Що читаємо, коли все погано?

[oddysseus]

Сказано - зроблено. Але прив`язую психотерапію до літератури все-таки. Отож, питання: чи є книжки, які ви перечитуєте в стані глибокої депресії?

Щодо себе можу сказати, що останнім часом так не "лікувався". Але загалом "історично" для мене це: "Хрещений батько" П`юзо, "Герой нашого часу" Лермонтова, "Полковнику ніхто не пише" Маркеса та Еклезіаст. Останнього, щоправда, жодного разу до кінця не дочитав - завжди раніше попускає. :)

Не знаю, правда, чи правильно обрав гілку... спочатку думав у "Кахве" закинути... :8 Але ж не в цьому суть, так, модераторове?

[Olha Klipkova]

На моє велике щастя, тогоріч вийшла Антологія українського самвидаву. Мені чудесно лікує усі душевні травми.

А до того були Свідзинський, Рільке і класичні японські поети. Дивно, але виходить так, що цілісні твори за депресій мені не читаються. Не має настрою брати щось велике, бо це вже до чогось починає зобов'язувати. А от антології - взяв, насолодився, зупинився де треба, погортав і лишився у ній на кілька діб.

[acid drinker]

хм... коли погано - зазвичай слухаю музику)))
а з літературних антидепресантів... цвєтаєву перечитую, або пірнаю у дяченків - легко так, засмоктує.

[Iryska]

коли погано на душі - читаю новели Карела Чапека. завжди налаштовує на філософський лад... є в нього серія Грустные рассказы... от після них все своє відходить на задній план.
а коли просто нудно, погода підводить і нехтує всіма твоїми наполеонівськими планами щодо відпочинку на свіжому повітрі, можу читати що звгодно, лиш би пірнути у видуманий світ і не виринати, поки сонечко не з'явиться.
після того, як прочитала поклоніння ящірці Дереша - буду читати її. насолоджуватися описом карпат та насиченістю емоцій... заряджатися силою від книги.

[angel]

Перші ознаки депресивного синдрому - це коли до рук вкотре вже потрапляє Франсуаза Саган, Ремарк (всі романи підряд в хронологічній послідовності), Ромен Роллан "Очарованая душа", поезія Бродського, особливо оте "Ни тоски, ни любви, ни печали...". Крім того, дитячі книжки... Вони заспокоюють і піднімають настрій.

[Isidora]

А я читаю новели О.Генрі. :) Дуже настрій піднімає і одразу знову хочеться посміхатися життю.

[Iryska]

коли робота дістає, (а це теж погано :D) згадую новелу О.Генрі про працівника, закоханого в свою секретарку... ось у нього весь день аврал, дурдом і купа клієнтів... він весь такий замучений і запрацьований... до кінця дня безсило доповзає до стола секретарки і освідчується їй в коханні... а вона йому, коханий, та ми ж вчора одружилися... :scared:
може начальству електронною поштою переслати оповіданнячко- кінець дня і робочого тижня, здається мені їм так же погано, як і решті працівників... всі чекають вихідних...

[Sun_4ever]

Зазвичай, просто немає часу лікуватись книгами від депресії. То ж маю переносити її на ногах у цьому шаленому темпі життя, максимум лікуючись арахісом в шоколаді :D
А в часи поганого настрою (і пасивного) на думку приходить вірш Лєрмонтова "И скучно, и грустно, и некому руку подать...",бо пам"ятаю...
Отак повториш кілька разів-і майже суперово

[Isidora]

А в часи поганого настрою (і пасивного) на думку приходить вірш Лєрмонтова "И скучно, и грустно, и некому руку подать...",бо пам"ятаю...
Отак повториш кілька разів-і майже суперово

Я цей вірш з усієї поезії Лєрмонтова найбільше люблю :) , от тільки від депресії він мене не лікує. :(

[дзвінка]

На моє велике щастя, тогоріч вийшла Антологія українського самвидаву. Мені чудесно лікує усі душевні травми.

А до того були Свідзинський, Рільке і класичні японські поети. Дивно, але виходить так, що цілісні твори за депресій мені не читаються. Не має настрою брати щось велике, бо це вже до чогось починає зобов'язувати. А от антології - взяв, насолодився, зупинився де треба, погортав і лишився у ній на кілька діб.
згодна на 100%. "Антологія..."- дійсно класна штука. Найбільше подобається те, що там є тексти під кожен настрій. Заспокоює дійсно гарно й надовго.

