?! Я завжди хотів знайти роботу, ближчу до написання текстів - то піду в журналістику!" І пішов...
Semelena
22.05.2006, 18:23
а ти вихід знайшла?
Так я поки що при ділі - доглядаю за дитиною.
класно... вітаю. бейбік - то супер. надзвичайно чудова справа. я навіть по доброму заздрю. теж хочу бейбіка... бути мамою - супер-професія. сподіваюсь, це не мрії в мене - а перспективи розвитку
LanceloT
22.05.2006, 19:04
ну в мене зараз чудовий баланс - професія класна. і гроші непогані. а ще можливість набратися нових потрібних навичок, підняти професійний рівень (на небачені висоти ;) )а ще в нас колектив супер..... народ - просто надзвичайно цікавий і різнобарвний... єдине - жаль, що не вдома... навіть не в рідному і тепер такому віддаленому (географічно, а не духовно) Тернополі, а й не в Україні... зате я гордо всім наголошую, що не просто перекладач... не просто провідний перекладач (ніяк не звикнусь з цією посадою, нагадує анекдот, коли прибиральниці гендиректор каже, що мовляв працюватимете ви менеджером з чистоти і щоранку фін директор вручатиме вам мітлу і совок) , а перекладач на УКРАЇНСЬКУ (ну деколи і з української). оце тішить.
Оце і прикольна робота, але мабуть її потрібно любити, бо прекладаєш з рідної мови на іншу...
А щодо Бейбіка, то не проблема ;-)
Оце і прикольна робота, але мабуть її потрібно любити, бо прекладаєш з рідної мови на іншу...
ну з рідної на іншу то не так часто... більше з іноземної на рідну, але то теж challenge такий, що ого-го!!! а робота справді прикольна. я нею тішуся. правда ще рік назад я навіть би і не подумала, що мені таке щастя світить... такі от справи...
Дзвінка-Рутенка
23.05.2006, 00:16
Вибачайте, але я зараз під величезним впливом азімовського "Фонду". Я ЗНАЮ, КИМ ХОЧУ СТАТИ!!!!
Психоісториком
А потім, подивилась так на всю цю мурню, і зрозумілпа, що недалеко від тієї мрії відбігла: намагаюся вступити на факультет політології, що не так далеко від психоісторії :)
( :) :)Зараз щаслива-щаслива по-справжньому :) : )
психоісторик - це прикольно. я після універу мріяла в психолінгвістику податися... заворожують мене науки на гранях уже усталених галузей.. з'являється простір для нового погляду та нових перспектив.
прикольно на тебе фонд впливає...
щось у мене сьогодні настрій такий.... дивний... чому ми говоримо лише про плюси омріяної професії? от сьогодні хочу поділитися мінусами... адже і таке буває... коли проект менеджери рвуть тебе на частини і перекладати доводиться в шаленому режимі, це ще півбіди... от потім вони ж присікуються, запитально вирячаючи очі, коли надибають щось, що їм не сподобалося... або коли інструкції від замовника перекладу більше, ніж самого того нещасного двосторінкового тектика... або коли тріплять тобі нерви за бездоганну якість, а потім кажуть за тиждень 80 тис слів відредагувати, при чому зазначають, щоб виправляла лише найгрубші помилки, яких там незліченна купа... а тоді спокійненько здають сирий матеріал, в якому ледве встигаєш очепятки повиправляти... і знов тобі торочать про високу якість і авторитет фірми... от тоді я хочу вити від розпачу і кинути ото все... :( омріяна професія, ги... хоча, то мабуть "издержки производства", що стосуються організації праці, а не самої професії. принаймні я себе саме зараз і саме так втішаю. додайте - очі болять від компа і попа :eek: ниє від недостачі руху. такі от результати омріяної професії... цікаво, в кого ще які спостереження з протилежного ракурсу омріяної професії???
Ая в дитинстві мріяла стати бібліотекарем. Думала собі:як то файно, сидиш цілий день і читаєш книжки, за це ще й гроші платять. Ніколи не думала, що життя складеться так, що доведеться справді працювати в бібліотеці. І що найдивніше - там не читала зовсім. Не було як. Щодня доводилося переглядати 30-40 газет, розписувати для картотеки статті. І не приведи Господи затримати, бо наступного дня приходили нові газети. А ще студенти, які не спроможні конкретно пояснити, чого їм треба, а я не могла просто послати їх подалі, доводилося вникати в усі теми, аби просто знаходити тим дітвакам потрібну літературу, а ще інші моменти... Коротше, пішла я звідти. Зараз працюю журналістом, а задоволення - нуль. Взагалі, хотіла б бути просто читачем. Сидіти в якомусь видавництві і читати рукописи. А, може, і там би не сподобалося... Не знаю. Я трудоголік по натурі і без роботи органічно не можу існувати. А знайти щось таке, де можна було б себе повністю реалізувати, та ще й отримувати нормальні гроші... Чи то я така наївна?
Я трудоголік по натурі і без роботи органічно не можу існувати. А знайти щось таке, де можна було б себе повністю реалізувати, та ще й отримувати нормальні гроші... Чи то я така наївна?
та ні, такі професії є. просто треба шукати і пробувати. хоча навіть коли знайдеш, бувають дні, коли здається, що ця робота так обридла, що далі нема куди... а може це нормально?
слід перш за все визначитися, які особисті риси треба реалізувати, а потім вже шукати. я раніше дуже скептично ставилася до порад, типу, треба спробувати нову щось нове, бо краще жаліти, що щось зробила, ніж жаліти, що ніц не робила. поки сама не спробувала шукати роботу в новому оточенні, у новому місці і з новими професійними вимогами... тепер теж кажу, а спробуй... кинути ти завжди встигнеш... спробуй проникунти у видавництва, поцікавитися, які там є вакансії, пропозиції.. можливо починала б з вичитки, коректури, а тоді вже б перейшла до редактури... якраз для трудоголіків!!! :D
ХОЧУ РОБОТУ БЕЗ ОБОВ"ЯЗКІВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Хочу займатися багатьма улюбленими справами прсто так, для себе і коли заманеться, а потім ВИПАДКОВО, але регулярно отримувати з того гроші на те, аби мати можливість розвивати заняття тим, що подобається (ну й нові цікаві незобов"язуючі творчі заняття шукати).
Тільки, на жаль, ще ніхто не сказав, що це можливо :-(
Semelena
23.05.2006, 17:01
Тільки, на жаль, ще ніхто не сказав, що це можливо :-(
Не знаю, чи це можливо в кожному з конкретних випадків - проте приклади зустрічаються. Вважаю, що це і є якраз щось близьке до сенсу життя.
Мені здається, до підліткового віку, а у деяких і після - буває таке, що просто підкоряєшся волі оточуючих, не усвідомлюючи - треба це тобі чи ні. Якщо доросла людина бере на себе обов'язки, вона керується особистими цілями чи принципами, а не підкоряється "зобов'язалівці". Тому що "свобода - це усвідомлення необхідності".
