Глюколови

[Spacer]

На майданчику Українська Фантонавтична Обсерваторія (http://www.ukr.liter.net/ufo/manif.shtml) "Літературного Журналу В.Ейсмонта" викладений переклад російської статті про ГЛЮКОЛОВІВ. (http://www.ukr.liter.net/ufo/gluk.shtml)
Стаття, звісно про російські реалії, але... Чи існує ця проблема в Україні? Як вважають шановні толкієнисти?

[acid drinker]

а відколи то - проблема?
толкери, як і ветеемники, як і анімешники - це такі собі гуртки за вподобаннями, ну так, певною мірою ескейпісти, але краще толкієнутість, ніж юнацький алкоголізм. принаймні на мою думку...

[Veis]

А яка різниця, на вашу думку, між "ГУРТКАМИ ЗА ВПОДОБАННЯМ" і серйозним захопленням якоюсь темою? Безумовно, це краще, ніж алкоголізм, однак, чи може подібне вважатися такою собі "метарельністю" поруч з нашим життям, створюючи яку, люди наповнюють своє життя іншим, цілком РЕАЛЬНИМ змістом?

[Spacer]

Давайте визначимось. Я жодним чином не є проти толкерів чи інших подібних угрупувань. До певної межі. Межі остаточної втечі з цього світу.
Адже, можна втікати не лише в наркотики, а й в літературу з відео чи комп'ютерними іграми. Різниця між цими втечами в тому, що читачи, толкери або, наприклад, екстремали втікають, щоб повернутися оновленими для певної зміни цього світу.
Глюколови ж, наскільки можна судити зі згаданої статті, втікають остаточно. Боягузливо. Як і згадані вище алкоголики.

[acid drinker]

якшо я правильно зрозуміла питання про метареальність - то так. я не належу ні до якого гурту... але я їх не засуджую - кожен має право на власний спосіб життя і думання... якшо ми не кричимо, шо баптисти - то трагедія людства, чого говорити так про тих же ветеемників? принаймні, останні уміють (в більшості випадків) розрізняти реальність і гру, а навіть якшо іноді плутають - то я поки шо не знаю жодного ветеемника, який ночами ходив би і спускав кров з людей.
є купа способів гарного проведення часу - читання книжок, історичні реконструкції, перегляд фільмів, слухання музики, бігання лисою горою в рицарських обладунках;) і якшо нависати на цей спосіб, то так недовго і філателістів маніяками, небезпечними для людства, обізвати))

[Veis]

Всі кудись тікають, пане Спейсере.
Звісно, погано, коли ця втеча зовсім порвана з реальністю.
Однак чи погана така втеча: я, як ви знаєте, не раз мав нагоду "втікати" разом з археологами, які, цілком заглиблюючись у свою реальність історії, стають байдужими (допоки їх не допікають) до реальної політики і т.п. І живуть своїм життям, своїми проблемами. Їм так легше. І, може, це правильно? Ніж нам, які починають жваво матюкатися, коли чують, що Петя не зміг домовитися з Юлею і Сашком? Проблема лише у межі втечі. А межа ця пролягає у розрізі "родина". Тікай куди хочеш, однак не забувай про своїх рідних при цьому, повертайся до них. Якщо ж так не виходить, то це нагадує мені "Біле братство" у Києві з їхніми кінцями світу. Оце вже край... І тут потрібна допомога психіатрів. Так само і з глюколовами. Тікайте, але до певної міри. До міри, за якою можна повернутися. Якщо ні, то потрібна допомога психіатрів...

[acid drinker]

і чи не буде логічним після таких слів сказати, шо найбільші глюколови - то люди гіперрелігійні?

[Veis]

Не зовсім з вами згоден. Це, швидше, люди психологічно слабкі. І не важливо, яка причина втечі - релігійна, наукова чи творча. Вони тікають від реальності, в якій не можуть знайти себе. Бо в цій реальності відчувають свою слабкість боротися з нею. Або небажання боротися з цією реальністю. А тому створюють для себе свою власні світи (реальності), заглиблюються у свої захоплення тощо. Різниця лише в тому, що одним достатньо якогось часу перебування у вигаданій реальності (захопленні), а іншим цього часу недостатньо і вони прагнуть там залишатися завжди.

[acid drinker]

ну розумієте... може, то тільки моє незнання предмету - але досі я мала нагоду переконатися, шо якшо звідкись і важко повернутися, то з культу. так, у мене є знайомі деендешники, час від часу з ними стає нелегко, проте вони цілком нормальні люди, припиняють намагання затягнути у свою забавку після першого ж "та ну вас", не поширюють ігрових правил на решту життя і на інших істот, а головне - не тримають тих, кому набридло.
та й весь час лишатися у реальності ігровій практично неможливо - принаймні, для толкерів військову службу ше ніхто не відміняв... реальність стукає по носі і доводиться шось робити. слабкий чи не слабкий, певні фундаментальні речі зостаються. знову ж, чого часто не можна сказати про культи.

[Spacer]

весь час лишатися у реальності ігровій практично неможливо
Ви знаєте, іноді це можливо. Маю велику підозру, що, насправді великі митці, усе своє життя залишалися в цій самій реальності. Навскидку - відразу бачу перед собою С.Далі. Але - чи є ігрова реальність реальністю для глюколовів? І навпаки?
Тобто, я хочу зрозуміти, де проходить тонка грань поміж: а) алегорією; б) здоровим глуздом; в) маячнею хворої уяви? Адже, як на мене, тільки збалансоване поєднання цих трьох площин може дозволити жити цікаво й змістовно. :yahoo:
З цим, звісно, може сперечатись, але... але... але...

