Сірко, собака мій

[Semelena]

Як Ви гадаєте, чому в місті почали заводити так багато собак?
Зізнаюся – мені, наприклад, досі на зміну погоди сниться, що я не погуляла з собакою, яка була у мене в дитинстві. Що на вулиці мряка, грязюка, холод, темрява, ліхтарі не горять – а мені треба виповзати надвір. Мені вже давно не сняться ні академконцерти в музичній школі, ні вступні екзамени, а оце - досі...
На початку 80-тих на дві дев’ятиетажки – нашу і сусідню – було 3 собаки: пінчер у якоїсь бабусі, болонкоподібна дворняжка та спаніель (справжній мисливський, десь до 60 см зростом). У моєї бабусі був курцхаар, відсіяний клубом – це було спочатку дуже рахітичне щеня (мабуть через те, що крупне) і до того ж носій альбіносних генів (зараз, доречі, у цій породі таких уже не забраковують). Короче, зять бабусі, допоки не розвівся з тіткою, ВИбігав щеня, і на двох жінок кинув уже абсолютно здорового, надзвичайно гарного лягавого пса зростом, мабуть, з самку дога. За ті роки, що собака зміг прожити у міській квартирі (а помер він не від старості, а від непідходящої їжі і недостатніх прогулянок – проблеми з кишківником), у моєї бабусі не один раз було розбите обличчя і коліна. Бо якщо пересічна людина може втримати на мотузці собаку ростом з кобилу – значить, тварина хвора. І зараз в Києві зустрічаються собаки, від яких явно відмовився клуб і яких далеко не завжди доліковують до презентабельного вигляду. По них відразу видно, які вони спокійні, розумні й шляхетні – і таке враження, ніби знають, що не приспані тільки завдяки жалості собаководів-„чайників”.
Ще бувають собаки у собаководів-любителів і собаководів-професіоналів. Але більшість чомусь потрапляє у квартири в якості коштовного подарунка чи покупки. Причому таких порід, які заборонено тримати в місті через їхню небезпечність, не те що без мотузки вигулювати. Я не знаю, чи потрапляє кавказька вівчарка до цього списку, але у нас на масиві „собаководи” смалять. Взагалі, наскільки „вдячне” має бути міській хазяйці і заодно своєму продавцеві абсолютно здорове, дебеле й своєнравне щеня, якому місце на гірському пасовищі? Нещодавно гуляю алеєю з дитиною, назустріч гепає наскоком – радісно-звільнений - такий собі підліток „кавказця”, і голос хазяйки: „Вот тебе, Машенька, и дружок!” Це вона своїй собаці про мого сина. Я взагалі-то людина досить філософськи налаштована, але мене прошибло. Я не відразу навіть здогадалася, що це у тьоті не важкі психологічні комплекси, а просто своєрідні ліричні нахили.

Да, щодо питання –для чого потрібні вдома тварини, крім порушення мікроклімату й гігієни будинку з прибудинковою територією. Моя собака – єдина, яка в мене була в дитинстві – прожила 10 останніх років свого життя з напівпаралізованими задніми кінцівками. Сердешниця – інсульт. Я не зважала на іржання підлітків у дворі. Її викармлювали ложечкою, ми іноді возили її на якісь уколи. Просто вся сім’я любила цю собаку – це була, звісно, основна причина. Але ще одне: звісно, не можна цього стверджувати напевне, але тепер, через багато років, я просто припускаю таку можливість – що на її місці міг бути хтось із нас... Й не хочу більше заводити собак.

[Emdi]

В мене була собака, яку я дуже любила. Це був чорний лабрадор(кобель).Він був суперовою собакою. Я до нього дуже прив язалася і дуже його любила. Та нажаль, через жорстокість людей, які його отравили він помер. :(
Для мене це було тяжко. Але я не можу без собаки, тому в мене і зараз вона є. Собака - це класно. :o
--------------------------------------------------------------------------
Собака - це дійсно, той, хто ніколи не зрадить і завжди залишиться вірним другом.

