IRENKA
10.06.2006, 16:34
***
У темнім лісі в тишині,
Блука дитина в забутті,
І по забутих тих стежках,
Втрача дитинство у квітках.
Вона там бачила чимало,
І ті старі дуби й хати,
І чорні квіти і птахи,
І все, що в ньому тільки було.
Вона десь кликала надію
У небі синьому крізь листя.
Крізь чорний і гіркий туман
Вона там бачила обман.
Та не лякалась навіть дуба,
Того кремезного й страшного,
Що так жахливо там стояв
І всіх що дня чомусь лякав.
Він листя розкладав мов руки,
І нахилявся до усіх,
Як ніби він хотів забрати душу,
І заживо когось та й поховать.
Цей ліс нагадував їй страшний сон,
Про те як всі живуть на світі.
Лякають тих малих дітей,
Які ще мріють про гостей…
8.05.05.
***
Десь промінь сонця ніс світанок
У тихий і живий ще край,
А дівчинці малій не спалось
Бо страх весь час її охороняв.
Він був повсюду у її обіймах,
В її тонесеньких вустах,
У тих чарівних ясних очках,
В яких тоді він щось шукав.
Він ще не знав, та певним був,
Що стане вищим і над нею,
Захопить душу, серця тінь…
І втопиться у її муках.
Для них щасливим є кінець.
Страждання, муки – насолода.
Вони – це звірі на землі,
Що поїдають квіти чарівні.
Але для них ще є отрава,
Не все закопане в землі.
Великий розум, сила волі –
Ось справжня воля! Чиста є вона.
Та страх, це страх,
Він лізе в кожне серце,
І не завжди його здолать
Й у чорних путах поховать
Та треба мужніми зробитись,
І у нього дечого навчитись,
А потім лезом прямо в серце,
І з ним покінчено усе…
17.05.05.
***
Віддайся світові простому,
Згадай ті барви кольорові,
І подаруй себе йому,
І не запитуйте: «Чому?».
У всьому знайдеш відповідь просту,
Й не відкопаєш ти брехню,
Ти просто віддасиш себе на мить
Й забудеш ти життя блакить.
Повсюду бачити ти будеш світ,
В якому жить тобі на мит.
У ньому все легке і добре,
Невинне і таке пусте…
Всі почуття летять у небо
І повертаються увінчані добром,
Знову душу звеселяють
І всі бажання вмить здійсняють.
Душа у ньому чиста й мила,
Пробуджена й водночас особлива.
У ньому бурна кров літає,
І у собі свободу має.
І відкриває у душі,
Секрети лагідні твої,
Звільняє душу від кайданів
І відпускає у світ храмів…
05.05.
***
Мій Ангел злітає високо в небо
У ту далечінь до зірок,
Щоб так лагідно в ньому зустрітись з тобою,
Чи то з Ангелом твоїм висот.
Там у заквітчанім небі яснім
Зустрічаються хмари в куточку малім,
Як діти тікають вони від турбот,
Щоб залишатись навіки у світі висот.
Лиш там погляди можуть ласкаво зустрітись
І під небом своїм назавжди залишитись,
Не вертатись ніколи на землю сумну
І не бачити більше жахливого сну.
Там на віки їм казку напишуть чудову,
У якій лиш вони і чудесная мова.
У якій вже ніколи немає розлуки
І тої жахливої матінки Муки.
От там я залишити хочу свій погляд,
І свою надію, і доброту,
Бо там я лиш можу відчути ту ласку
І погляд невинний твій у вікно.
Бо нам не дано у цім світі зустрітись,
Під небом блакитним себе залишити,
Й полетіти у рай, де літають думки,
І навіки з тобою ми на завжди…
29.05.05.
***
Сьогодні дощ із неба падав,
Ішла куди, сама не знала,
У глибині шукала світлі дні
З яких ти душу виливала.
З яких були твої думки,
З яких були твої вірші,
З яких було твоє життя,
З яких була і ти сама
У них шукала щастя миті,
Які не доживала ти тоді,
В яких втопити ти хотіла
Своє тодішнє почуття.
Бо ти тоді хотіла жити
І у душі себе лишити,
Знайти ту щиру стежку сонця,
І світлі двері у віконця.
Та ти пішла кудись далеко,
В затьмарену дощем ту даль.
І ти омані піддалася,
Не розуміючи, що це обман.
Та з часом всі помилки впізнаються,
І розуміється весь сенс життя,
Тоді усе міняється, і рвучко
Біжить воно у забуття…
1.06.05.