Дзвінка-Рутенка
23.05.2006, 23:48
Є так одна гарна людинка у Харкові, яка завідує рольовим рухом у Харкові. Вона працює з молоддю, їй це подобається, вона за це гроші отримує... Є тисячі таких прикладів, але люди шукали себе, багато хто прийшов до омріяної професії вже у зрілому віці. Я сама боюсь все життя шукати, але Мрія, принаймні Мрія, в мене вже є:
Я хочу стати психоісториком!!!
Дзвінка-Рутенка
23.05.2006, 23:52
заворожують мене науки на гранях уже усталених галузей.. з'являється простір для нового погляду та нових перспектив.
Знаєш, а коли я ще була маленькою і тільки почула такі складні назви типу "біохімія", "геофізика", то хотіла зробити повний список ось таких "стикованих" наук. А потім підросла і зрозуміла, що це майже нереально, бо їх дуже багато. Тому вибір в тебе широкий!!!! І це тільки на краще!!!!
ХОЧУ РОБОТУ БЕЗ ОБОВ"ЯЗКІВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
<...>
Тільки, на жаль, ще ніхто не сказав, що це можливо
Ну, знаєте!.. Я б теж із задоволенням сидів би виключно вдома, ваяв би фантастичні романи й попивав би у проміжках між походами до комп’ютеру, туалету, холодильника й ліжка чорну каву або червоне вино! Ондо коли торік порвав медіально-колотеральну зв’язку на лівому коліні, то за 2 місяці лежання з гіпсом видав на-гора два ГОТОВІ романи по 11 а.а. (1 авторський аркуш - близько 40 тисяч знаків, або 23,4 стандартні сторінки машинопису). І "Приреченого жити" у Львові одразу видали... А найбільше моє досягнення - коли після 20 днів лікування в санаторії в Миргороді я привіз додому чорнетки романа обсягом 20 а.а.
Проте це означає - сісти на шию дружині, звісивши ніжки. А я ж чоловік, а не альфонс. Тож доводиться журналістикою займатись, хоча на це й витрачається основна маса часу...
:) :) :)
Дзвінка-Рутенка
25.05.2006, 00:49
Проте це означає - сісти на шию дружині, звісивши ніжки. А я ж чоловік, а не альфонс. Тож доводиться журналістикою займатись, хоча на це й витрачається основна маса часу...
:) :) :)
Я вперше цитую Вас, бо якось до того руки не склалися, щоб починати діалог з Вами у формі "питання-відповідь". Здається, вже трошки виросла... Тому, питання перше:
1. Як Ви можете поєднувати приємне з корисним?
2. Як довго Ви себе шукали?
3. Чи не заважає Ваша робота-хоббі сім"ї?
LanceloT
25.05.2006, 11:15
"Все професии важны
Все професии нужны"
Найкраща робота - її відсутність...
ага, роботи нема... обов'язків теж нема... а що тоді залишиться? гроші за таке платитимуть?
Anatoliy
29.05.2006, 21:26
я хочу бути програмістом. :) завжди хотів, ще зі школи (ще дуже часто нервують "ламери", яким доводиться багато пояснювати не лише в програмуванні, але й взагалі в комп'ютерах) :mad:
досі шкодую, що не поступав на цю спеціальність.
а буду лінгвістом, хоча й досі не розумію, кому він потрібен
я хочу бути програмістом. :) завжди хотів, ще зі школи (ще дуже часто нервують "ламери", яким доводиться багато пояснювати не лише в програмуванні, але й взагалі в комп'ютерах) :mad:
досі шкодую, що не поступав на цю спеціальність.
а буду лінгвістом, хоча й досі не розумію, кому він потрібен
слухай, так перед тобою такі простори відкриваються... чув по прикладну лінгвістику... кому як не програмеру в душі, і лінгвісту поневолі, нею займатися... правда, цікаво, як тебе могли так присилувати, що ти від мрії відмовився. ніколи не пізно перевчитися.
LanceloT
31.05.2006, 10:12
Боюсь, що "лінгвістика" і "прогамістика" - це як перекладач і той хто розказує як перекладати не зробивши цього ні разу...
ну не скажи, от був би в нас на роботі лінгвіст і програмер... зміг би дірки в традосі підладати... і взагалі, як вже десь говорилося, професії на стику різних галузей - дуже цікаві.
а от щодо перекладача і того, хто розказує як це робити, хоч ні разу не робив... таких людей видно відразу. принаймні якщо ти сам чи сама хоч щось перекладаєш...
LanceloT
31.05.2006, 11:38
ну не скажи, от був би в нас на роботі лінгвіст і програмер... зміг би дірки в традосі підладати... і взагалі, як вже десь говорилося, професії на стику різних галузей - дуже цікаві.
а от щодо перекладача і того, хто розказує як це робити, хоч ні разу не робив... таких людей видно відразу. принаймні якщо ти сам чи сама хоч щось перекладаєш...
"Хто такий" ТАРДОС?
Ні програмер це радше творча професія. Я ж чомусь вважаю перекладання "менш творчим" - база знань+порівняння ось і результат перекладу!
В прогамуванні маючи базу знань можеш все життя потратити а не вирішити проблем... ну і т.д.
Semelena
31.05.2006, 12:13
а от щодо перекладача і того, хто розказує як це робити, хоч ні разу не робив... таких людей видно відразу.
Це про мене, чи що? А я й не приховую (хоча колись таки перекладала з російської на українську статутні документи і це був непоганий підробіток - пощастило). І не треба на мене котити бочку. Про благодійність в сусідньому топіку я згадала тому, що не далі як влітку бачила, як мамочки в дитячих яслях влітку протягом місяця самі робили ремонт безкоштовно, іще й гроші свої вкладали. А це нелегка фізична праця, між іншим. Якби у них були зайві гроші, вони б дітей у яслі державні взагалі не здавали. І до інтернету більшість з них взагалі доступу не має.
Semelena
31.05.2006, 12:17
Але, звичайно, такі плебейські розмови страждущим від "неповноцінності" нації не цікаві...
Sorry to Semelena
не втямлю, чому ти вирішила, що на тебе хтось котить бочку... я відповіла на фразу Ланселота без будь-якого контексту. і не мала на увазі тебе... бо про твій переклад статутних документів я нічого не знала. так що тим більше ти не повинна сприймати на свою адресу мої загальні роздуми, ти ж насправді щось перекладала!!!
а про ремонт - я вже писала десь, що поважаю тебе за це, і навіть захоплююсь, бо сама до цього ще не доросла.
Щодо творчості перекладу, то смію зауважити, що базою знань тут не обійдешся. бо інакше всі б використовуали останній промпт і не знали б біди... хоча, творчість то така штука... якщо вона є в програмуванні - виходять нормальні корисні програми... якщо є в перекладі - отримуємо непоганий результат, якщо адекватність передачі думок оригіналу зберігається....