[acid drinker]

а я котів люблю. мррр. з ними і мороки менше, і істоти вони цікавіші...

[Iryska]

я дуже люблю собак. але теж не хочу їх заводити. в мене тато мисливець, відповідно він заводить мисливських псів - ягдтер'єрів. коли я була маленька, в нас з'явивися наш перший ягд - Джефф. а потім він загинув в лисячій норі. я так плакала - любила його страшно. а після того для себе вирішила - не хочу більше ні до кого так прив'язуватися. тата нашого не переконаєш , були і інші. але я намагалася ні до кого не прив'язуватися... пам'ять про мого Джеффку до сих пір десь там, в серці... хоча і зараз є песик. він залишився вдома з батьками. я за ним сумую.
а ще болить серце за тих власників, які дійсно сприймають собаку як антураж шикарного життя... навіть не за власників, а за їх собачок. повністю згідна, що просто не можна дозволити такого... але як це припинити?
болить серце за бездомних псів. я знаю, що бувають випадки, коли вони нападають на людей, навіть на дітей... або є ймовірність, що якийсь пес стане скаженим і заразить всіх решту... і тоді - купа проблем. їх відстрілюють. а я не можу уявити, як ці собаки дивляться на вбивць.
болюча тема.
за кордоном є спеціальні місця, де бездомних псів виловлюють, а потім, коли хтось хоче взяти собаку, для душі, а не щоб розводити, йде туди і вибирає песика для себе, для того, щоб любити і турбуватися... чи може це помилкове враження про закордонний рай?
TO SEMELENA: молодець, я як читала, як ти свою стареньку собаку вихожувала. навіть не знаю, як висловити свою повагу. молодчина. більше нічого писати поки не буду, бо почну ревіти прямо на роботі.
і спасибі за чудову тему.

[Emdi]

Тема дійсно класна.

за кордоном є спеціальні місця, де бездомних псів виловлюють, а потім, коли хтось хоче взяти собаку, для душі
В нас теж є такі місця, але там такі умови, що псам краще буде на вулиці.

я знаю, що бувають випадки, коли вони нападають на людей, навіть на дітей... або є ймовірність, що якийсь пес стане скаженим і заразить всіх решту... і тоді - купа проблем.

Ті пси, що нападають не витримують того, що з ними роблять деякі люди(б ють, копають, кидають в них камінням...), от вони і вирішують їм помститися. Але якби влада більше піклувалася про бездомних тварин(створила нормальні притулки з нормальними умовами), то таких випадків поменшало б.

[Iryska]

я особисто знаю людину, яка б працювала б в собачому притулку з задоволенням (Наді, а також її песикам Яші та Массандрі - великий привіт і низький поклін). вон по це просто мріє... а таких людей є багато, мабуть... от дійсно, держава б за це взялась... щоб хоч приміщення було десь якесь. я б сама як волонтер би помагала!

в минулому житті напевно була собакою. бездомною. бо чому ж мені так щемить серце, коли я бачу всіх цих покинутих самотніх нещасних песиків?

[acid drinker]

блін... читаю вас - і починаю почуватися якоюсь нехорошою... бо я таки обожнюю котів, у наступному житті навіть замість нірвани хотіла б бути кицькою і деколи помічаю за собою, шо поводжуся, як кицька... в тому числі від песиків не фанатію. правда, живе у мене вдома одне щастя, яке я справді люблю - німецька вівчарка на ймення вольф. проте поряд з ним живуть ше троє котів, і мені то значно більше по кайфу чогось...

[Iryska]

я особисто люблю все живе... ну, може крім змій. навіть таргани і павуки не викликають в мене огиди. так що до кицьок, нявкунів і пухнастиків я ставлюсь позитивно... але от собаки... я таки точно була колись собакою... реінкарнаційна пам'ять спрацьовує. як гляну на собаку беззахисну і покинуту - от серце болить.
а тобі нема чого почуватися нехороше. у кожного свої погляди. не буду ставитися негативно, якщо людина більше любить котів. от якщо хтось кине камінь в собаку, дмну чи бездомну... можу таки вкусити або кинутись теж чимось важким... але ж ти не така, правда? не будеш ображати і знущатись над живою істотою, яка на тебе не нападає і не загрожує тобі?

