КПК

Показати повну версію : Парадокси сприйняття або Такий різний Грем Грін


Iryska
28.05.2006, 20:28
Грем Грін (Graham Greene) був у списку прочитання для курсу літератури в універі... як зараз пам'ятаю - сесія на носі... в мене ще залишився десяток неопрацьованих книжок... серед них Грем Грін-івський Тихий американець. у такі передекзаменаційні періоди я часто відкривала для себе різних цікавих письменників... але після запихання в мою голову рядків з тихого американця я відчула, шо після екзамена книги цього автора до рук в житті не візьму!!!!
в пам'яті Грін викарьувався як нудний, претензійний і нецікавий класик...
пройшло 4 роки. я зараз насолоджуюсь ЙОГО книгою Подорожі з тітонькою (Travels wih my Aunt)/
Книга - просто супер. чудовий стиль, чудові сюжетні повороти. я просто наслолджуюся... ось такі парадокси сприйняття.
в мене питання до вельмишановного форумського загалу -
в кого ще так бувало, що читав спочатку одну книгу, потім спротивлював автора, і лише за певний відтинок часу перечитував іншу книгу того ж автора і захоплювався нею? поділітся своїми парадоксаи! ;)
P.S. яке ставлення до Грема Гріна? може в нього є ще щось цікаве?

дзвінка
29.05.2006, 17:04
Колись у часи навчання в нелюбій школі вчили ми Лесю Українку. Вірші мені її подобались давно, а от коли дійшло до драм... "Лісову пісню" я ще осилила, а от "Камінного господаря" та деякі інші твори просто не могла себе змусити прочитати. Трохи соромилася того, що ніяк не налаштую себе на читання класика літератури.
По закінченні 11 класу зустрілася із своїм знайомим журналістом. Завели мову про літературу, і він порекомендував мені почитати драми Українки. Спершу в мене це викликало дикий спротив, мовляв, я її не люблю. Але він проніс мені збірку її драм. За ніч я прочитала "Блакитну троянду" (тепер це моя улюблена драма ЛУ). Решту творів проковтнула за два дні. Відтепер обожнюю цю письменницю! От.
А Грін на якому курсі вивчається? Бо соромно, але я нічого його не читала :(

acid drinker
29.05.2006, 17:12
Колись у часи навчання в нелюбій школі вчили ми Лесю Українку. Вірші мені її подобались давно, а от коли дійшло до драм...
ой... а у мене було абсолютно навпаки - поезія лесі мені здавалася римованою публіцистикою, а від драм я просто в захваті була... в принципі, так і досі лишилося.
не знаю, поки шо не натрапляла на речі, розуміння яких кардинально змінилося б за останні роки. ну, хіба зараз хайнлайн здається трошечки банальнішим, ніж у восьмому класі, такі незначні перестановки якісь... а загалом ніц.

Iryska
29.05.2006, 17:59
А Грін на якому курсі вивчається?
на нашому інязі він був чи то на третьому, чи то на четвертому курсі... я хронолоогічно не памятаю, бо доводилося щосесії здавати не лише англійську чи американську літературу, а й зарубіжну різних років. так що деяких авторів ми опрацьовували і на парах з зарубіхної, і на парах з англ. чи америк. літератур, відповідно на укр. чи рос мовах, а потім вже на англ, читаючи в оригіналі.
а щодо Лесі Українки, то я теж її в школі спротивила. тепер закрадається сумнів, може тре почитати? я в школі більше кобилянську любила. її твір Земля - мій улюблений за весь 11 клас!!!! а от ЛУ - неа.
ну, хіба зараз хайнлайн здається трошечки банальнішим, ніж у восьмому класі
а почитай Луна - суровая хозяйка. бо я цей твір в школі не осилила, а нещодавно - пішов на ура.

Olha Klipkova
02.06.2006, 18:39
Дивно, але "Тихий американець" сподобався неймовірно. Аж до того, що вже півроку шукаю його в оригіналі, щоб почитати.
Лесині драми - таки прекрасні і вартісні речі (хіба що, Оргія мені не дуже сподобалася). Драматичні поеми трохи не такі, як на мене...