а традос, то така програма translation memory - не плутати з промптами та іншими перекладачами. традос допомагає створювати базу минулих перекладів, дозволяючи зберігати однорідність і адекватність перекладу... особливо цінний при перекладі технічних текстів...
LanceloT
31.05.2006, 13:57
Sorry to Semelena
не втямлю, чому ти вирішила, що на тебе хтось котить бочку... я відповіла на фразу Ланселота без будь-якого контексту. і не мала на увазі тебе... бо про твій переклад статутних документів я нічого не знала. так що тим більше ти не повинна сприймати на свою адресу мої загальні роздуми, ти ж насправді щось перекладала!!!
а про ремонт - я вже писала десь, що поважаю тебе за це, і навіть захоплююсь, бо сама до цього ще не доросла.
Щодо творчості перекладу, то смію зауважити, що тут базою знань тут не обійдешся. бо інакше всі б використовуали останній промпт і не знали б біди... хоча, творчість то така штука... якщо вона є в програмуванні - виходять нормальні корисні програми... якщо є в перекладі - отримуємо непоганий результат, якщо адекватність передачі думок оригіналу зберігається....
а традос, то така програма translation memory - не плутати з промптами та іншими перекладачами. традос допомагає створювати базу минулих перекладів, дозволяючи зберігати однорідність і адекватність перекладу... особливо цінний при перекладі технічних текстів...
Про прогу, хто автор, сайт їхній є?
Щодо творчості - погоджуюсь на всі 200 - як з душею і серцем де б воно не було зроблено це ЩОСЬ ТАКЕ!!!!!
LanceloT
31.05.2006, 14:01
Але, звичайно, такі плебейські розмови страждущим від "неповноцінності" нації не цікаві...
Що ж тобі хто поганого заподіяв, що ти отак "ровернула це все"?
Ну автора я не знаю... тих translation memory є багато різних... залежить від того, в якій програмі замовники хочуть то все побачити. а сайт є... забий в гугл... ще є deja viu... а якщо це тебе зацікавило, пиши, я детальніше в листах поясню...
а ще краще, я в тернопіль приїду - все покажу. в мене традос є... з інета скачала. через emule.
LanceloT
31.05.2006, 15:13
... що не далі як влітку бачила, як мамочки в дитячих яслях влітку протягом місяця самі робили ремонт безкоштовно, іще й гроші свої вкладали. А це нелегка фізична праця, між іншим. Якби у них були зайві гроші, вони б дітей у яслі державні взагалі не здавали. І до інтернету більшість з них взагалі доступу не має.
Мамочки вкладаються в здоровя своїх конкретних дітей!!!
І як так буде потреба, і я це буду робити - бо є мотивація, реальна і близька мені!
І це не може йти до порівняння з перекладами!!! Так що неправа ти тут з цим прикладом однозначно.
P.S.Хто тобі сказав що ті хто тут, не знають чи не роблять такої важкої праці? Це радше я сприймаю як "накат від тебе". А як ти така співчутлива, чогож не допомогла тим мамочкам?
Semelena
31.05.2006, 17:02
Sorry to Semelena
не втямлю, чому ти вирішила, що на тебе хтось котить бочку...
Та пробач мені, то я трішки через тебе як посередника "підгавкую".
:mad: Бо таки ж хтось котить! Спочатку на українські видання, що вони, мовляв, не гідні його дорогоцінної уваги, потім на мене, що я йому недостатньо співчуваю.
Мамочки вкладаються в здоровя своїх конкретних дітей!!!...І це не може йти до порівняння з перекладами!!!
Я ще раз хочу зауважити: будь-яка благочинність це справа суто добровільна. І ніхто нікого не може заставити задурно працювати - ні з перекладами, ні з ремонтом бюджетного садочку, який і так ці мамочки фінансують податками. Цей ремонт по документах може проходити тільки як "благочинні внески", бо інше - незаконно!
А щодо порівнянь - а нація конкретно не твоя? Не можеш помогти, так хоч не паплюж, що вона "якась не така".
А як ти така співчутлива, чогож не допомогла тим мамочкам?
А хто це таке сказав? Я якраз 2-3 тижні працювала, а потім вони ще в іншому складі продовжували. Причому я й не дуже планувала свою дитину туди віддавати - не те що зовсім безкорисливо робила, а так, про всяк випадок. Це ще добре, що мені було з ким дитину залишити, бо там деякі прямо з дітьми ясельного віку були! :confused: Жодним чином не жалкую і не вважаю час втраченим, навпаки - горжуся цим і трішки хвилююся, щоб все було нормально з тим ремонтом.
Якщо є ще якісь питання особистого плану, наприклад, чи платить наша сім'я податки - будь-ласка: платимо повністю податки, щоправда, іноді після витрат на харчування і затримки зарплати на них не вистачає, тому платимо їх разом зі штрафом. І на життя не скаржимося.
LanceloT
31.05.2006, 17:15
:mad: Бо таки ж хтось котить! Спочатку на українські видання, що вони, мовляв, не гідні його дорогоцінної уваги, потім на мене, що я йому недостатньо співчуваю.
Це до мене? Щось я такого не памятаю, може процитуєте?
Я ще раз хочу зауважити: будь-яка благочинність це справа суто добровільна. І ніхто нікого не може заставити задурно працювати - ні з перекладами, ні з ремонтом бюджетного садочку, який і так ці мамочки фінансують податками. Цей ремонт по документах може проходити тільки як "благочинні внески", бо інше - незаконно!
А щодо порівнянь - а нація конкретно не твоя? Не можеш помогти, так хоч не паплюж, що вона "якась не така".
Нація моя, і я роблю, те що необхідно.
Це я паплюжу? Це перебирає рамки. Мені вкрай неприємно це чути від людини, яка казала : "...тра ангілйську знати.."!
А хто це таке сказав? Я якраз 2-3 тижні працювала, а потім вони ще в іншому складі продовжували. Причому я й не дуже планувала свою дитину туди віддавати - не те що зовсім безкорисливо робила, а так, про всяк випадок. Це ще добре, що мені було з ким дитину залишити, бо там деякі прямо з дітьми ясельного віку були! :confused: Жодним чином не жалкую і не вважаю час втраченим, навпаки - горжуся цим і трішки хвилююся, щоб все було нормально з тим ремонтом.
Якщо є ще якісь питання особистого плану, наприклад, чи платить наша сім'я податки - будь-ласка: платимо повністю податки, щоправда, іноді після витрат на харчування і затримки зарплати на них не вистачає, тому платимо їх разом зі штрафом. І на життя не скаржимося.
А от це вже щось! Перепрошую що так "радісно" накинувся.
Але погодьтесь, що мама і дитина то не література і переклад аж ніяк!!!