[Sun_4ever]

Я цей вірш з усієї поезії Лєрмонтова найбільше люблю , от тільки від депресії він мене не лікує.
а мені подобається останній рядок :"а жизнь, как посмотришь с вниманьем вокруг, такая пустая и глупая шутка..." Я просто знаю що такого глибокого депресняка у мене не буває- щоб на 200% зневірюватись у житті, саме тому мені стає краще (кажу сама собі типу, і чого ти тут нюні розводиш, якщо все не так погано?!?!)

А ще мені подобається читати щось по філософії... Ось наприклад, готуюсь до семінару(зранку перед парою :D ) , поглинаю думки про безмежність і т.д. Потім починаю сама думати... а потім у депресняку згадую і чужі тези, і свої... Схема така: Що таке мої дріб"язкові проблеми в порівнянні з вічністю, з абсолютом...

[LanceloT]

Я люблю музику! Тишу із співом птахів і шумом!
Читати важко.. коли важко

[Iryska]

коли проймають не екзистенційні муки творчості чи роздуми про сенсу буття, а якісь проблеми чи то зі здоров'ям, чи якісь невдачі, чи ще щось, то я згадую вірш Степана Будного

цвіте бузок в лікарні на подвір'ї
і знову повені думок,
і знов в життя я вірю
в палату вранці він пливе
як ніжне біле чудо
і серце б'ється знов, живе,
і розриває груди.
і я ступаю перший крок,
шепочуть пісню губи,
це все бузок, це все бузок,
травневе біле чудо.

допомагає зціпити зуби і боротися з неприємностями. автор помирав в лікарні дуже молодим, але писав такі вірші. тому для мене цей вірш - як девіз оптимізму та віри в життя.
P.S. вірш набирала з пам'яті, так що пунктуаційні помилки чи неточності можуть трапитися...

[acid drinker]

"Антологія..."- дійсно класна штука. Найбільше подобається те, що там є тексти під кожен настрій.
як на мене, там графоманії більше, ніж вартих уваги речей... і воно іноді просто бісить;)
а заспокійливі - то, мабуть, таки гарні вірші. леся мамчич допомагає, оце федюка останнім часом перечитую, як нападає меланхолія...

[Liet]

Коли погано беру в руки книжку Стюарта Хоума "Вставь перед Богом и убей свою любовь"
Намагюсь прочитати ъъ з лыта минулого року :)

[Olha Klipkova]

як на мене, там графоманії більше, ніж вартих уваги речей... і воно іноді просто бісить;)
Та ніхто й не наполягає, що це збірка суцільно геніальних творів :)
І там, крім самих творів, є ще безліч чого читати, коли зовісм тяжко. Тупі і дотепні цитати з форуму, зокрема. А як гарно стає, коли дивишся на обкладинку - ну зовсім не депресивний колір :)

[acid drinker]

блін... тільки шо мені було справді погано. читала дві речі - репліки свого друга в асьці і біографію лавкрафта. приблизно на фразі Сара Филлипс считала повзрослевшего сына уродливым выродком, о чем частенько ему говорила, укрепляя его и без того гипертрофированный комплекс неполноценности. Говард был вынужден жить в одной квартире с постепенно сходящей с ума женщиной, которую он не мог не любить...
мене попустило. мораль?;)

[дзвінка]

як на мене, там графоманії більше, ніж вартих уваги речей... і воно іноді просто бісить;)
а я й не казала, що її всю варто читати.
olha klipkova сказала дуже все вірно про цю книгу. дійсно, там більшість цитат піднімають настрій набагато краще від текстів. хоча я, особисто, дуже люблю тексти лисого й бубна, гігза, цитрусової...

[anaxios]

Дуже непогано в такі моменти читати Еклезіаст, а для молоді Церква ще рекомендує книгу Ісуса, сина Сирахового. В біблейський канон вона не входить, але в деяких виданнях є. Причому ці книги можна читати з будь-якої сторінки, стиха,рядка.Можна й поезію. Мені особисто Ахматова йде як бальзам.Ну і музика, звичайно.