[Iryska]

а вольфа почухай за вухом від мене!!!

[acid drinker]

та я хороша, я навіть людей іноді люблю, не кажучи вже про ні в чому не винних тварючок:)
а оту гору шерсті і м'яса я таки спробую за вухом почухати... коли в дома буду і коли не буде загрози померти зализаною...

[Mihal]

Особисто я взагалі проти будь-якої худоби вдома. Ну, крім жінки, звичайно :D (лише добрий жарт, не клюйте).
Так ось, думаю, це знущання над тваринами. Що собака, що кіт та ін. - мають жити в природному для них середовищі. Приміром, село. О, там котам роздольє - і мишей половлять, і вобще, відчувають себе людьми:)
Так само й пес - він мисливець, охоронець, йому потрібен грунт, трава, дощ, сніг, природна вода, ліс...
А то - часто бачу у друзів - жалюгідне видовище... Хіба то кіт, що боїться на вулицю вийти? І нещасний пес, що клацає і сковзить кігтями по паркету й на парашу в коробочку ходить...

НЕ ЗНУЩАЙТЕСЯ НАД ТВАРИНАМИ - КРАЩЕ НЕ ЗАВОДЬТЕ ЇХ!

Це прояв крайнього егоїзму, заводити домашніх тварин. Вам здається, що вони щасливі - насправді вони найнещасніші, бо позбавлені своїх умов існування.
А загалом, заводити вдома зоопарки схильні самоті і підсвідомо схильні до депресій і апатії люди - незалежно від віку.

[Emdi]

Особисто я взагалі проти будь-якої худоби вдома. Ну, крім жінки, звичайно
Взагалі то шо коти, шо собаки і тим більше жінки - не худоба!!!(я розумію, що це ти пожартував, але все ж таки...)

Так само й пес - він мисливець, охоронець, йому потрібен грунт, трава, дощ, сніг, природна вода, ліс...

Але ж є люди, які тримають тварин на вулиці, в вольєрах, а наніч випускають. І там в них є і грунт, трава, дощ, сніг, вода. І до речі пси не дуже полюбляють дощ.

[JAA]

[QUOTE=Mihal]
"НЕ ЗНУЩАЙТЕСЯ НАД ТВАРИНАМИ - КРАЩЕ НЕ ЗАВОДЬТЕ ЇХ!

Це прояв крайнього егоїзму, заводити домашніх тварин. Вам здається, що вони щасливі - насправді вони найнещасніші, бо позбавлені своїх умов існування."

А коли вже завели? Моя Киця дійсно жахливо боїться вулиці, мучиться, коли не може спати зі мною в ліжку, зустрічати мене біля дверей. І їй, начебто, добре, тільки коли скаче на скло, як бачить пташку за вікном, але то таки лише скло, і її аж трусить - відчуваю себе паскудою. Бо я для неї - щось на зразок бога. І цей її "бог" виявляється жорстокою паскудою, яка не дозволяє їй бути тим, ким вона має бути, могла би бути. Мені то класно, що вона є, а воно, таке гарнюче диво, сидить у чотирьох стінах і лише інтуїтивно здогадується, що це щось не те.
І що ж тепер із цим можна зробити?

[Emdi]

Я знаю багато людей, які мають котів, але дали їм волю. Просто кіт собі гуляє, а коли голодний, то проиходить додому їсти, коли сонний, приходить додому спати.
І йому так добре, і господар не мучиться.