Semelena
01.06.2006, 11:12
1.
Це до мене? Щось я такого не памятаю, може процитуєте?
Де є українські книжки - капля "ширпотребу і похабщини", а на їхньому фоні де ті вартісні, Геніальні
2.
Це я паплюжу?
Скажи будь-ласка, чому росіяни все перекладають, а ми - що гірші, тупіші, не маємо можливостей, ресурсів, гарних людей, не має видавництв?
Щодо "можеш - перекладай", пробував я цю річ робити і не одноразово
3.
Це перебирає рамки. Мені вкрай неприємно це чути від людини, яка казала : "...тра ангілйську знати.."!
Який пафос! Я ж то спочатку думала, що скаржимося, що нема по чому вчитися. А як ми перекладачі з претензіями, то дійсно - для чого нам англійську знати - в комп'ютер засунув і всєх дєлов! :rolleyes:
А що мама і дитина в буквальму плані не те що ви сказали - це 100 %. А щоб в небуквальному зрозуміти - спробуйте якось потім посидіти за жінку в декреті 3-5 років з особистим доходом спочатку 90 грн., потім 0 грн. 0 копійок. І як після такої ізоляції, коли самооцінка вже на нижній межі, ще безплатно відпахувать на державу, маючи ще при собі дитину, в пилюці, вонюці, будівельнім смітті ("для СВОЇХ дітей" - яких потім лікувать і просто після садочка, і ще й після оцього), яка ниє і смикає тебе.
щось я тут зовсім заблукала у цитатах... хто на кого... хто кому... про що диспут???
я - перекладач. поки що без претензій. англійську треба знати. а компутерні перекладачі допоможуть хіба що повеселитися, коли читатимеш результат. краще вже через лінгву незнайомі слова подивитись... але знов, треба структуру мови розуміти, граматику...
маючи дитину - самооцінка не може бути нуль. адже є дитина, твій рідний бейбік... а це неоціненна перевага!!!!
дохід в 80 гривень плюс стипендія в мене був два роки. так, я жила з батьками і вони мене годували. але це був старт. я набула досвіду. але щиро співчуваю тим, кому доводиться викручуватися самому, без підтримки. і ні в якому випадку не принижую тих, кому доводиться прибирати садочок для власної дитини чи робити ремонт... ось такі справи. може я занадто вплутуюся у вашу переписку з ланселотом, але не можу мовчати... а тут я не бачу причини для нападів і конфліктів... хочеться все розрулити.
LanceloT
01.06.2006, 12:01
1.
А що по вашому Кримінальний детектив, з насильствами і вбивством, це не те?
2.
Там стоїть знак запитання!!! Прохання, не перекручувати - я запитався!
Запитання необхідні щоб відповіді знаходити!!!
А перекладав я не "желізом" - кажуть "не знаєш, не звинувачуй"!
Це вже наклеп! Який не прикрашає жодну людину
3.
ТАК! Не має! Із за цього і англійську довелось вчити, і ще багато чого довелось
Який пафос! Я ж то спочатку думала, що скаржимося, що нема по чому вчитися. А як ми перекладачі з претензіями, то дійсно - для чого нам англійську знати - в комп'ютер засунув і всєх дєлов! :rolleyes:
"Які притензії"? Знову "перекручуваня" на власний манер!
А що мама і дитина в буквальму плані не те що ви сказали - це 100 %. А щоб в небуквальному зрозуміти - спробуйте якось потім посидіти за жінку в декреті 3-5 років з особистим доходом спочатку 90 грн., потім 0 грн. 0 копійок. І як після такої ізоляції, коли самооцінка вже на нижній межі, ще безплатно відпахувать на державу, маючи ще при собі дитину, в пилюці, вонюці, будівельнім смітті ("для СВОЇХ дітей" - яких потім лікувать і просто після садочка, і ще й після оцього), яка ниє і смикає тебе.
Тут є дві сторони! Перша - матеріальна "любиш кататись, тягай саночки на верх..." Тобто, відважились бейбіка мати -МОЛОДЦІ!!! Але нити після того - "..попробуй...90 грн..." - НЕ МОЖНА!!!
Я констатував факти, з власного досвіду. І все!
Друга сторона стосується не матеріального.
"..яка ниє і смикає тебе..." - це тривожний симптом...
Якщо щось стосується мене, скажіть чим я можу вам допомгти, якщо питань не має, не потрібно "перекручувати" і всяку "негарщину" виливати на першого кращого зустрічного
Від так професію за покликом вибрав, як не дивно, а по при те роблю все що вважаю за потрібне, в тім числі і для своєї нації
Semelena
01.06.2006, 16:55
Прохання, не перекручувати - я запитався!
Між акушерами досі ходить як анекдот: один молодий батько бачить свого новонародженого синочка на руках у дружини (стандартне зморшкувате немовля) і перше, що йому спадає на думку - запитатися: "Він шо, дебіл?"
"..яка ниє і смикає тебе..." - це тривожний симптом...
Звичайно! Але це не про мою дитину - мій сидів удома - а про тих, у котрих мамочки-одиначки потребували грошей і не могли вийти на роботу без подібних пригод. Я не знаю, як іще описувать цю кошмарну ситуацію!
Ви навіть не візьмете в толк, про що я пишу, а відповідей вже купу понадавали.
А Ви спочатку ходите скаржитеся, що почали справу й не довели до толку, а потім ще робите з себе правого і ображеного! Якщо оце з мого боку називається "негарщина", то що тоді називається "співчуттям" і "вникненням у суть справи"?
начитавшись всіх цих переписок і перепалок хочеться тепер створити постмодерновий варіант джекіла і хайда на основі припущення (наголошую, лише припущення, та ще й постмодернового) що Ланселот і Семелена - дві сторони однієї особистості... знову ж, не нападайте на мене... я, як потенціальна письменниця шукаю натхнення, теми та сюжети всюди...
так як вникнути в суть справи в мене вперто не виходить, то всім заделегідь співчуваю. повторюся, хочеться це все розрулити...
LanceloT
01.06.2006, 17:16
Між акушерами досі ходить як анекдот: один молодий батько бачить свого новонародженого синочка на руках у дружини (стандартне зморшкувате немовля) і перше, що йому спадає на думку - запитатися: "Він шо, дебіл?"
Звичайно! Але це не про мою дитину - мій сидів удома - а про тих, у котрих мамочки-одиначки потребували грошей і не могли вийти на роботу без подібних пригод. Я не знаю, як іще описувать цю кошмарну ситуацію!
Ви навіть не візьмете в толк, про що я пишу, а відповідей вже купу понадавали.
А Ви спочатку ходите скаржитеся, що почали справу й не довели до толку, а потім ще робите з себе правого і ображеного! Якщо оце з мого боку називається "негарщина", то що тоді називається "співчуттям" і "вникненням у суть справи"?
