Йосип Бродський - цьом чи тьху?

[Mercenary]

Колись я дуже любив і поважав цього поета. І раптом натрапив на таке
Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
“время покажет Кузькину мать”, руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченный изотопом,
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.
Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря — в мундире,
по адресу на три буквы, на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть — так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе — хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли — больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза —
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Це про нашу незалежність.
Що скажете, панове?

[Tim-Lit]

:( :( :( :(

[Iryska]

ну відділилися ми... а в них злість.. от і пишуть, щоб нас пройняло б і ми кинули б все, і надумали повернутися... це чисто психологічна атака власне від злості, образи та імперської інфантильності. сумно, що піддалися цим поривам не прості кацапи (цитую автора ж), а досить талановитий поет.
кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили

[acid drinker]

бродський - патріот. розумієте? патріот РОСІЇ. ВЕЛИКОРОСІЇ. і чогось іншого чекати - ну не випадає. але від того менш талановитим він не стає...
річ, рядки з якої під час президентських виборів були велетенськими літерами написані на моїй зупинці.. з того часу я її обожнюю. рядки, з яких усе для мене почалося і які були так шалено актуальні в ті дні, виділяю.

мексиканский романсеро

кактус, пальма, агава.
солнце встает с востока,
улыбаясь лукаво,
а приглянись -- жестоко.

испепеленные скалы,
почва в мертвой коросте.
череп в его оскале!
и в лучах его -- кости!

с голой шеей, уродлив,
на телеграфном насесте
стервятник -- как иероглиф
падали в буром тексте

автострады. направо
пойдешь -- там стоит агава.
она же -- налево. прямо -
груда рыжего хлама.

вечерний мехико-сити.
лень и слепая сила
в нем смешаны, как в сосуде
и жизнь течет, как текила.

улицы, лица, фары.
каждый второй -- усатый.
на авениде реформы -
масса бронзовых статуй.

подле каждой, на кромке
тротуара, с рукою
протянутой -- по мексиканке
с грудным младенцем. такою

фигурой -- присохшим плачем -
и увенчать бы на деле
памятник мексике. впрочем,
и под ним бы сидели.

сад громоздит листву и
не выдает нас зною.
(я не знал, что существую,
пока ты была со мною.)

площадь. фонтан с рябою
нимфою. скаты кровель.
(покуда я был с тобою,
я видел все вещи в профиль.)

райские кущи с адом
голосов за спиною.
(кто был все время рядом,
пока ты была со мною?)

ночь с багровой луною,
как сургуч на конверте.
(пока ты была со мною,
я не боялся смерти.)

вечерний мехико-сити.
большая любовь к вокалу.
бродячий оркестр в беседке
горланит "гвадалахару".

веселый мехико-сити.
точно картина в раме,
но неизвестной кисти,
он окружен горами.

вечерний мехико-сити.
пляска веселых литер
кока-колы. в зените
реет ангел-хранитель.

здесь это связано с риском
быть подстреленным сходу,
сделаться обелиском
и представить свободу.

что-то внутри, похоже,
сорвалось и раскололось.
произнося "о, боже",
слышу собственный голос.

так страницу мараешь
ради мелкого чуда.
так при этом взираешь
на себя ниоткуда.

это, отче, издержки
жанра (правильней -- жара).
сдача медная с решки
безвозмездного дара.

как несхоже с мольбою!
так, забыв рыболова,
рыба рваной губою
тщетно дергает слово.

веселый мехико-сити.
жизнь течет, как текила.
вы в харчевне сидите.
официантка забыла

о вас и вашем омлете,
заболтавшись с брюнетом.
впрочем, как все на свете.
по крайней мере, на этом.

ибо, смерти помимо,
все, что имеет дело
с пространством -- все заменимо.
и особенно тело.

и этот вам уготован
жребий, как мясо с кровью.
в нищей стране никто вам
вслед не смотрит с любовью.

стелющаяся полого
грунтовая дорога,
как пыльная форма бреда,
вас приводит в ларедо.