[JAA]

"Карлсон" :) якщо й не виведе з депресії, то, принаймні допомагає про неї забути.
"Вино з кульбаб" Бредбері (та й його оповідання типу "Дядечка Ейнара") оживляє.
І "Амелі" (хоч це й не література, а фільм): коли подивлюся (хоч уже все напам"ять знаю) - хожу й посміхаюся до себе, до всіх і до всього, як ненормальна :), і радісно ЖИТИ, НЕ НЕЗВАЖАЮЧИ ні на що, а ЗВАЖАЮЧИ на багато що :)

[oberon]

в стані депресняку треба не читати, а по вулиці ходити, але якщо лінь важча і нема сили волі, тоді беремо Біблію і вперед...
а взагалі в депресняку читати не хочеться, взагалі нічого не хочеться...
а ще треба знати точно, чи це депресія, чи МДП, чи просто настрій ніякий від нестачі вітамінів... відповідно і лікування різне.

[acid drinker]

поки не прочитала всього ле вента, він мені шалено допомагав... а зараз не знаю, поки шо мені ше погано не було =)

[isabell]

а взагалі в депресняку читати не хочеться, взагалі нічого не хочеться...
А от мені в стані депресії, навпаки, тільки читання і допомагає.
Спеціальної підбірки літератури для таких періодів не маю, але зазвичай інтуїтивно вибираю самі ті книжки, які мені на той момент потрібні.

[Triniti]

а детективи, що нікому не допомогають? причому такі, щоб ну зовсім не думати... (донцова, хмелевська, устінова). а коли зовсім погано, то читати не можу, спасає тільки медітація :(

[Ket]

"Карлсон" :) якщо й не виведе з депресії, то, принаймні допомагає про неї забути.

Це точно!
Карлсон форева. Величезна порція сміху й задоволення гарантована.

Хоча коли по-справжньому ПОГАНО, тоді жодна книга не допоможе. Ну, принаймні я на такі не натрапляла.

[Пухнаста хмаринка]

А я читаю вірші. Гумільов, Лорка... Заколисуюсь під ритм і ловлю образи, як мильні бульбашки на долоню.

[Giza]

Булгаков "Белая гвардия".
Стругацкие "Хромая судьба".
Хармс!

[Nice Gothic Girl]

читаю Уальда,казки його.

[belle6]

Дюма читаю, "Королеву Марго", "Ізабеллу Баварську", "Дві Діани" - легенько і антидепресово

[Veronika Pyatnitskaya]

Читаю Ф.Саган, М.Зощенка. Допомагає.

[Espresso]

Вірші: Цвєтаєву і свої ( збочення таке, валятися в депресії і читати вголос свої вірші :) ), нещодавно - Бродського

[D.U.]

Поезії Ліни Костенко, або "Марусю Чурай". А тоді згадую всі можливі українські народні пісні ... а далі вже меланхолія безпросвітна :))))

Деколи "Маліну" Інгеборг Бахман... :)

[Aureliano]

Стихи - Бальмонта, Ахматову, Хименеса, Филиппову

[RYUKOLE]

щось таке,від чого стає ще гірше...ну от типу
"Маліну" Інгеборг Бахман... :)
взагалі я часом отримую якесь незрозуміле задоволення від депресняка..так,знаєте,ніби і здалось би з нього вилізти,а ніби і....х/з..

[Ket]

щось таке,від чого стає ще гірше...
взагалі я часом отримую якесь незрозуміле задоволення від депресняка..так,знаєте,ніби і здалось би з нього вилізти,а ніби і....х/з..

У мене теж схожа ситуація, але варто часом задуматися, чи не фігня це - постійно перебуваючи в депресії, жаліти себе, типу "ой, яка ж я нещасна", звинувачувати жорстокий світ у всіх своїх проблемах, бідкатися, що життя паскудне ітеде...

Хоча оце задумуюсь, розумію, що я падлюка й егоїстка і приношу купу неприємних моментів близьким людям своїм паскудним настроєм, і впадаю у ще більшу депресію. А ще наслухаюся депресивної музики + депресивна література - і взагалі чудово.:scared:
Люди! не робіть як я!

[Leia]

В стані глибокої депресії я читаю фентезі. Найкраще місце, куди можна втекти від проблем- вигаданий світ. Так я скоро нарешті доб`ю "Кольцо тьми" Перумова. А як депрсія вже непролазна, то на той випадок в мене є "Сільм" в оригіналі. Лишилось ше багато, назло всім депресіям.