Про акушерів - анегдот ходить " між тими хто є таким"!
Справа вартує тоді коли вона вартує!
Все! Зрозуміло одне, "ми співчуваєм там де самі не робимо", балачки...
Semelena
01.06.2006, 18:35
Все!
От і добре - ловлю на слові. Бо LanceloT таки спеціалізується на швидкісних відповідях без огляду на зміст бесіди. Це все нагадує розмову сліпого з глухонімим.
LanceloT
01.06.2006, 18:53
От і добре - ловлю на слові. Бо LanceloT таки спеціалізується на швидкісних відповідях без огляду на зміст бесіди. Це все нагадує розмову сліпого з глухонімим.
Швидка відповідь теж Професія гарна! Зміст бесіди витримано.
А остання фраза правдива.
Semelena
02.06.2006, 00:17
Так, Ланселоте, це вже дійсно все в цій дискусії. Прошу мені пробачити, якщо в моїх постах щось виглядало для тебе образливим.
Велике спасибі Iryska за підтримку і дипломатичність!
Боюсь, що "лінгвістика" і "прогамістика" - це як перекладач і той хто розказує як перекладати не зробивши цього ні разу...
Не знаю, хто Ланселот за фахом, але так сказати - те саме, що звести математику до вирішення виразу 2+2, або фізику - до вимірювання об"Єму методом Архімеда :D
Мова - це найскладніша НАСАМПЕРЕД логічна, математична модель. Не чули таких наук - логіка, математична логіка? І як математика чи логіка, оперує певними категоріями - предикат, атрибут, сірконстанта, система, судження, формула, денотат, конотат, алгоритм і т.д і т.п.
Складність мовної системи як логіко-математичної моделі ще й у тому, що ця система відкрита - тобто постійно поповнюється, багатозначна. Тому вона є об"єктом не класичної, а модальної логіки (ноу-хау, конче необхідне кібернетикам). Є ще генеративна лінгвістика - підвладна безпосередньо математичним системам дослідження.
Загалом - будь-яка система спілкування (приміром, машина-людина) - це мова.
Основна мета прикладної (математичної) лінгвістики - налагодження контакту між штучним інтелектом (ЕОМ) і людиною. А "генеральна" мета - створення штучного інтелекту.
Звичайно - машинний переклад - один із "продуктів" дослідження, але далеко не основний і не єдиний :rolleyes: Хоча, це теж досить складний пласт роботи - адже машина, перекладаючи текст, не розуміє його як людина, а "по-своєму". Це те саме, що психологу треба повного дебіла навчити робити всі математичні дії з трьохзначними числами:) А це робить лінгвіст - з залізом.
Тому не варто піддавати сумніву різні професії, особливо коли ти в них повнюсінький профан.
О, Анатолій читав???!!! ось яке в тебе широке поле для діяльності.
насолоджуйся вибором!!!!
і вистачить нагнітати атмосферу на ланселота... добре? на будь-кого нема чого нагнітати, ось. :8
LanceloT
02.06.2006, 18:17
Не знаю, хто Ланселот за фахом, але так сказати - те саме, що звести математику до вирішення виразу 2+2, або фізику - до вимірювання об"Єму методом Архімеда :D
Мова - це найскладніша НАСАМПЕРЕД логічна, математична модель. Не чули таких наук - логіка, математична логіка? І як математика чи логіка, оперує певними категоріями - предикат, атрибут, сірконстанта, система, судження, формула, денотат, конотат, алгоритм і т.д і т.п.
Складність мовної системи як логіко-математичної моделі ще й у тому, що ця система відкрита - тобто постійно поповнюється, багатозначна. Тому вона є об"єктом не класичної, а модальної логіки (ноу-хау, конче необхідне кібернетикам). Є ще генеративна лінгвістика - підвладна безпосередньо математичним системам дослідження.
Загалом - будь-яка система спілкування (приміром, машина-людина) - це мова.
Основна мета прикладної (математичної) лінгвістики - налагодження контакту між штучним інтелектом (ЕОМ) і людиною. А "генеральна" мета - створення штучного інтелекту.
Звичайно - машинний переклад - один із "продуктів" дослідження, але далеко не основний і не єдиний :rolleyes: Хоча, це теж досить складний пласт роботи - адже машина, перекладаючи текст, не розуміє його як людина, а "по-своєму". Це те саме, що психологу треба повного дебіла навчити робити всі математичні дії з трьохзначними числами:) А це робить лінгвіст - з залізом.
Тому не варто піддавати сумніву різні професії, особливо коли ти в них повнюсінький профан.
Видно що Міхал "не дуже" в жалізі, але фест в теорії, шкода що Міхал не баче прикладання точки Теорії до практики
Не дуже:) Але для цього є свої специ.
LanceloT
06.06.2006, 16:22
Не дуже:) Але для цього є свої специ.
От як щоб Міхал собі дозволив із спецами "поблтати" то він де що з того що сказав тут, мав би зрозуміти...що то "фікція"
А загалом теорія без практики, що практика без теорії!
Не скажи, на своєму рівні я знайомий і з залізом, і з програмуванням:) Власне, свого часу я саме і працював отим "психологом", що примушував "дебіла" рахувати трьохзначні числа:), тобто над створенням системи штучного перекладу.
LanceloT
13.06.2006, 17:39
Міхал-у
Лише 3% науки має повний вихід в практичну реалізацію!
Все решта "бла-бла-бла",теорії які подобаються тим чи іншим...
Хотілося б відновити гарну тему.
скоро новий навчальний рік. багато тільки-но починають студентське життя.
от і питаннячко до теми
як співвідноситься освіта та майбутня професія... адже не завжди так буває, що збігаються. хоча це було б ідеально, чи не так? ;)
у кого як? діліться своїми історіями
Anatoliy
20.08.2006, 01:11
моя й так зрозуміла: лінгвіст нікудишній, а програміст, якщо підівчитися трохи, був би досить непоганий. я взагалі колись хотів бути програмістом (ще зі школи). займався зі своїм викладачем з інформатики, усілякі задачі робив і так далі... ще друг був такий, як я, то він якийсь там адміністратор...
певно що жити так як хочеться, а не як хочуть інші
RockerША
20.08.2006, 23:34
Всім привіт, я повернулась! :victory:
Щодо неспівпаданнь. Раніше я вчилася в гуманітарній гімназії, але з матеріальних проблем довелося мінять школу. Зараз вчусь у біотехнологічний (слово таке страшне... :scared: ) але у гуманітарному класі. З професією журналіста воно ніяк не стикається, але я зараз пишу у шкільну газету, яка йде на місто, а по закінченюю 11 класа (то через 2 роки) поступлю на факультет журналістики в Шевченківському.
От така історія...
і відповідно, збираєшся стати журналістом?
а як виявиться, що то не для тебе? або професія не твоя?