***
Як добре сонечко зустріти,
Скупать світанок у росі,
Залишити в небі погляд
Із усмішкою на вустах своїх.
Як добре зустрічать весну у серці твоїм,
Спостерігать за розквітом краси,
І білою пелюсткою троянди
Розпочати жити на землі.
Вийти з тіні чорних ранків,
Зняти з себе камінь злий,
Одягнути білі шати,
І увійти у полум’я краси.
Розпочати жити, як живе природа…
Прокидатися гарячим сонцем
І купатися у ранішній красі,
І як вітром потім ухилятьсь
Від усіх турбот, що на землі.
Лиш поринути у той щоденний світ,
Що з далечі зове тебе у ніч…
Туди де сонце прокидає…
Щось неймовірне в волі сяє…
20.06.05.
***
У темнім небі в далечі,
Палає зірка у ночі.
Освітлює все своїм сяйвом,
Не даючи пробратися пітьмі.
Не дайте очам відкриватися в ночах,
Бо потонуть вони тоді.
Їх з’їсть все чорне і пусте,
Й забере з них воно тебе.
Забере сонце у тенети
І душу впутає в вогонь,
Воно все спалить і не лише,
Прекрасного чогось в тобі.
Тож викиньте ви темноту з очей,
Із серця заберіть журбу.
Покиньте пекло в океані,
Там, де згорить вона в пітьмі…
2005.
***
Якось дивно, вже вечір настав,
А сонце не хоче ховатись.
Тихий шелест безмежних тих трав
Допоможе комусь воз’єднатися
Я не знаю, що я шукаю в тобі,
Коли хочу заглянути в очі сумні,
Які ти постійно від мене ховаєш,
Ніби напевне щось відчуваєш.
Так, це кохання, воно є жахливим,
На собі відчула його вже давно,
Воно нівечить душі невинних жорстоко,
Й закриває собою колюче те дно.
Можливо сховати від мене щось хочеш,
Жахливу сторінку, чи правду гірку.
Та краще скажи вже що маєш сказати,
А ніж мучитись будемо ми у брехні.
Бо у небі вже скоро тиша настане,
З’явиться місяць, і зорі з собою візьме.
Нічний у душі постелить спокій,
А ключик забере до ранку собі.
Так що залишу тебе на одинці,
Щоб подумав, що хочеш по-справжньому ти.
Це твоє буденне життя в павутинці,
А я лиш напевне здобич у ній…
02.07.05.
***
І знову в двох на самоті
І наші мрії золоті,
Нам світить місяць із зірками
Чудесним сяйвом з небесами.
І обійма крилом нас вітер,
Підносячи в ту синю даль,
В якій нема біди й страждань
Окрилених польотом в даль.
Десь тиша збоку підкрадає,
І наші всі думки ховає,
Лишає тільки почуття
І наші молоді серця.
Навколо все неначе завмирає,
Лиш дощ завжди десь нас шукає,
Краде щасливі наші миті
Й кладе у свої дивні сіті.
Якби не час той загадковий,
Що розлучає нас чомусь,
Ми залишалися б навіки,
Там, де немає більш страждань…
12.07.05.
***
Блиск… Із неба впав метеорит,
Він зіпсував картину щастя,
Він зрушив все в одну лиш мить,
Що довго будувалося віками.
Все вщент він розтрощив,
До ґрунту повалив,
Розбив всі долі і серця,
І світле, щире майбуття.
Можливо це впав гріх золото правий,
У наші Праведні серця,
І проїв у нім знамення,
Про майбутнє це життя…
2005
***
Чому сумним сьогодні був,
У тихому мовчанні ти тонув,
Не знав чому на світ оцей
Ти був народжений в той день.
Тобі давно все надоїло,
І жити правильно навчило.
І щоб не було тобі сумно,
Навчило правила безумні.
Давало й відбирало друзів,
І дарувало світ ілюзій
В якому ти тонув від суму,
Щоб не потонути назавжди.
І як піти від нього ти змогла
У тихому мовчанні залишивши,
Ти так сумуючи пішла,
Й не знали, що настане «осінь».
Йому було так важко на землі,
Усе переверталось в середині
І місця не могло знайти,
І угамуватися було не в силі…
2005
***
Для чого жить на цьому світі,
Якщо не маємо ми прав,
Не можемо здійснити мрії
І жити поза межами уяв.