[Квітневі чари]

Зазвичай у таких випадках читаю "Чайку на ім"я Джонатан". А от що 100%-во виліковує, це "Найкращий з-поміж часів" Бредбері

[Cured]

Мене завжди цікавило як у понурому стані можна щось читати?:confused: Та одного разу взявся знову за "Степового вовка". Після того вже ніколи нічого не "споживав" у такому стані. Вихід - кожному своє (банально :rolleyes: )

[Veronika Pyatnitskaya]

Я себе просто намагаюся не доводити до стану депресії,інколи може зі мною статися маленка істерика зі сльозами... Але то, не депресія. Хоча депресивність дуже властива нашому часу, багато людей страждають на неї. Ще мені допомагає при поганому настрої оповідання А.Чехова і Л.Толстого.

[maris]

"Дванадцять стільців" Ільфа і Петрова.
і розумію, що всі мої проблеми - то дрібниці порівняно з тими, які поставали перед О. Бендером. але ж депресії у нього ніколи не було. :)

[Veronika Pyatnitskaya]

А я ще люблю читати "Золотой теленок" Ильфа и Петрова, відразу ж поганий настрій змінюється на гарний!

[Y_Zo]

Блок, когось з китайців.
а взагалі тупо завалююсь книжками, навмання відкриваю сторінки.

[AnastasiUA]

Симоненка. Однозачно. Інколи (рідко) - щось легке...

[Андрон Кобила]

Ремарк, однозначно,)
/Время жить и время умереть/

[Ящірка]

"Марсіанські храніки" Бредбері або "Сто рокі самотності" Гарсія Маркеса або ще щось таке з атмосферою відповідною

[Pusik]

Коли мені погано (а то таки буває, хоч не часто), то читаю...ну як би це пояснити... не так, як читають нормальні люди. Приміром береш кілька книг різних авторів, відкриваєш навмання на будь-якій сторінці і почерзі читаєш по реченню... Ото від того пре. Майже завжди в ціль попадає, прямісінько у твою проблему. Тож вона і проблемою не здається.
І навіть коли хороший настрій, це все одно прикольно так погратися... Ну хіба не діти ми ще?

[Viking]

Читаю "ФМ Галичина" Прохаська. Найліпше помагає коли зле...

[KorrectOlya]

мне когда плохо, я перечитываю свои стихи. или пишу их. а потом вроде легче

[untitled]

Ерленд Лу.....:)
Доплер, наївний.супер, у, найкраща країна в світі, під владою жінки....коли погано, настрій піднімає суперово
А ще Арто Паасиліна - фінляндський письменник
Рік зайця, Виючий мірошник.....
:)

[Cleric_Preston]

Гм... головне, щоби література, яку читаєш, була такою, де людям не гірше, ніж мені, бо тоді стає шкода не лише себе, а ще й їх. Краще щось енциклопедичне, нейтральне.

[Galatheya]

читаю свої опуси...або щось позитивне..та найліпше допомагає власні вірші..музика

[Galatheya]

Коли мені погано (а то таки буває, хоч не часто), то читаю...ну як би це пояснити... не так, як читають нормальні люди. Приміром береш кілька книг різних авторів, відкриваєш навмання на будь-якій сторінці і почерзі читаєш по реченню... Ото від того пре. Майже завжди в ціль попадає, прямісінько у твою проблему. Тож вона і проблемою не здається.
І навіть коли хороший настрій, це все одно прикольно так погратися... Ну хіба не діти ми ще?

згодна..таки допомагає...і дійсно досить цікаво виходить, бо й справді все потрапляє в ціль

[Cleric_Preston]

І у мене в ціль потрапляло. Але все одно до такого ставитися серйозно не можна.
Колись будучи ще в середніх класах довелося "задавати запитання" книзі. То мені ця книга таке видала... страх божий! На питання "де зараз мій друг" (бо обіцяв до мене прийти, а його все нема і нема), була відповідь: "Уже и камень надгробный на месте этом." А розумієте, що діти до таких речей дуже сприйнятливі. Стало моторошно))) Та потім виявилося, що насправді з другом все гаразд - лише застряг у моєму ліфті. :D :D

[Veronika Pyatnitskaya]

Коли мені було дуже погано... дуже... дуже... то я читала молитву "Отче наш"! і зразу ж ставало краще, набагато легше можна боротися з різними труднощами у житті.