с налитым кровью глазом
вы осядете наземь,
подломивши колени,
точно бык на арене.

жизнь бессмысленна. или
слишком длинна. что в силе
речь о нехватке смысла
оставляет -- как числа

в календаре настенном.
что удобно растеньям,
камню, светилам. многим
предметам. но не двуногим.

[Tim-Lit]

А мені здається, Бродський в даному випадку просто не зміг підстрибнути вище голови. Або лишився сином своєї епохи. Адже він поїхав до США із "совка" - тому СРСР як поняття, як вічна категорія, як "трансформер" з Російської імперії лишився в його свідомості "об’єктивною реальністю, що дана раз і назавжди". То яка там Незалежність України?! Якби Бродський це прийняв - з чим би він боровся?! Це просто зруйнувало б його внутрішню картину світу - "світ-для-нього".

[JAA]

Що ж...
І все одно він гарний поет.

[Iryska]

Адже він поїхав до США із "совка" - тому СРСР як поняття, як вічна категорія, як "трансформер" з Російської імперії лишився в його свідомості "об’єктивною реальністю, що дана раз і назавжди". То яка там Незалежність України?! Якби Бродський це прийняв - з чим би він боровся?! Це просто зруйнувало б його внутрішню картину світу - "світ-для-нього".
гарно сказано. приєднуюся... внутрішня картина світу - саме така.

[Mercenary]

бродський - патріот. розумієте? патріот РОСІЇ. ВЕЛИКОРОСІЇ. і чогось іншого чекати - ну не випадає. але від того менш талановитим він не стає...
Ви, шановна симпатична мені пані, щось плутаєте...
Тоді - Меньшиков, що вирізав до ноги гетьманську столицю, з жінками і дітьми, теж патріот...
Я бачу лише імперського шовініста. Не можна не визнати шалений талант Бродського. Але поважати індивіда, який зненавидив мій народ за небажання бути рабом - вибачайте, не можу. А Нобелевського лауреата, який бачив світ, а виявився нездатним піднятись над світоглядним рівнем самарського пролетарія-"совка" - тим паче.

[Tim-Lit]

Але поважати індивіда, який зненавидив мій народ за небажання бути рабом - вибачайте, не можу. А Нобелевського лауреата, який бачив світ, а виявився нездатним піднятись над світоглядним рівнем самарського пролетарія-"совка" - тим паче.Не хочу робити закиди лауреатам Нобелівської премії, яка мені "не світить" за визначенням (див. "Українську літературу", мою свіжу відповідь) - але в мене давно виникають сумніви щодо "цінносної вартості" цієї премії. І не в мене одного, до речі... Ні, національні премії все-таки явно кращі!

[Дзвінка-Рутенка]

Ми ж говоримо про Бродського як про поета? І в даному випадку мене зовсім не цікавить його особиста думка з приводу нашої Незалежності.

[Thomae]

Вірш Бродського, котрий містить його неґативне ставлення до Полтавської битви, ще зовсім не засвідчує його шовіністичне налаштування. Тут слід казати радше про те, що ґеній шукає на свою ідентичність, навіть якщо вона є доволі брутальною у стосунку до "братнього народу". Що Бродський міг протиставити, якщо користуватися мовою Адорно та Горкгаймера з "Діялектики просвітництва", спочатку уречевленій, а потім упредметненій свідомості пролетаріяту, індивідуальна рефлексивність якого була повністю усунута, - окрім свого мислення та творчости? Вочевидь, Поет уважав, що можна протиставити свою національну ідентичність, що й видно з наведеного вірша, однак, як бачимо, надалі цей мотив не набув розвитку в його творчости. Панове! Великим властиво помилятися. Згадайте бодай видатного ґенія ХХ ст. Мартина Гайдеґера, котрий у 1933 році став нациським ректором. Це теж була помилка. Однак масштаб цього ґенія не затьмарюється цим невдалим епізодом його суспільного життя.
Зрештою, якщо хтось здатен розчаруватись у творчості Бродського лише через цей неґативний віршик у стосунку до українства, то мені лише шкода таку людину, адже вона зовсім не зглибила масштабу такої зірки на поетичному небокраї як Йосиф Бродський. А це свідчить про нездатність вистрибнути зі своїх синьо-жовтих шароварів.
Як можна розчаруватись у поеті, котрий пише таке:

Кровь моя холодна.
Холод ее лютей
реки, промерзшей до дна.
Я не люблю людей.