Живем самі не зна для чого,
Спимо, встаєм ідем кудись.
Навіщо все це і для кого,
Чи зрозумієм це колись.
І ніби світ цей дивна казка,
Що з сну у темряву прийшла,
І долі ненависна ласка
Хвилини правди не знайшла.
Хто словом може передати,
Душі всі муки розказати,
Та варто тільки запитати,
Куди усе це поховати.
І кожен день одне й те саме,
Сьогодні, завтра, як завжди.
І хтось знущається над нами,
Та звикли так до цього ми.
На півдорозі знов зупинка
І зникла мрія знов одна,
До щастя ще лише сходинка,
Але вона нам не дана…
07.05.
***
Твоя безмежність і твоє життя,
Далеке, світле майбуття
В якому вже нема кінця,
Бо в ньому є любов твоя.
Колись ти полюбила світ таким,
Він був для тебе ще живим,
Та хтось хотів погратись ним
Й забрати щастя булий дим.
Йому вдалось непомітно
Завести тебе привітно
У світ далекий і чужий,
Для всіх він був тоді сліпий.
Та ти зуміла щастя віднайти
І показати, що не здашся ти,
А будеш в ньому далі жити
І це життя таким любити!
07.05.
***
Розлука
Існують на світі дивні слова,
Що повторюєм їх не раз і не два.
Бояться, чомусь, вони того лиш звуку
І не приємні вони є для їхнього слуху.
Наприклад, одне з них – це є «розлука»,
Для когось це радість, для когось – мука,
Для когось це плани, для когось – розруха,
Та просто ти серця свого більш послуха.
Воно вже навчилось за 1000 років
Дивитись у очі майбутніх пророків,
Шукати відповідь на запитання,
Від якого залежать майбутні пізнання.
Розлука із світом в якому живеш,
Не знає ніякого щастя, ні меж.
Та це є насправді дуже потрібним,
На певний період життя – необхідним.
Ти просто пірнаєш у інше буття,
В якому нове там чекає життя,
Нові перемоги, поразки, пізнання,
І завжди нові вірші про кохання.
Ти просто забудеш на мить все старе,
Що, можливо, псувало життя молоде,
Та вернешся згодом, туди, до усього
І заживеш ти у світі свому старому…
08.05
;)
У темнім лісі в тишині,
Блука дитина в забутті,
І по забутих тих стежках,
Втрача дитинство у квітках.
Вона там бачила чимало,
І ті старі дуби й хати,
І чорні квіти і птахи,
І все, що в ньому тільки було.
Вона десь кликала надію
У небі синьому крізь листя.
Крізь чорний і гіркий туман
Вона там бачила обман.
Та не лякалась навіть дуба,
Того кремезного й страшного,
Що так жахливо там стояв
І всіх що дня чомусь лякав.
Він листя розкладав мов руки,
І нахилявся до усіх,
Як ніби він хотів забрати душу,
І заживо когось та й поховать.
Цей ліс нагадував їй страшний сон,
Про те як всі живуть на світі.
Лякають тих малих дітей,
Які ще мріють про гостей…
8.05.05.
***
Десь промінь сонця ніс світанок
У тихий і живий ще край,
А дівчинці малій не спалось
Бо страх весь час її охороняв.
Він був повсюду у її обіймах,
В її тонесеньких вустах,
У тих чарівних ясних очках,
В яких тоді він щось шукав.
Він ще не знав, та певним був,
Що стане вищим і над нею,
Захопить душу, серця тінь…
І втопиться у її муках.
Для них щасливим є кінець.
Страждання, муки – насолода.
Вони – це звірі на землі,
Що поїдають квіти чарівні.
Але для них ще є отрава,
Не все закопане в землі.
Великий розум, сила волі –
Ось справжня воля! Чиста є вона.
Та страх, це страх,
Він лізе в кожне серце,
І не завжди його здолать
Й у чорних путах поховать
Та треба мужніми зробитись,
І у нього дечого навчитись,
А потім лезом прямо в серце,
І з ним покінчено усе…
17.05.05.
***
Віддайся світові простому,
Згадай ті барви кольорові,
І подаруй себе йому,
І не запитуйте: «Чому?».
У всьому знайдеш відповідь просту,
Й не відкопаєш ти брехню,
Ти просто віддасиш себе на мить
Й забудеш ти життя блакить.
Повсюду бачити ти будеш світ,
В якому жить тобі на мит.