Журналістика то не лише професія, але й підзаробіток;)
думаю, в Рокерші саме Професія, ще й з великої букви.
RockerША
20.08.2006, 23:56
Дякую, Іриско, за розуміння. Це дійсно буде моя Професія. Вже намагаюся творити, але "дітям до 16...". Тож поки творю для себе, шукаю роботу. Чекаю наступне літо, коли мені виповниться 16 і я отримаю паспорт. Дрібничка, але приємно)))) Жартую.
А щодо моє чи ні... якщо хочете, можу викласти розповіді чи статті. Ще багато чого залишається не відшліфованим - стиль, матеріали...але я намагаюсь зробити все як найкраще!
можна викладати... :) але незалежно від відгуків слід вчитися, прагнути і йти до мрії. головне, з мрією не прогадати...
RockerША
21.08.2006, 00:08
Та нє, ця мрія в мене вже давно. І головне, що всі мене підтримують - і батьки, і друзі, і хлопець, і вчителі... А от роботодавців не видно:)
Деворе, а в тебе як складається? ти ж цього року теж ніби мав поступти.
Рокершо, роботодавці зазвичай на вулиці не валаяються. і підтримувати вони теж навряд чи будуть. ти пиши, а там як досягнеш рівня, то й роботодавці зацікавляться. принаймні, я так думаю. :8
Зважаючи на жахливу трагедію з літаком та на таку цікаву тему, схотілося ось написати. познайомилася нещодавно з одним пілотом з Шотландії. Заробляє гроші тим, що flies (не знаю як по-українськи, хіба що "перевозить на літаку") багатесеньких людей, з цього відповідно має великі гроші та ще й подорожує багато. Багато плюсів, але водночас замислюєшся: хіба варто це все твого життя, і, якщо не маєш вибору, адже саме ти маєш керувати літаком, який, прикладом, вже давно мають списати, а шанси пролетіти на ньому без проблем трохи низькуваті. я навіть не кажу про Західну Європу, адже, цілком можливо, що там все ок із такою техгікою, але, що стосується нас, це просто жахливо. А все це я кажу до того, що раніше мріяла стати пілотом, та після всього цього - вже й не знаю ким...Вчуся на економіці, вважаю це абсолютно не моєбю справою, але заради улюбленого ВНЗ ладна й потерпіти
а то не ти на цьому форумі писала, що хочеш стати перекладачем? і як? передумала?
а то не ти на цьому форумі писала, що хочеш стати перекладачем? і як? передумала?
Та, твоя правда, просто з дитинства мріяла багато подорожувати, тому й вивчала мови і навіть вступила на ін.філологію, тому й мрія літати була чимсь другорядним. доля склалася по-іншому, зараз я на економіці, втім мовами займаюсь так само як і раніше, отже час подумати про далекі фантазії, мрії жити в небі. :rolleyes:
Якщо глобально брати, майже утопічно, то хотіла б просто продавати книжки у власній маленькій книгарні на вузенькій затишній вуличці... Пити каву з постійними відвідувачами, нескінченно читати й обговорювати прочитане. Ну, пописувати щось по ходу - так, на дозвіллі...
Ой, розмріялась.
Супер! Мене ця мрія "зачепила". Тільки ще крім того багато подорожувати!... :victory:
А мене завжди мучить совість, коли комусь живеться гірше, ніж мені. Тому дуже б хотіла своєю роботою допомагати людям, чи бути волонтером. Крім того, завжди хотіла мати професію, яка б дозволяла подорожувати і бути "при ділі" у будь якій країні. Коротше, хотілося би бути космополітом.
Зараз мені б хотілося працювати у міжнародних відносинах, чи в ООН, чи в подібних всесвітніх організаціях.
Дуже хотіла свого часу стати дипломатом, та й досі це моя найбільша мрія. Не знаю, як почати рухатися у цьому напрямку, бо я маю трохи незвичну для цього освіту: магістр прикладної математики та магістр економіки. Наразі я працюю економістом по фін. роботі в міжнар. корпорації AES. :confused: По-моєму, це все ніяк докупи не в'яжеться. :rolleyes:
ну ти ж якось то все звязуєш...
ууухх, цкаво в тебе виходить!!! розкажи докладніше!
sodomija
02.10.2006, 19:05
що таке з журналістикою??гарна робота,але якщо є покликання. ось я наприклад працюю редактором, ну і журналістом звісно. гарна робота. єдине що багато хто хоче дати тобі по пиці, а так все ок
5 копійок:
ну так будь злим редактором і давай всім по пиці =)
якщо зляться, значить добре працюєш!=)
що таке з журналістикою??гарна робота,але якщо є покликання. ось я наприклад працюю редактором, ну і журналістом звісно. гарна робота. єдине що багато хто хоче дати тобі по пиці, а так все ок
В мене вироблена така шкала особистої оцінки ефективності журналістської роботи:
- якщо тебе обзивають поганими словами - ти нарешті почав працювати добре;
- якщо на тебе подали позов до суду (а законів ти не порушував) - ти працюєш блискуче;
- якщо тебе побили ба навіть вбили - ти спрацював просто ідеально.
:D
~Pick@chu!!!
03.10.2006, 15:09
поки що все збігається )
навчання - ПК. робота - ПК )
син миколи
08.10.2006, 15:03
а я колись мріяв бути:
археологом, геологом(10 років)
істориком(12 років)
священником(13-15 років)
працівником ком еко(15 років)
бити все життя байдики(15 років)
лісником(15-16 років)
рік попрацювати матросом на якомусь кораблі(16-...)
пасти вівці в Карпатах на Секулі(гора така)(17-...)
а зара вчусь на психології:)
+ завжди хтів щось пописувати.
От так майже біографію виклів:)
о, психолог... мріяла колись другу вищу освіту з психології мати.
розкажи, як уявляєш майбутню професію та себе в ній (з нею)
син миколи
08.10.2006, 17:20
о, психолог... мріяла колись другу вищу освіту з психології мати.
розкажи, як уявляєш майбутню професію та себе в ній (з нею)
Власне, що зараз я не дуже вже уявляю себе психологом, ну після попередньої мішанки, думаю це зрозуміло :)
але загалом планую, якщо не кину цю науку, працювати в її теоретичній частині, там на універі лишитись, в майбутньому екзамени приймати в студентів(трохи садист, нє?)
Психологи, дипломати, юристи, історики, письменники журналісти... І жоден шахтарем не хоче бути, ні слюсарем, ні токарем, ні комбайнером. Не кажу вже про дояр... тьху, оператора машинного доїння:) Зажралась інтєлігенція :D Власть пролєтаріату!!!
син миколи
09.10.2006, 21:15
Психологи, дипломати, юристи, історики, письменники журналісти... І жоден шахтарем не хоче бути, ні слюсарем, ні токарем, ні комбайнером. Не кажу вже про дояр... тьху, оператора машинного доїння:) Зажралась інтєлігенція :D Власть пролєтаріату!!!