[Verba2006]

Мені, коли все погано, помагає особливо якісна література, наприклад європейська класика в хорошому українському перекладі: Синклер, Честертон, Манн, якщо все більш-менш, тоді читаю Селінджера, Саган, Гемінгвея - така проза робить мене щасливою. Дитячі книги взагалі панацея.

[Nike_Велес]

Коли мені було дуже погано... дуже... дуже... то я читала молитву "Отче наш"! і зразу ж ставало краще, набагато легше можна боротися з різними труднощами у житті.

а з якого джерела Ви читали "Отче наш"... чи не з якоїсь книги Тім-Літа? ;)

[Cured]

А я читаю дописи Найка Велеса, навіть коли хороше мені. Допомагає на трішки по іншому оглянути "світ" у ту хвилину...

[Verba2006]

Читаю "ФМ Галичина" Прохаська. Найліпше помагає коли зле...

Чи є електронний варіант?

[Nike_Велес]

А я читаю дописи Найка Велеса, навіть коли хороше мені. Допомагає на трішки по іншому оглянути "світ" у ту хвилину...

саме в тому я і бачу "самопокликання" письменника - показати світ (бажаючим) інакше... :)

[D.U.]

саме в тому я і бачу "самопокликання" письменника - показати світ (бажаючим) інакше... :)

може, це так з іронією про Ваші дописи?

[Veronika Pyatnitskaya]

а з якого джерела Ви читали "Отче наш"... чи не з якоїсь книги Тім-Літа? ;)

Я пам'ятаю її напам'ять... Уявляєте... Як таблицю множення...
А книги, шановного Тім-літа, я читаю... Він мені їх подарував... За що, я йому дуже вдячна!

[Tim-Lit]

а з якого джерела Ви читали "Отче наш"... чи не з якоїсь книги Тім-Літа? ;)
Найку, Найку... Який же Ви все ж таки провокатор, чес'слово!..
Навіщо мені використовувати у творах загальновідому молитву "Отче наш", коли можна використати значно менш відомі молитви?! :eek: Ось, наприклад, уривок з нашого з Олегом Авраменком роману "Власть молнии", ч.ІІ. Йдеться про штурм хрестоносцями Єрусалиму на початку ХІІІ століття. Нагадую: то є альтернативна історія, отже, у ній був епізод короткотермінового існування на той період Єврейського царства... Його і знищила навала хрестоносців. Далі - мовою оригіналу. Синім + підкресленням виділено текст батьківського благословення на Йом Кіпур (Судний День).

Мать подходит к окну, слегка отодвигает парчовую портьеру, осторожно выглядывает в образовавшуюся щель. Ясно: с улицы её могут заметить лучники, и тогда...
«Плохо дело. Уже горит окраина. Уходи, мой принц, это приказ. Приказ сыну короля! Будь благословен на всех путях твоих. Да хранит тебя Адонай. Да уподобит Он тебя Эфраиму и Менаше...»
Мать начинает читать традиционное родительское благословение Судного Дня. И хотя до него ещё далеко, поневоле кажется, что день суда над жителями этого города наступил уже сегодня.
«Я не оставлю тебя, мама, — хорохорится малыш. — Я так решил!»
Однако, не обращая на это внимания, мать продолжает ровным голосом:
«Да благословит тебя Адонай и хранит...»
«Ма-ма-а-а-а!!!»
Звон разбитого стекла, крик, быстро перешедший в хрипение — и женщина уже лежит в растекающейся на полу багровой луже. В груди торчит древко тонкой стрелы. Её заметили!
«Мамочка...»
«Беги, сынок... Я... здесь. Мне недолго...»
Бирюзовые глаза тускнеют и быстро стекленеют.
«Ты... после меня и отца... один... Перстень... бере... ги...»