[acid drinker]

деякі породи тварючок виведені навмисне для того, шоб бути домашніми - наприклад, кішечку, котра живе у JAA, на вулицю вбережіть боги випускати, бо вона там проживе не надто довго. не бачу в тому трагедії - блін, я теж у чомусь домашня тваринка, завжди є свої нюанси, правда ж? просто треба не забувати, шо ми відповідаємо за тих, кого приручили (с).
з.і. приклад - коли вдома живе тваринка, якій на пташечок кидатися хочеться, нам її шкода... а коли поруч живе людинка, якій доводиться заради нас відмовлятися від своїх звичок і переконань іноді, ми вважаємо, шо так треба, бо любов потребує жертв... невже то чесно?

[Emdi]

Та нє, я не кажу, щоб JAA випускала свою кішку на вулицю. Вона ж в неї домашня.

[Mihal]

Топити і плакати:)
Герасіма з Расєї тре виписати.

[Emdi]

Топити і плакати
Топити тварин-це взагалі садизм!

[acid drinker]

ну-ну... симпатичніше спостерігати, як тато-киць жере діток-киців:)

[кошеня]

ну то вже теж певна ненормальність...але якшо так стається - то все має вирішувати природа, природний відбір і вся фігня...а от самому топити...не можна піднімати руку на чиєсь життя, особливо, якщо це ні в чому не винна тварючка, а тим паче кіт

[oberon]

так вже сталося, що людина має владу над тваринками, і може розпоряджатися їх життями. коли ми купуємо в магазині ковбасу, ми не бачимо за нею СМЕРТЬ тварини і БІЛЬ. ми бачимо їжу. коли ми палимо світло в коридорі чи в WC, ми вбиваємо безліч істот. коли дівчата знімають лак з нігтів за допомогою рідини для зняття лаку, вони не бачать, як через це гине ціла фауна...

[Mihal]

Топити тварин-це взагалі садизм!
Ой-ой-ой, які ми жалісливі. Раніше думати про це треба - коли хочец-ц-ц-ца завести (слово ж яке, ніби про нігті довгі чи волосся) звірятко, тим самим прирікаючи її на жалюгідне протиприродне животіння.

[JAA]

Віслава Шимборська:

КІТ У ПОРОЖНІЙ ОСЕЛІ
Померти – так не можна робити котові
Бо що має відчувати кіт у порожній оселі
драпатися на стіни.
Тертися поміж меблями.
Ніщо тут не змінилося
А проте і змінилося
Ніби ніщо не пересунене
А однак і порозсоване.
І вечорами лампа уже не світить.
Чути кроки на сходах,
Але ж це не ті.
Рука, що кладе рибу у мисочку,
також не та, що клала.
Щось тут не починається
у звичний час.
Щось тут не відбувається
як повинно.
Хтось тут був і був,
А потім зник
і знову вперто немає.
До усіх шаф уже заглядав
Усі полички поперебігав
І під килим заглядав
Навіть порушив заборону
І папери усі порозкидав
Що ж ще робити,
Спати і чекати.
Нехай-но він тільки повернеться
Нехай-но він тільки з’явиться
Тоді він відчує
Що з котом так не можна.
Ітиму до нього, але так,
ніби зовсім не до нього
Помалесеньку
На дуже ображених лапах
І ніякісіньких підстрибувань-писків
напочатку.

[acid drinker]

блііін... відчуваю себе котом в абсолютно порожній хаті. абсолютно. а ця штука добила. воно класне, але так болить...

[acid drinker]

сумна пісня про то, шо коти - то таки тварюки домашні... завше думала, шо ця пісенька - про мене...

Меня побили камнями на детской площадке,
Я ушел чуть живой, скрывался в чужом районе,
Но собки нашли мой след и грызут за пятки,
Я устал считать, сколько суток идет погоня.

Я царапался в двери в поисках двери в лето,
Где коты, если верить Хайнлайну, живут как дома.
Но и там находили, орали и шли по следу,
Параллельный мир оказался до боли знакомым.

И я не знаю чем вызываю злость -
Никому не мешал, всю жизнь починял свой примус,
Не брал их игрушек, не воровал их кость,
Не перебегал им путь и не целился в спину.

Да я даже не знаю, что там за дверью в лето,
Может, это задрочка, типа "Тома и Джери",
Может, просто тупик и в поисках смысла нету,
Но должны же коты, пес возьми, во что-нибудь верить.