Скучите за старими добрими часами :p :D
Така класна тема! Ну як свої коментарі не залишити...
Я, мабуть, до років 13 хотіла бути ветеринаром: створити власний притулок для котів та собачок без дому!!! Мама завжди готувала з собою до школи бутерброди, а я їх геть всі віддавала песикам по дорозі. Мамуля й зараз не знає, що я без обіду день була... Потім хотіла бути вчителькою...Юристом...Знову вчителькою...Перекладачем...Ведучою на телебаченні хочу зараз. Щоб програма була така веселенька й незвичайна, щоб рух був, насиченість... Не так, що:" Ось прийшо-о-о-ов в наа-а-а-шу стуу-у-у-дію Джонсон Джонсонович Джонсич!! Вітаа-а-а-а-йте!!! Прошу перші принаймні 10 хв. не спати. У нього є що вам повісити на вуха!!! Будь ласка, поважайте політика!!!" Хве-е-е-е!!!
Це у мене, типу, жарти!!! Однак ця тема досить серйозна, бо за кожною омріяною професією приховуються підводні камні. Через ті рифи у нас багато хто й працює не тим, на кого вчився.
Я визначила такі умови для нормальної роботи:
1.Матеріальна винагорода (прямо пропорційна виконаній роботі)
2.Похвала та оцінка роботи з боку керівництва( заохочення).
3.Прогрес у роботі.( Знайомий має прекрасну роботу, яку любить, за яку має гарну фінансову винагороду, однак відсутність руху вперд все псує...
4.Дружній колектив.(Я щиро радію за Іриску. Робота в гарному колективі, то неймовірне задоволення. Ще віриш в те, що таку роботу таки можна знайти. )
P.S.Якщо чогось не врахувала, то доповнюйте! Може, у когось більший трохи досвід, то з радістю зверну увагу на ваші коментарі. :)
Гей, Hurrem, зміни будь ласка колір шрифту-важко читати.:thank_you
Я майбутній журналіст, і в мене є ідея щодо подання законопроекту про надання журналістам прав на вогнепальну зброю:rolleyes: Уявіть собі таку картину: якісь там олігархи намагаються прибрати чергового журналіста, а той займає зручну позицію і відстрілюється:)
Nike_Велес
06.02.2007, 18:04
моя остання мрія - стати начальником - здійснилась позаминулого року... робота цікава, творча, з людьми, так би мовити... підібравши ("відфільтрувавши") персонал на свій смак (на то знадобилось десь рік), я насолоджуюсь процесом... чого і кожному бажаю - якщо не стати
нач(х)альником (менеджером), то все одно переважно отримувати насолоду від роботи... "напряжонка" всюди, мабуть, буває, але у нас рідко, бо ми навчились добре планувати і спілкуватись з клієнтами...
а ще мені допомагає багаторічний досвід підлеглого - я можу "влізти" в шкуру своїх підлеглих, замінити будь-кого майже у будь-якій технологічній ланці нашої діяльності... це нерідко допомагає....
але керувати - це моя стихія...
Я майбутній журналіст, і в мене є ідея щодо подання законопроекту про надання журналістам прав на вогнепальну зброю:rolleyes: Уявіть собі таку картину: якісь там олігархи намагаються прибрати чергового журналіста, а той займає зручну позицію і відстрілюється:)
1) Спочатку треба так попрацювати, щоб тебе вбити хотіли, а потім вже про зброю мріяти!
2) Політичні журналісти таке право мають - от тільки не на зброю, а на "разові системи".
3)
...якісь там олігархи намагаються прибрати чергового журналіста, а той займає зручну позицію і...
...і у відповідь вони виймають базуку! І потім тельбухи журналіста тиждень зішкрябюуть зі стін оточуючих будинків...
4)
...а той займає зручну позицію і...
...доки він займає зручну позицію, "малчікі-охраннікі" олігархів врубають журналістові битою по тімені й забирають його зброю собі у колекцію.
Можливі й інші варіанти.
А загалом, робота журналіста - то далеко не завжди детектив. І нищити своїх опонентів треба так, щоб до зброї просто не доходило!.. Вже якось повірте журналістові з 10-річним стажем роботи. ;)
Перфлате, такий колір не сильно напружує?:) Якщо погано видно, то кажи!!! Шукатимемо компроміс! :)
Пане Nike-y_Велесу, розкажіть більше! Знаєте, цікаво почути коментарі вже від менеджера( таке модняве слово! )Знаю з власної шкури, що керувати нелегко!!! Була старостою в своїй групі...Працювала" в поте лица"! За сумлінну роботу отримала премію- аж 30 грн.!!!:rolleyes: Потім відмовилася від роботи "папи Карло"!!! Якщо і вдавалося розподілити обов язки між всіма членами групи, то треба було в деканаті відбиватися за всіх незадовільних студентів... Типу, відповідати на питання: чому хтось не прийшов, хтось не здав справку, хтось довго хворіє:rolleyes: ... Вирішувати чиїсь проблеми! Тому відмовилась...Зараз лише можу співчувати нашій старості... Я ще мала кому скинути свою посаду, а от їй... Лідери(40% нашої групи) вже побачили й оцінили цю роботу, тому не хочуть братися! "Сірим кардиналом" набагато легше бути:)
Шановний( якщо хтось керує,-розказуйте теж ), розкажіть,як йшли до своєї мети? Які риси маєте, щоб керувати? Які довелося напрацювати? Сподіваюся, що йшли не по трупах?...:)
Перфлате, такий колір не сильно напружує?:) Якщо погано видно, то кажи!!! Шукатимемо компроміс! :)
Цілком прийнятно. Я дивлюсь, ти маєш слабкість до синього кольору...:)
1) Спочатку треба так попрацювати, щоб тебе вбити хотіли, а потім вже про зброю мріяти!
2) Політичні журналісти таке право мають - от тільки не на зброю, а на "разові системи".
3)
...і у відповідь вони виймають базуку! І потім тельбухи журналіста тиждень зішкрябюуть зі стін оточуючих будинків...
4)
...доки він займає зручну позицію, "малчікі-охраннікі" олігархів врубають журналістові битою по тімені й забирають його зброю собі у колекцію.
Можливі й інші варіанти.
А загалом, робота журналіста - то далеко не завжди детектив. І нищити своїх опонентів треба так, щоб до зброї просто не доходило!.. Вже якось повірте журналістові з 10-річним стажем роботи. ;)
Щиро дякую. Взагалі то історія збройної сутички це жарт. Та й я не маю наміру копирсатися у політичному лайні у майбутньому. Буду вдячним за кожну професійну пораду.:thank_you
Цілком прийнятно. Я дивлюсь, ти маєш слабкість до синього кольору...:) Еге! Мій улюблений колір блакитний і всі його відтінки!!! Тільки зелений та блакитний--щось не дуже... А аватар міняти не хочу!!!