Вгадайте з трьох раз, хто міг знати цю молитву: я - чи Олег Авраменко?!
;)

P.S. На відміну від "Власти молнии", цього в Інтернеті Ви не знайдете. Уривки з роману "Приречений жити": там є "книга у книзі" - фрагменти з вигаданого роману "Єфай, син хвойди" вигаданого автора Реувена бен-Галеві:

1.
І долинали щирі молитви з наметів, бриніли голоси:
— Шма Ісраель, Адонай Елогейну, Адонай ехад…
— Слухай, Ізраїлю: Бог Єдиний, Бог сущий…
— Барух Ата Адонай Елогейну, Адонай ехад…
— Благословенний Ти, Бог Єдиний, Бог сущий…
— Мелех га-олам…
— Правитель Всесвіту…
І хоча не чули єврейські вожді один одного, завершили молитви свої теж дружно, злагоджено, майже в один голос вигуком:
— Ве-імру: омейн!
— І проголосимо: вірно!

(Тут наведені справжні фрагменти єврейських молитов.)

2.
Почувши такий докір навіть не від жінки — з вуст юної дівчини, що так і не пізнала у своєму житті чоловіка, Єфай схилився до неї, востаннє поцілував у чисте ясне чоло й мовив:
— Дитятко моє єдине! Будь благословенна, йди до своїх праматерів Сарай, Рівки, Рахілі та Лії — вони сьогодні пишаються тобою, твоїм подвигом, що більший за всі мої, а не тільки твої страждання!..

(Це вже, звісно, авторська фантазія - проте побудована на відомих молитвах; наприклад, імена праматерів Сари, Ревеки, Рахілі та Лії по-єврейськи звучать саме так.)

[acid drinker]

еммм... хоч тут можна не оффтопити?
бо мені деколи погано стає, коли на форум виповзаю - і читати вже після того не хочеться...

[acid drinker]

останні дописи - в силу їх невідповідності темі - переміщено до розділу "українська фантастика".

[Дим]

коли все погано.-не читаэмо.а пишемо.))

[Павутинка]

Ммм.. intermezzo коцюбинського. три рази, здається, починала, та усі три недочитувала. одразу якось на душі світлішало...
а зазвичай в мене завжди є щось недочитане або зовсім непрочитанне, тож починаю читати, щоб віддатися книзі, тоді й якось усе й проходить

[Verba2006]

Коцюбинський відноситься в моїй шкалі цінностей до Ремарка, Фітцджеральда... А зараз я читаю 3 книги зараз.

[Neofita]

Коли погано на душі, то сама беру в руки ручку й сідаю виливати свої страждання на папері. Папір бідний все терпить. А коли нічого не приходить в голову і не хочеться нічого. Включаю "Океан Ельзи". Обожнюю ВАкарчука!!!!! ВІд його музики завжди стає легше

[Ket]

А мене Океан навпаки вганяє у ще більшу депресію...

[Looser]

Коли погано, читаю телефонний довідник. Повірте, шість хвилин такого чтива - і депресії кінець :)

[Phoenix_Ukraine]

Останні півроку рятує Ольга Громико.
Перші дві книги моментаьлно підносять настрій, інші не так швидко, тре' десь до середини дочитувати.
А найбільш «енергетичними» є «Собор» та «Intermezzo».

[Neofita]

А мене Океан навпаки вганяє у ще більшу депресію...

Чого?Невже ОЕ такий депресивний?! Шо ж ви таке говорите! І шо "Кішка"також? І "Майже весна"? Хіба шо "Холодно" , може ше "Друг"і "Відпусти". Послухайте тоді альбом ОЕ,який не побачив світ, але все ж десь витає в просторах нету "Будинок зі скла". Там така пісенька прикольна є "Мікі Маус". Ця то точно не нагонить хандру

[Prophet]

Припиніть флудити про ОЕ в усіх підряд темах! Про музику розмовляємо в розділі "Музика".

[Phoenix_Ukraine]

Як не дивно, але в суботу допоміг Дереш. :)
Правда, мабуть, після «Перевтілення» Кафки, здався приємнішим, ніж коли б я читав просто так. Профет - не ображайся, я сам дурний. :)

[Dara]

коли все кепсько - читаю Ремарка "Чорний обеліск", Булгакова "Майстер і Маргарита" та Висоцького...

[ovr]

коли все погано, читати не хочеться.

[4esterfielter]

а мені погано не буває...