И я мечтаю о лесе под грустным осенним дождем,
Спрятав свой хвост трубой за мусорный бак.
Ведь любой дурак знает, кошке нужен дом,
Хотя б уголок, просто укрытие от злых детей и собак.

[Emdi]

[QUOTE]Ой-ой-ой, які ми жалісливі. Раніше думати про це треба - коли хочец-ц-ц-ца завести (слово ж яке, ніби про нігті довгі чи волосся) звірятко, тим самим прирікаючи її на жалюгідне протиприродне животіння. [QUOTE]

Я не жаліслива просто придстав собі, якщо вбивати новонароджену дитину, яка тільки що народилася і нікому нічого не зробила це ж в принципі одне і те ж.

Ну правильно треба думати перед тим, як його купляти. Тому я і не маю котів.

[acid drinker]

а я хочу котеня... коли на квартиру переїду. але не вдасться - стільки мороки з ними, котенятами.. тому заведу собі кактус - теж тварюка на К. і буду з ним розмовляти...

[Iryska]

в мене дома жив кактус. я зним розмовляла. він товстів, вирощував собі нові голочки і деколи цвів. а потім я поїхала. і тепер він цвіте якраз на мій приїзд додому. це траплялося кілька разів - як він вгадує, я незнаю... на моїй фірмі то відпустку перенесуть, то білетів немає. а моя зелена тваринка точно знає, коли я приїду....

[Mercenary]

2 Semelena

"За ті роки, що собака зміг прожити у міській квартирі (а помер він не від старості, а від непідходящої їжі і недостатніх прогулянок – проблеми з кишківником), у моєї бабусі не один раз було розбите обличчя і коліна. Бо якщо пересічна людина може втримати на мотузці собаку ростом з кобилу – значить, тварина хвора".
У лягавих взагалі часті проблеми з кишково-шлунковим трактом. А те, що дорослий собака не вмів ходити поряд із хазяїном - за це здоровому дядькові, що не виховав як слід і кинув на бабцю ...не те що розбити, відірвати все!
Або, як Міха каже - втопити!
Домашня тварина віками живе з людиною, і якщо людина погано її доглядає і неправильно годує, помилково обирає породу і нездатна тварину привчити до коректної поведінки - винна людина!
Мене дивує такий факт: людина ніколи не мала навіть карлікового пічера, а бере одразу - бійцівську породу. І спричиняє проблеми собі і оточуючим.
Купити газову пукалку - тра пройти психіатра, нарколога, невропатолога, медогляд і міліцейську перевірку. А купити небезпечного собаку, що має щелепи сильніші від крокодилових - нічого не треба. Дурний ти чи нервний - дав гроші і усе.
Га?

[JAA]

І. Ратушинська

Сложно жить летучей кошке,
Натянули провода,
Промахнешься чуть немножко,
И калека навсегда.
Развели тоску такую,
Понавешали тряпье,
Но лечу, кто не рискует,
Тот шампанское не пьет.

Я люблю качать антенны,
Портить нервы паукам,
И заглядывать за стены,
И ходить по потолкам.
Я могу влететь в окошко,
На девятом этаже,
Тихо скушать курью ножку,
Торт и мятное драже.

Глянуть в зеркало с улыбкой,
В ванной краны повертеть,
Изловить из банки рыбку,
И на крышу песни петь.
Там уже под мокрым снегом,
Пахнет мятой и весной,
Там не терпится коллегам,
Поздороваться со мной.

Сколько рыжих, сколько серых,
Стонет от моей красы,
Там такие кавалеры,
Со спины видны усы.
Март, апрель, наверно в мае,
Буду нянчить я котят,
Ни за что не отвечаю,
Если тоже полетят.

[acid drinker]

красиво... котячі іскорки всередині мене почали світитися...
цитата з мері блай: "коти, на відміну від псів, не йдуть на клич, а беруть його до уваги";) мрррр...