[acid drinker]

я не про геніїв)) і не про їхню гру з життям. хоча.. знаєте, далі, як мені здається, таки розумів, шо в силах виграти весь світ - і світ його тільки боготворитиме за це.. я ним захоплююся абсолютно.
я, з дозволу сказати, про часткових маргіналів. хоча кого-кого, а цих істот, які знайшли сенс життя (прикиньте, ну вони ж його таки знайшли!!) всередині своєї глови і втілили його у реальність, маргіналами важко обізвати. їхнє життя має зміст, і, мабуть, вириватися звідти таки неприємно - але обов'язково. бо зміст, хай не такий глибокий і абсолютно нелогічний, має й оте загальне життя...
стоп. глюк. ніколи не була толкієністкою. може, варто було б у них самих запитати?;)

[Tim-Lit]

Статтю цю я читав в російському інтернет-оригіналі вже давненько... Що тут скажеш?! Я знаю, наприклад, що Діма Громов (якщо не обидва ОЛДІ) точно брав участь у "хобітських ігрищах" - але в "реальність толкіноїдів" він, ясна річ, не пішов. Втім, про толкіноїдів саме він може розповісти якнайкраще - бо тісно спілкувався з ними.

А так... "глюколови" були й будуть завжди. Це добре описано в братів Стругацьких - "Гидки лебеді", якщо точніше. Пам’ятаєте, як тамтешні діти тікали до цих дивних і огидних "мокреців"?! Або "Обтяжені злом..." - там своя контркультура, "флора". Причому в першому випадку "мокреці" є контркультурою до сучасної "західної цивілізації", а "флора" - до майбутньої (відносно часу написання повісті) комуністичної.

Так що "глюколови" - то є нормально. Нормально не з точки зору норми поведінки, ні. Нормально - бо такі явища постійно супроводжують людську цивілізацію.

Інший бік медалі - це ті самі геймери, котрі цілодобово сидять "у комп’ютері" та "вгрузають по маківку" в комп’ютерні ігри. Або японські діти, що накладали на себе руки у разі смерті свого улюбленого тамагочі.

просто коли суспільство перебуває в кризі, таких людей більшає. Причому криза може бути не обов’язково "негативною" (як от в сучасній Україні), а "позитивною" також! Пригадайте хоч би рух хіпі на "ситому" Заході!

[Tim-Lit]

Особисто для Спейсера.Маю велику підозру, що, насправді великі митці, усе своє життя залишалися в цій самій реальності. Навскидку - відразу бачу перед собою С.Далі. Але - чи є ігрова реальність реальністю для глюколовів? І навпаки?
Тобто, я хочу зрозуміти, де проходить тонка грань поміж: а) алегорією; б) здоровим глуздом; в) маячнею хворої уяви? Адже, як на мене, тільки збалансоване поєднання цих трьох площин може дозволити жити цікаво й змістовно.Олексію, ти ж знаєш, що це так і є насправді! От тому я завжди наполягав і наполягаю на тому, що професія письменника є небезпечною, а професія письменника-фантаста - небезпечна в квадраті!

Бо якщо не запустити у свою підсвідомість своїх літературних героїв (а для фантаста це можуть бути ще ті істоти!..), якщо не дозволити жити й діяти буквально в тобі одразу декільком іншим персонам - нічого путящого ти в літературі не зробиш! Тільки халтуру... Але це - клініка. Бо це - ДОБРОВІЛЬНЕ впадання в стан шизофренії (роздвоєння особистості). Аби по завершенні роботи виповзти з того стану - тут потрібна залізна воля й залізна привйязка до реальності.

Образно я би сказав так: треба стояти на лезі бритви між реальністю та ірреалністю нігтем мізинця лівої ноги, тримаючись мізинцем лівої руки за тоненьку волосінь, що йде в реальність - самому ж цілком зануритись у вигаданий світ; але потім потягнути на волосінь й виринути назад.

А як не можеш - то не берися бути письменником-фантастом!!! Бо звалитись у справжню шизофренію тут ду-у-уже легко...

[acid drinker]

От тому я завжди наполягав і наполягаю на тому, що професія письменника є небезпечною, а професія письменника-фантаста - небезпечна в квадраті!

і надбавку до пенсії за працю на особливо шкідливому виробництві;)

[Tim-Lit]

і надбавку до пенсії за працю на особливо шкідливому виробництвіАга - і ще смоли гарячої з дустом!.. :D
Хоча "зсунутись по фазі" від того, про що я писав, елементарно - благо приклади є...
:( :( :(

[Spacer]

Не все так просто, народи, не все так просто... Знову клятий Захід випереджає вітчизняну химерну думку! :)
Підтвердження:
У Великій Британії, в графстві Суррей буде відкрита академія джедаїв, повідомляє The Register.
Очікується, що шлях від неофіта до майстра джедая студенти академії пройдуть приблизно за два роки. Їх навчатимуть володінню світловими мечами, технічним наукам, бойовим мистецтвам, а також медитації і нейро-лінгвістичному програмуванню. Останнє покликане замінити британським джедаям дивовижні ментальні здібності їх колег з "далекої-далекої галактики".
Детальніше отут: http://unian.net/ukr/news/news-237348.html
А в Росії Музей інопланетян створюється. Живуть же люди! :8