коли я собі шифрую гнітючий настрій, то можу почати перечитувати (до моменту, поки не попустить) "Ловець у житі" Селінджера... "Три товариші" Ремарка - вибірково за розділами... ("Небо было желтым, как латунь..." - вже ця фраза підіймає настрій: люблю бачити слайди)
або поезії Пастернака... або "Диво" Загребельного, сюжети ХХ століття, як не дивно...
але частіше слухаю медитації та хеві-метал.)))

[morowka]

Щодо Ремарка,,то його творчість навпаки сум навіює на мене)) а так більш поезія до душі коли хочеться сопельки попускать

[Анджей Сапковський]

я читаю різне що під руку попало переважно новеньку літературу))

[A-Shoes]

можете сміятися, але я знаходжу заспокоєння в літературі М. Зерова, особливо в його критиці :) Ще дуже помічним є Р. Роллан - "Зачарована душа" (але 4 томи так зразу не прочитаєш, тому обмежуюся закладкою... до наступного разу :) )
А от щоб глибше задуматися над життям - "Провалля і Маятник" Едгара По.

[Vlad]

Коли мені погано - зазвичай слухаю музику(особливо подобається James Blunt). Перечитувати книги по кілька разів не люблю, тому обираю зі своєї досить великої домашньої бібліотеки, щось цікаве і пробую читати. Чудові твори в Патріка Зюскінда, також непогана "Шхуна "Колумб"" у Миколи Трублаїні. :-)

[майк]

Коли погано мені, то хочеться взяти до рук О. Генрі. Він якийсь такий чудний і чудесний, що мимоволі посміхаєшся його напівказковим творам. А ще читаю Прохаська чи Дзвінку Матіяш - у їхніх творах мені стільки світла і я навіть не знаю...дитинної радості і мудрості водночас, що я сповнююсь блаженного вмиротворення і закриваю книгу з відчуттям того, що завтра зранку все буде інакше.

[untitled]

пробував ще колись леся подеревянського читати коли настрої погані або скучно було))
він і моск не грузить і посміхає деколи))

[Андрон Кобила]

пробував ще колись леся подеревянського читати коли настрої погані або скучно було))
він і моск не грузить і посміхає деколи))

Просто доза гарного настрою прямо у вену ))

[acid drinker]

знайшла собі нову панацею - і звуть її божественний сальваторе.
файно.. =)

[квітка]

коли мені дуже-дуже погано, читаю "Маленького принца"... і одразу забуваю про всі негаразди =)

[Лєна ДАД]

Коли була мала і дурна депресію підкормлювала віршами Ахматової, Блока, Пастернака, а потім, коли подорослішала і помудріла перейшла в таких станах на Ільфа і Петрова, Бредбері і маю сказати чесно - помогає.

[Soul]

замiсть анекдотiв- свої раннi вiршi(головне- вголос i виразно:))
а так- Владiмiр Лєвi "Мистeцтво бути собою"

[Nice Gothic Girl]

якісь кумедні детективи....

[Христя]

А я перечитую той момент в "джен Ейр", коли джен розмовляє з Елен Бернс. Цікаво почитати, як про дрібні людські клопоти роздумує дитина, що скоро має померти. А ще перечитую Бредбері.

[Amadeus]

Коли я "доходжу до думки", що мені погано і справи мої не дуже, то читаю Пратчетта. Його оптимістичний трохи чорний британський гумор реально допомагає відволіктися. Особливо якщо до цього додати ще улюблену музику (тільки не Radiohead, бо тоді рефлексування на цілий день забезпечене) та залишитись на самоті із собою.

[Загублена дитина]

Чомусь коли мені погано, я беру в руки книжку, від якої (точно знаю) мені стане ще гірше. Допомагає. Отже, це щось депересивне, чи сумне, чи трагічне. Обожнюю "Останній листок" О"Генрі, "Шуліку" та "Перевтілення" Кафки, вірші Цвєтаєвої, містичні оповідання По ("Морелла", наприклад). А ще (чомусь) - "Поющие в терновнике". Сама собі не можу цього пояснити. Люблю погортати словники. Використати час з користю і забутися серед купи слів, що складаються з обмеженого набору літер української абетки. Чудово рятує книжка "Русский язык: привила грамотного произношения". Але якщо раптом хочеться насправді розслабитися - енциклопедія "Аванта" "Бабочки: самые красивые и знаменитые" - товста і з гарними малюночками. Можна роздивлятися годинами. А взагалі, я люблю слухати музику, коли мені погано.