Внешность их не по мне.
Лицами их привит
к жизни какой-то не-
покидаемый вид.

Что-то в их лицах есть,
что противно уму.
Что выражает лесть
неизвестно кому.

Це є уривок з його вірша "Натюрморт", який раджу прочитати усім.
P.S. Якщо хтось хоче зав'язати дискусію з приводу творчости Бродського, то я відкритий до такого штибу спілкування.
Sed omnia praeclara tam difficilia, quam rara sunt.

[Mercenary]

Вірш Бродського, котрий містить його неґативне ставлення до Полтавської битви, ще зовсім не засвідчує його шовіністичне налаштування..
Тому присвячений саме факту набуття Україною незалежності...
Однак масштаб цього ґенія не затьмарюється цим невдалим епізодом його суспільного життя.
Зрештою, якщо хтось здатен розчаруватись у творчості Бродського лише через цей неґативний віршик у стосунку до українства, то мені лише шкода таку людину, адже вона зовсім не зглибила масштабу такої зірки на поетичному небокраї як Йосиф Бродський. А це свідчить про нездатність вистрибнути зі своїх синьо-жовтих шароварів.
Ви тільки свої додписи бачите? Повторюю спеціально для Вас!
Не можна не визнати шалений талант Бродського.
Можна 1000 разів пояснювати, шукати мотиви,намагатися виправдати...
Проте, факт лишається фактом: видатний поет ХХ століття написав похабного вірша, який принижує цілий народ.
Факт лишається фактом: людина, постраждала від переслідувань Совітів, особистість, яка обстоювала права людини (і свої як поета, згадайте відомй судовий процес проти нього) встала на позицію штибу "ДОЙДЬОМ до ТУЗЛИ!"
Давайте не пересмикувати, звалюючи усе до однієї купи! Мухи -окремо, котлети - окремо! Йдеться не про талант чи його відсутність у Бродського, а про політичну позицію, висловлену у цьому вірші.
Про ментальність презирливої зверхності.
Це - є? Безперечно.
На тлі повтореного (ще раз повторити?) положення мого допису про шалену талановитість Бродського-поета Ваші силогізми виглядають якось хистко, бо талант ніхто і не заперечував, а архаїчний закид щодо шароварів - неетично.
Можна захоплюватись: "Ай, красна у Ваньши ФОФУДЬЯ!", та чи варто при тому не помічати, що Ванька посилає на х"й твого батька, ганить твою хату, плює в твою ікону і нахабно мацає твою наречену?

[Tim-Lit]

Поет уважав, що можна протиставити свою національну ідентичність, що й видно з наведеного вірша, однак, як бачимо, надалі цей мотив не набув розвитку в його творчости. Панове! Великим властиво помилятися.Гай-гай, нарешті дістались до національної ідентичності Йосипа Бродського! Тільки не знаю, що малось на увазі: те, що він патріот "навіки єдиного та неподільного СРСР" - або те, що він єврей?! от занесло ж!..

1) Коротше, в такому разі можна не визнавати геніальність Олександра Пушкіна за створення "Полтави", де оспівуються Петро І "і іже с нім", а Мазепа разом із Карлом ХІІ... Гм-м-м... Або Лермонтова - за розмальовування чорною фарбою "злих чеченців". Зі свого боку, я міг би виключити з числа геніїв, наприклад, Миколу Гоголя за його явний антисемітизм. Або Івана Франка - за Германа Гольдкремера, Леона Гаммершляга та інших антигероїв твору "Борислав сміється".

Ну, справді, мало хто з великих до якого народу ставився погано?!