Nike_Велес
07.02.2007, 11:46
Пане Nike-y_Велесу, розкажіть більше! Знаєте, цікаво почути коментарі вже від менеджера( таке модняве слово!
"Велесе", мабуть, звучить більш по-українськи, але то таке...;)
тепер по суті...
на мій погляд, староста групи - це не менеджер, а громадський "цап-відбувайло"...
для ефективного управління менеджер повинен володіти суттєвими механізмами впливу:
1) знімати премію та інші "надбавки" за неякісну роботу (скажімо, через недисциплінованість...) чи не "приймати погано виконану роботу", вимагати її переробки і т.і.
2) давати усне попередження, а після цього й догану, і врешті - позбуватись працівників-"бракоробів" - таким чином "фільтрувати (формувати) колектив (у старости таких повноважень нема... у вашому випадку менеджер мого рівня - це декан)...
як стати начальником? Америки, мабуть, не відкрию - насамперед треба бути професіоналом на своєму робочому місці, якісно виконувати роботу, потім, не без того, що треба "дружити" з начальством...
плюс щасливий для тебе випадок... я став начальником з посади інженера-електронщика, причому мій колишній шеф посварився з топ-менеджерами на грунті алкоголізму і кричущих порушень трудової дисципліни, напр. запізнення на роботу чи поява на роботі в нетверезому стані... та й табличку ділення він, мабуть, погано знав... мені як непитущому, дисциплінованому професіоналу з червоним дипломом і запропонували цю посаду...
причому весь колектив був згоден, так що ні по чиїх головах іти не довелось... хоча дисципліну я потім наводив жорсткими методами - і добився, більш-менш, свого... показники фірми пішли угору, клієнтів стало більше....
характер у мене непростий, бо я не терплю невігластва і недисциплінованості... отже, хочете бути менеджером - "виробляйте" "крутість" характеру...
Буду вдячним за кожну професійну пораду.:thank_you
Ось що я угледів нещодавно на стіні одного подільського будинку:
http://otherside.com.ua/users/photos/1170780468_104.jpg
Ну, як Вам "професійна порада"?!
Я у своєму блозі зробив запис із цього приводу:
http://www.otherside.com.ua/journal/detail.php?id=104&user_id=104&lang=1
acid drinker
07.02.2007, 14:21
з приводу запису у вашому блогу...
альфонси таки працюють. і то серйозно http://www.msn101.com/content/Emoticons/3d_21_RBH561.png
з приводу запису у вашому блогу...
альфонси таки працюють. і то серйозно http://www.msn101.com/content/Emoticons/3d_21_RBH561.png
Якщо бути на утриманні у заможної жінки - це робота... то я - балерина!!!
:yahoo:
acid drinker
07.02.2007, 14:57
може, я трошки неправильна жінка, але утримувати чоловіка, який мені ні до чого не треба, я б не стала... тим більше, якшо я розумію, шо він у мене - на утриманні просто...
може, я трошки неправильна жінка, але утримувати чоловіка, який мені ні до чого не треба, я б не стала... тим більше, якшо я розумію, шо він у мене - на утриманні просто...
Ну-у-у... Всі ми трохи неправильные пчёлы, які продукують неправильный мёд... Але все-таки - якщо кохання?! Бо без кохання то є просто чоловіча проституція. А це вже трішки інша річ...
Nike_Велес
07.02.2007, 16:15
проституцію давно пора перевести в розряд професій... тут Ейсід, що рідко буває, має рацію...
Ось що я угледів нещодавно на стіні одного подільського будинку:
http://otherside.com.ua/users/photos/1170780468_104.jpg
Ну, як Вам "професійна порада"?!
Я у своєму блозі зробив запис із цього приводу:
http://www.otherside.com.ua/journal/detail.php?id=104&user_id=104&lang=1
Порада геніальна:rolleyes: Цікаво, що навштовхнуло ту людину на такий напис:)
Еге! Мій улюблений колір блакитний і всі його відтінки!!! Тільки зелений та блакитний--щось не дуже... А аватар міняти не хочу!!!
Мені також найбільш до вподоби синій з майже усіма відтінками. :friends: А аватарку тебе ніхто не змушує змінювати.
1. Дякую, Nike-y_Велесе!!! Відкри-и-и-ла підру-у-у-чник...Таки має бути закінчення -е!!! Вибачайте!!! Побачите ще "ляпсуси" --вказуйте на "неякісну роботу"!!! Буду виправлятись!!:) Вік живи-вік учись!!!
2. Щодо "крутого" характеру, то те ма-а-а-ємо... інколи заважає, а інколи допомагає !!! :) Поки була на посаді старости, то вдалося трохи "випрямити"!!! Хоча робота була гидка, та досвід в спілкуванні з людьми я отримала дуу-у-уже великий!!! (Ще ж багацько знайомств і зв язків з іншими групами!!!) Ні на мить не жалкую!!!:)
Щодо мого аватару, Перфлате, :) то ж дійсно ніхто не змушує змінювати... Але я раніше підбирала колір повідомлення під аватарочку... Та на такому зеленому фоні справді важко читати "морське" повідомлення! Напрошується висновок:треба змінювати аватар, щоб було краще!;)
Aureliano
07.02.2007, 23:08
проституцію давно пора перевести в розряд професій...
вспомнился анекдот советских времен:
идет товарищеский суд, председательствующий:
-Вот у вас папа - простой советский труженник, шахтер, член партии, ударник труда, мама - доярка-передовик, две почетные грамоты, а вы стали валютной проституткой! Да как же вы докатились до жизни такой!
Подсудимая:
-Ну шо я вам могу сказать - должно же человеку хоть в чем-то повезти! :)
Nike_Велес
09.02.2007, 17:24
1. Дякую, Nike-y_Велесе!!! Відкри-и-и-ла підру-у-у-чник... Таки має бути закінчення -е!!! Вибачайте!!! Побачите ще "ляпсуси" --вказуйте на "неякісну роботу"!!! Буду виправлятись!!:) Вік живи-вік учись!!!
Радий, що допоміг... Проявляйте взаємність, виправляйте - не ображусь, а подякую...
2. Щодо "крутого" характеру, то те ма-а-а-ємо... інколи заважає, а інколи допомагає !!! :) Поки була на посаді старости, то вдалося трохи "випрямити"!!! Хоча робота була гидка, та досвід в спілкуванні з людьми я отримала дуу-у-уже великий!!! (Ще ж багацько знайомств і зв язків з іншими групами!!!) Ні на мить не жалкую!!!:)
досвід - це прекрасна спадщина... у дні моєї юності я був обраний заступником секретаря комсомольської організації школи, зав. ідеологічного сектора, з'явились, як-не-як, певні управлінські навики... :aga:
але староста групи - це не менеджер... це робочий мул (той, котрий родич коня)...
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008