У ньому все легке і добре,
Невинне і таке пусте…
Всі почуття летять у небо
І повертаються увінчані добром,
Знову душу звеселяють
І всі бажання вмить здійсняють.
Душа у ньому чиста й мила,
Пробуджена й водночас особлива.
У ньому бурна кров літає,
І у собі свободу має.
І відкриває у душі,
Секрети лагідні твої,
Звільняє душу від кайданів
І відпускає у світ храмів…
05.05.
***
Мій Ангел злітає високо в небо
У ту далечінь до зірок,
Щоб так лагідно в ньому зустрітись з тобою,
Чи то з Ангелом твоїм висот.
Там у заквітчанім небі яснім
Зустрічаються хмари в куточку малім,
Як діти тікають вони від турбот,
Щоб залишатись навіки у світі висот.
Лиш там погляди можуть ласкаво зустрітись
І під небом своїм назавжди залишитись,
Не вертатись ніколи на землю сумну
І не бачити більше жахливого сну.
Там на віки їм казку напишуть чудову,
У якій лиш вони і чудесная мова.
У якій вже ніколи немає розлуки
І тої жахливої матінки Муки.
От там я залишити хочу свій погляд,
І свою надію, і доброту,
Бо там я лиш можу відчути ту ласку
І погляд невинний твій у вікно.
Бо нам не дано у цім світі зустрітись,
Під небом блакитним себе залишити,
Й полетіти у рай, де літають думки,
І навіки з тобою ми на завжди…
29.05.05.
***
Сьогодні дощ із неба падав,
Ішла куди, сама не знала,
У глибині шукала світлі дні
З яких ти душу виливала.
З яких були твої думки,
З яких були твої вірші,
З яких було твоє життя,
З яких була і ти сама
У них шукала щастя миті,
Які не доживала ти тоді,
В яких втопити ти хотіла
Своє тодішнє почуття.
Бо ти тоді хотіла жити
І у душі себе лишити,
Знайти ту щиру стежку сонця,
І світлі двері у віконця.
Та ти пішла кудись далеко,
В затьмарену дощем ту даль.
І ти омані піддалася,
Не розуміючи, що це обман.
Та з часом всі помилки впізнаються,
І розуміється весь сенс життя,
Тоді усе міняється, і рвучко
Біжить воно у забуття…
1.06.05.
***
Як добре сонечко зустріти,
Скупать світанок у росі,
Залишити в небі погляд
Із усмішкою на вустах своїх.
Як добре зустрічать весну у серці твоїм,
Спостерігать за розквітом краси,
І білою пелюсткою троянди
Розпочати жити на землі.
Вийти з тіні чорних ранків,
Зняти з себе камінь злий,
Одягнути білі шати,
І увійти у полум’я краси.
Розпочати жити, як живе природа…
Прокидатися гарячим сонцем
І купатися у ранішній красі,
І як вітром потім ухилятьсь
Від усіх турбот, що на землі.
Лиш поринути у той щоденний світ,
Що з далечі зове тебе у ніч…
Туди де сонце прокидає…
Щось неймовірне в волі сяє…
20.06.05.
***
У темнім небі в далечі,
Палає зірка у ночі.
Освітлює все своїм сяйвом,
Не даючи пробратися пітьмі.
Не дайте очам відкриватися в ночах,
Бо потонуть вони тоді.
Їх з’їсть все чорне і пусте,
Й забере з них воно тебе.
Забере сонце у тенети
І душу впутає в вогонь,
Воно все спалить і не лише,
Прекрасного чогось в тобі.
Тож викиньте ви темноту з очей,
Із серця заберіть журбу.
Покиньте пекло в океані,
Там, де згорить вона в пітьмі…
2005.
***
Якось дивно, вже вечір настав,
А сонце не хоче ховатись.
Тихий шелест безмежних тих трав
Допоможе комусь воз’єднатися
Я не знаю, що я шукаю в тобі,
Коли хочу заглянути в очі сумні,
Які ти постійно від мене ховаєш,
Ніби напевне щось відчуваєш.
Так, це кохання, воно є жахливим,
На собі відчула його вже давно,
Воно нівечить душі невинних жорстоко,
Й закриває собою колюче те дно.
Можливо сховати від мене щось хочеш,
Жахливу сторінку, чи правду гірку.
Та краще скажи вже що маєш сказати,
А ніж мучитись будемо ми у брехні.
Бо у небі вже скоро тиша настане,
З’явиться місяць, і зорі з собою візьме.