2) Щодо Нобелівського лауреатства Бродського... От Лев Толстой не став свого часу лауреатом "нобелівки", бо був пов’язаний в очах всього світу з російським самодержавством. А Йосип Бродський - став, бо полишив СРСР...

"Нобелівка" - це давно вже дуже-дуже політизована премія. А кожна премія - це трішечки лотерея: одному пощастило, іншому - ні...

Так, це - почесно і престижно. Але треба враховувати сказане.

3) Щодо загального підтексту теми... Принаймні, як я зрозумів його від самого початку...

Панове добродії, а давайте доведемо покійному Бродському (не сумніваюсь, він зараз із вищого світу уважно, хоча й мовчки прислухається до нашого диспуту), що він помилявся! Хіба у вас нема такого бажання?! Ось він сказав:
Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли — больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза —
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.
Так, сказав зле.

Ну, ми пішли, ви на нас образились - але ми зробили все, щоб стати гідними навіть вашої поваги! тож будьте люб’язні - визнайте, що це так, а не плюйте нам в спину! Бродський цього зробити не зможе через об’єктивні обставини - але виховані на його поезії рано чи пізно змушені будуть зробити це!

Тож певен, що ми разом іще повоюємо за українську літературу. І зробимо так, що нас визнають.

Давайте прагнути цього.

[Thomae]

Шановний Mercenary!
Закликаю вас уважно читати мої зауваження! Адже головним повідомленням до вас у моєму дописові було ваше розчарування у поеті, через ось цей прикрий вірш, саме цього стосувались ваші шаровари. Ґеніям можна вибачати такі речі. Знову наводжу приклад з Мартином Гайдеґером (хоча ви його либонь не читали, адже тут треба володіти Hochdeutsch und besonders Heideggersdeutsch), адже цей найвидатніший ґеній трансцендентальної онтології ХХ ст., у 1933 році виступив із памфлетом "Про націонал-соціялістичний університет", в якому обстоював засади нациського бачення вищої освіти. І це після 1927 року, себто після "Sein und Zeit" та після "Grundlinien der Phaenomenologie", коли уся інтелектуальна Німеччина чекала від нього засудження нацистів. Ясперс, Йонас та инші після цього йому руки не подали. Однак толерантна інтелектуальна Німеччина здавала собі справу у тім, із ким мають до діла у випадку Гайдеґера, і коли постало питання про відновлення його професорства після ДСВ у Фрайбурзі, то на запитання: а чи можна поставити його ім'я ув один ряд з іменами Платона, Канта, Геґеля, Гусерля - відповідь була одназначною - ТАК!
Його ґенію та його особистості вибачили цей учинок.
А вірш Бродського це не систематичний прояв, звідки ви знаєте в якому умонастрої він писав ці рядки, і чи було це щиро? Як на мене його Нобелівська є найгіднішою премією з поезії у ХХ ст.
Мене вразило те, що такий казус може розчарувати у такій поезії.
Насамкінець зазначу, що я, панове, не хлопчик, аби на мої повідомлення так примітивно відписувати. Відверто кажучи я вагався чи узагалі відповідати вам. Адже судячи з дописів, котрі розташовані на форумі - відвідувачі переважно інтелектуально не дуже розвинуті. Я ж читаю Спінозу, Канта, Інґардена в ориґіналі, мій український переклад Геґеля небавом побачить світ (зважаючи на мій вік та відсутність перекладів представників трансценденталізму це досягнення). Тож зауважте на майбутнє мій нік, і примітивщину не відписуйте.
А щодо Бродського, то він не потребує мого захисту, тим більше апології.
Зрозуміло, що наші ґенії поезії, а у ХХ ст., як на мене, їх три: Антонич, Свідзінський та Стус, такого собі не дозволяли, але це не є підставою до узагальнень.
P.S. На дозвіллі згадайте, прошу дуже, творчість раннього Сосюри з його висловами у бік росіян. Хоча не згадуйте - Сосюра не ґеній.

