Девор
04.06.2006, 23:49
Крокуй слідом за нами, ми шлях у вічність! Ми жорстокі воїни, або ж люті перевертні, що смакують людську плоть, і з насолодою вдихаємо солодкі аромати її тіла. Це – наш шлях!...
Плаваємо ночами по глухим вулицям, розпльовуючи жах і страх… Ми любимо тіні…
… Ну то як? Що?! Війна програна? Війна програна. Війна програна… Нас нема.
*вулиці викинули з ліхтарів дві сріблясті кульки*
- Orata, ти живий?
- Все ще безсмертний, виходимо Ibeth?
*кульки вичавили промені світла і народились ангели*
- Який це вже раз, здається цьому не буде ліку – Ibeth розправила крила, простягла руку і змалювала порухом сріблясто-вогняний спис.
Orata ж розірвав своє тіло навпіл і витяг двоє ребер, що сумирно витяглись у металеві шаблі. Плоть зійшлась як і небувало.
- Зате довго чекати не прийшлось, ми воїни Світла, і це наше століття, то ж пора таки очищувати тіні? – золотаві кучері на його голові змінились на темне, рівне, довге волосся до пліч. Його запитання було таки риторичним, за мить світло ліхтарів було затьмарене небесним. І нехай це жертви в ім’я добра, і нехай хтось буде переконаний в безмежній любові до бога, а інші хай стирають кордони понять. Сьогодні не дні темряви й проклять і цього має бути досить… хоча б на віків з п*ять.
Плаваємо ночами по глухим вулицям, розпльовуючи жах і страх… Ми любимо тіні…
… Ну то як? Що?! Війна програна? Війна програна. Війна програна… Нас нема.
*вулиці викинули з ліхтарів дві сріблясті кульки*
- Orata, ти живий?
- Все ще безсмертний, виходимо Ibeth?
*кульки вичавили промені світла і народились ангели*
- Який це вже раз, здається цьому не буде ліку – Ibeth розправила крила, простягла руку і змалювала порухом сріблясто-вогняний спис.
Orata ж розірвав своє тіло навпіл і витяг двоє ребер, що сумирно витяглись у металеві шаблі. Плоть зійшлась як і небувало.
- Зате довго чекати не прийшлось, ми воїни Світла, і це наше століття, то ж пора таки очищувати тіні? – золотаві кучері на його голові змінились на темне, рівне, довге волосся до пліч. Його запитання було таки риторичним, за мить світло ліхтарів було затьмарене небесним. І нехай це жертви в ім’я добра, і нехай хтось буде переконаний в безмежній любові до бога, а інші хай стирають кордони понять. Сьогодні не дні темряви й проклять і цього має бути досить… хоча б на віків з п*ять.