Були кілька таких випадків, що описані в почтаковому топіку. Перший пов1язаний з Гербертом Велсом. Дуже не люблю його Машину часу, Війну світів. Але Острів доктора Моро просто зачарував. Можливо, річ у тім, що читався в оригіналі.

Ще один - Винниченко. Першою була жахлива Сонячна машина. І лише за кілька років буквально змусила себе читати його п1єси та інші романи. І залишилася великою прихильницею Винниченка.

В мене виходить і навпаки - спочатку письменник захоплює, а тоді дуже вже розчаровує. Так сталося із Франковим "Зів1ялим листям" - в школі збірка видавалася мені захоплюючою, а по перечитуванні лишила враження "трьох жмутків ниття". Можливо, збірку просто не треба читати одразу і повністю :)

Як на мене, усе це - цілком типові явища. Не так багато письменників з "абсолютно рівним" доробком, і не так багато читачів, що не змінюють свого сприйняття світу протягом життя.

Iryska
03.06.2006, 13:30
Дивно, але "Тихий американець" сподобався неймовірно. Аж до того, що вже півроку шукаю його в оригіналі, щоб почитати.

Були кілька таких випадків, що описані в почтаковому топіку. Перший пов1язаний з Гербертом Велсом. Дуже не люблю його Машину часу, Війну світів. Але Острів доктора Моро просто зачарував. Можливо, річ у тім, що читався в оригіналі.

Як на мене, усе це - цілком типові явища. Не так багато письменників з "абсолютно рівним" доробком, і не так багато читачів, що не змінюють свого сприйняття світу протягом життя.

я подивлюся в себе - в мене десь був тихий американець в оригіналі (електронний варіант)... якщо що - надішлю тобі.
а почитай ще оповідання Уелса... я їх дуже люблю. вони такі коротенькі, але дуже несподівані... в мене теж є оригінал, якщо що - точно можу надіслати.
а ще я, мабуть, категоричніша від тебе. мені грем грін "однозначно" не пішов, тому я від нього тіпалася і страхалася навіть згадувати... а тепер, думаю, слід переглянути своє категоричне ставлення. а які письменники, на твій погляд, мають абсолютно рівний доробок? було б цікаво почути... прочитати твої враження. якщо я цих письменників читала - порівняти з власними враженнями.

Olha Klipkova
13.06.2006, 01:46
а які письменники, на твій погляд, мають абсолютно рівний доробок? було б цікаво почути... прочитати твої враження. якщо я цих письменників читала - порівняти з власними враженнями.
Ну, на те в мене "абсолютно рівний" доробок писався у лапках, що це явище надзвичайно дискутивне і невідомо, чи взагалі існує.

Але у межах одного стилю і одинх вражень, як на мій читацький досвід, писав, зокрема, Золя. Можливо, Валерій Шевчук. Рівним мені видався Гі де Мопассан (тут і романи, і новели). Той самий антигерой наших інтелектуалів Коельо. Зрештою, в цьому напрямку можна думати і про масову літературу. Про Грема Гріна не скажу, бо не так добре знаю його творчість.

Хоча, насправді, було б цікаво порівняти враження - бо, мабуть, справа не так у сумнівній категорії "рівності" доробку, як у сприйнятті. Наприклад, Загребельний. Якщо виключити з поняття "доробок" його післямову до жаданової Депеш Мод, то який він - рівний чи ні? Я б схилилася до "так". Або поезія Зерова чи Драй-Хмари.