[JAA]

Шановний Mercenary!
Насамкінець зазначу, що я, панове, не хлопчик, аби на мої повідомлення так примітивно відписувати. Відверто кажучи я вагався чи узагалі відповідати вам. Адже судячи з дописів, котрі розташовані на форумі - відвідувачі переважно інтелектуально не дуже розвинуті. Я ж читаю Спінозу, Канта, Інґардена в ориґіналі, мій український переклад Геґеля небавом побачить світ (зважаючи на мій вік та відсутність перекладів представників трансценденталізму це досягнення).

Знаєте, Thomae, щодо таланту Бродського я з Вами згідна. І всі ми тут говоримо на різних мовах, але все одно маємо на увазі те ж саме. Але оце Ваше висловлювання неприємне. Дуже неприємне :bu:
Так негарно і нетактовно. Можете говорити що завгодно і писати що завгодно, але коли рахуються з Вашою думкою, то й Ви з чиєюсь рахуйтесь. Ну, але з цього всього добре, принаймні, те, що Ви себе так любите. От якби ще й інших поважали...

[Tim-Lit]

Насамкінець зазначу, що я, панове, не хлопчик, аби на мої повідомлення так примітивно відписувати. Відверто кажучи я вагався чи узагалі відповідати вам. Адже судячи з дописів, котрі розташовані на форумі - відвідувачі переважно інтелектуально не дуже розвинуті. Я ж читаю Спінозу, Канта, Інґардена в ориґіналі, мій український переклад Геґеля небавом побачить світ (зважаючи на мій вік та відсутність перекладів представників трансценденталізму це досягнення). Тож зауважте на майбутнє мій нік, і примітивщину не відписуйте.Зважаючи на те, що я - всього лише недорозвинений примітивний український письменник-фантаст, який в силу своєї тупоголовості не може читати "Спінозу, Канта, Інґардена в ориґіналі", я йду з цієї теми геть, щоб не муляти своєю маразматичною нікчемною мармизою очі високоповажного пана добродія. Нік THOMAE я добре запам’ятав і спробую не потрапляти Вам на ясновельможні очі й в інших темах.

На все добре, бувайте здорові та щасливі!
:thank_you
:thank_you
:thank_you
:thank_you

[Mercenary]

Володію я чи ні високим стилем літературної німецької та особливою німецькою Гайдеґера - як це може впливати на обговорення?
"А вірш Бродського це не систематичний прояв...". На превеликий жаль, системний, оскільки був прочитаний неодноразово публічно самим поетом.
"Мене вразило те, що такий казус може розчарувати у такій поезії."
Та не у поезії, у особистості поета.
"...мій український переклад Геґеля небавом побачить світ..."
Та дописувачі на "Літфорумі" по 6-10 книжок мають, хоча і
"...судячи з дописів, котрі розташовані на форумі - відвідувачі переважно інтелектуально не дуже розвинуті"!
Та тут - клуб по інтересах, а не змагання з IQ!
І якщо Ви прийшли показати, що Ви - інтелектуал "vom Scheitel bis zur Sohle",
а інші - погуляти вийшли, то, вибачайте, мені з Вами не по дорозі.
Такий хохдойч виходить...
Пропоную більше не спілкуватися.

[Thomae]

Якщо своєю бурхливою (певно слід визнати) реакцією на Ваші намагання обмовити чи бодай кинути тінь на постать Бродського, я вас занадто образив, то перепрошую, хоч нікого й не ображав. Це мій найулюбленіший поет, поряд із Траклем та Ґьоте. Просто ви зауважуєте, що розчарувались в особистості поета, тоді ви уважаєте, що особистість поета та його поезія речі різні. Як на мене ні. Почитайте напр. Гайдеґерів "Wozu Dichter?" з "Holzwege", відшукаєте цікаві думки (цей допис здається навіть в українському перекладі існує, принаймні чув про таку оказію).
А щодо вашого зауваження про кількість книжок, які мають дописувачі форуму, то це ж смішно покликатись на кількість книжок та уважати, що це про щось може свідчити. Джойс написав три великі книги - йому цього вистачило, аби залишитись у вічності, Гомер (написав чи з переказів записано значення не має) - дві. А така велика кількість свідчити може лише про графоманство, думаю ви й самі із цим погоджуєтесь.
І щоб поставити остаточну крапку - Гайдеґер теж читав свою доповідь "Про націонал-соціялістичний університет" публічно, але моє ставлення до нього і як до особистости, а тим більше як до мислителя, цей факт не змінює.
До речи Гайдеґер та Бродський це тема для плідної дискусії.
Ще раз перепрошую за надто різкий вислів у попередній відповіді.
Vale!