Нічний у душі постелить спокій,
А ключик забере до ранку собі.
Так що залишу тебе на одинці,
Щоб подумав, що хочеш по-справжньому ти.
Це твоє буденне життя в павутинці,
А я лиш напевне здобич у ній…
02.07.05.
***
І знову в двох на самоті
І наші мрії золоті,
Нам світить місяць із зірками
Чудесним сяйвом з небесами.
І обійма крилом нас вітер,
Підносячи в ту синю даль,
В якій нема біди й страждань
Окрилених польотом в даль.
Десь тиша збоку підкрадає,
І наші всі думки ховає,
Лишає тільки почуття
І наші молоді серця.
Навколо все неначе завмирає,
Лиш дощ завжди десь нас шукає,
Краде щасливі наші миті
Й кладе у свої дивні сіті.
Якби не час той загадковий,
Що розлучає нас чомусь,
Ми залишалися б навіки,
Там, де немає більш страждань…
12.07.05.
***
Блиск… Із неба впав метеорит,
Він зіпсував картину щастя,
Він зрушив все в одну лиш мить,
Що довго будувалося віками.
Все вщент він розтрощив,
До ґрунту повалив,
Розбив всі долі і серця,
І світле, щире майбуття.
Можливо це впав гріх золото правий,
У наші Праведні серця,
І проїв у нім знамення,
Про майбутнє це життя…
2005
***
Чому сумним сьогодні був,
У тихому мовчанні ти тонув,
Не знав чому на світ оцей
Ти був народжений в той день.
Тобі давно все надоїло,
І жити правильно навчило.
І щоб не було тобі сумно,
Навчило правила безумні.
Давало й відбирало друзів,
І дарувало світ ілюзій
В якому ти тонув від суму,
Щоб не потонути назавжди.
І як піти від нього ти змогла
У тихому мовчанні залишивши,
Ти так сумуючи пішла,
Й не знали, що настане «осінь».
Йому було так важко на землі,
Усе переверталось в середині
І місця не могло знайти,
І угамуватися було не в силі…
2005
***
Для чого жить на цьому світі,
Якщо не маємо ми прав,
Не можемо здійснити мрії
І жити поза межами уяв.
Живем самі не зна для чого,
Спимо, встаєм ідем кудись.
Навіщо все це і для кого,
Чи зрозумієм це колись.
І ніби світ цей дивна казка,
Що з сну у темряву прийшла,
І долі ненависна ласка
Хвилини правди не знайшла.
Хто словом може передати,
Душі всі муки розказати,
Та варто тільки запитати,
Куди усе це поховати.
І кожен день одне й те саме,
Сьогодні, завтра, як завжди.
І хтось знущається над нами,
Та звикли так до цього ми.
На півдорозі знов зупинка
І зникла мрія знов одна,
До щастя ще лише сходинка,
Але вона нам не дана…
07.05.
***
Твоя безмежність і твоє життя,
Далеке, світле майбуття
В якому вже нема кінця,
Бо в ньому є любов твоя.
Колись ти полюбила світ таким,
Він був для тебе ще живим,
Та хтось хотів погратись ним
Й забрати щастя булий дим.
Йому вдалось непомітно
Завести тебе привітно
У світ далекий і чужий,
Для всіх він був тоді сліпий.
Та ти зуміла щастя віднайти
І показати, що не здашся ти,
А будеш в ньому далі жити
І це життя таким любити!
07.05.
***
Розлука
Існують на світі дивні слова,
Що повторюєм їх не раз і не два.
Бояться, чомусь, вони того лиш звуку
І не приємні вони є для їхнього слуху.
Наприклад, одне з них – це є «розлука»,
Для когось це радість, для когось – мука,
Для когось це плани, для когось – розруха,
Та просто ти серця свого більш послуха.
Воно вже навчилось за 1000 років
Дивитись у очі майбутніх пророків,
Шукати відповідь на запитання,
Від якого залежать майбутні пізнання.
Розлука із світом в якому живеш,
Не знає ніякого щастя, ні меж.
Та це є насправді дуже потрібним,
На певний період життя – необхідним.
Ти просто пірнаєш у інше буття,
В якому нове там чекає життя,
Нові перемоги, поразки, пізнання,
І завжди нові вірші про кохання.
Ти просто забудеш на мить все старе,
Що, можливо, псувало життя молоде,
Та вернешся згодом, туди, до усього
І заживеш ти у світі свому старому…
08.05
;)