Iryska
14.06.2006, 10:40
Гі де Мопасана читала дуже давно. і дуже мало.
Коельо читала тільки дві чи три книжки... якось вони різними мені здалися... але то таке. ось чомусь мені згадався Джек Лондон. можна назвати його твори рівномірно талановитими і цікавими?
а Загребельного раптом захотілося почитати... :o
хто що порадить? бо в школі щось там заставляли прочитати, але боюсь, я тоді хворіла - і не читала. :p :8

renard
02.07.2006, 14:34
Гі де Мопасана читала дуже давно. і дуже мало.
Коельо читала тільки дві чи три книжки... якось вони різними мені здалися... але то таке. ось чомусь мені згадався Джек Лондон. можна назвати його твори рівномірно талановитими і цікавими?
а Загребельного раптом захотілося почитати... :o
хто що порадить? бо в школі щось там заставляли прочитати, але боюсь, я тоді хворіла - і не читала. :p :8

я бы посоветовал "Орля" Мопассана...

Iryska
17.07.2006, 15:41
я бы посоветовал "Орля" Мопассана...Буде час, обовязково почитаю. дякую.
а твої враження від твору які?

Iryska
16.08.2006, 22:10
думаю, одним з парадоксів мого читацького сприйняття був і є Фіцджеральд. Big Gatsby мені так собі - непогано, але не надзвичайно.
ночь нежна - ніяк не йде... тобто цей парадокс - всім кажуть ааххх, а мені якось прочитані твори - байдужі. хіба, щось нове прочитати...
одна моя подружка дуже любить Фіцджеральда. може вона приєднається до обговорення :)

Triniti
24.09.2006, 00:19
в кого ще так бувало, що читав спочатку одну книгу, потім спротивлював автора, і лише за певний відтинок часу перечитував іншу книгу того ж автора і захоплювався нею?

У меня было совершенно полярное отношение к одному роману в разные периоды моей жизни. Речь идет об "Анне Карениной". Первый раз прочитала лет в 16. Мнение было однозначное - роман нудный, Анна - истеричная героиня, не вызывавшая никакого сочувствия. Перечитала роман лет в 25 на одном дыхании, обливалась слезами, теперь образ Анны - один из самых любимых в литературе. Видимо, дело не в авторе (или книге), а в нас, любимых, нашем мировосприятии. Уж. простите, за пафосность.

P.S. яке ставлення до Грема Гріна? може в нього є ще щось цікаве?

Прочитай "Наш человек в Гаванне", легкий стиль, тонкая ирония, должно понравиться.

Iryska
25.09.2006, 18:35
в кого ще так бувало, що читав спочатку одну книгу, потім спротивлював автора, і лише за певний відтинок часу перечитував іншу книгу того ж автора і захоплювався нею?

У меня было совершенно полярное отношение к одному роману в разные периоды моей жизни. Речь идет об "Анне Карениной". Первый раз прочитала лет в 16. Мнение было однозначное - роман нудный, Анна - истеричная героиня, не вызывавшая никакого сочувствия. Перечитала роман лет в 25 на одном дыхании, обливалась слезами, теперь образ Анны - один из самых любимых в литературе. Видимо, дело не в авторе (или книге), а в нас, любимых, нашем мировосприятии. Уж. простите, за пафосность.

P.S. яке ставлення до Грема Гріна? може в нього є ще щось цікаве?

Прочитай "Наш человек в Гаванне", легкий стиль, тонкая ирония, должно понравиться.

мабуть, так воно є - вся справа в читачі. але з Анною Кареніною - бажання її читати не виникало. і щось зара - не спостерігається.
але то таке.
а на Наш человек в Гаванне - зверну увагу.
дякую.
:D

Triniti
26.09.2006, 12:29
нема за що ;)

Квітневі чари
27.05.2007, 21:23
P.S. яке ставлення до Грема Гріна? може в нього є ще щось цікаве?

Один з моїх улюблених письменників. Вперше його книга потрапила до мене випадково - вибралаїї в бібліотеці через формат - і... закохалася. Найперше, звісно, "Монсенйор Кіхот" про пригоди священника-нащадка Дон Кіхота. Афоризм на афоризмі, глибокі думки щодо світу.
"Наша людина в Гавані" - безперечно, шедевр. Тонкий гумор на межі трагедії.
Читала також "Капітан і ворог". Чесно кажучи, не дуже сподобалося - не зрозуміла. Вбачаю власну провину:8