[acid drinker]

Ви, шановна симпатична мені пані, щось плутаєте...
Тоді - Меньшиков, що вирізав до ноги гетьманську столицю, з жінками і дітьми, теж патріот...
Я бачу лише імперського шовініста.
хм... тоді всі американські автори, які - нащадки завойовників і їх ідейні послідовники - підлюки, жорстокі шовіністи, безсовісні істоти і, незважаючи на свої таланти, повинні бути критиковані з поглядів ідеологічних? тоді лента за лентою, особливо з її останніми, дещо войовничими строфами - пісня вбивць? я розумію, шо таке шовінізм, але знаю, шо за мої погляди мене теж запросто можуть обізвати шовіністкою... в принципі, моє кохання вже дотримується такої думки. шкода...
вибачте, якшо розчарувала. своїм дітям я таких речей читати не радитиму, але ж вони є, і думки, значить, такі є, і підстави для них, значить, у певних світоглядах є... незважаючи ні на що, подобається мені бродський...
з.і. колись я була в шоці, почувши пісню одного зі своїх улюблених бардів, іркутського дядька мєдвєдєва. пісня була про війну, і там згадувалися хохли - звичайно, розріз ішов негативний... я її так і не дослухала. до мєдвєдєва як особистості, а тим більше автора навіть після того претензій нема, просто ту пісню я не слухаю...

[acid drinker]

Знову наводжу приклад з Мартином Гайдеґером (хоча ви його либонь не читали, адже тут треба володіти Hochdeutsch und besonders Heideggersdeutsch), адже цей найвидатніший ґеній трансцендентальної онтології ХХ ст., у 1933 році виступив із памфлетом "Про націонал-соціялістичний університет", в якому обстоював засади нациського бачення вищої освіти. І це після 1927 року, себто після "Sein und Zeit" та після "Grundlinien der Phaenomenologie", коли уся інтелектуальна Німеччина чекала від нього засудження нацистів.
і так далі... по-моєму, трошки фігово прив'язано, перепрошую вже за невишукану лексику. і взагалі показує не надто високий рівень толерантності дописувача.
по-перше, гайдеггер, який підтримував нацизм, - то не бродський, який повстав проти системи.
по-друге, великих філософів, звичайно, можна порівнювати з великими поетами, але то зовсім інші розрізи творчості. щиро кажучи, отого найвидатнішого генія і т.д. читати навіть у перекладах важко, а бродський і в оригіналі - природний. відкритий. розкішний, туди його розтуди (знову перепрошую, не втрималася).
по-третє, ваше бла-бла-бла (ой, шо це зі мною, зовсім втратила контроль над своїми висловами, ше раз прошу вибачення), здається, спрямоване не стільки на розмови про геній бродського в українському контексті, скільки на дешеву саморекламу. а здається, доросла людина, на біса (цікаво, а "на біса" є доказом низької культури? я таки попала...) опускатися до таких низьких і легкопомітних засобів?
і останнє. шо мене добило. звичайно, форумчани - не нобелівці, але люди розумні і свідомі того, шо пишуть. і то, шо ніхто вас прямим текстом не послав туди, де місце нетолерантним бєкам, ше раз доводить усю безпідставність ваших наїздів.
з повагою, маленька дівчинка ейсід.

[Mercenary]

маленька дівчинка ейсід., я від Вас у захваті!

Отже, геніальність, талант, видатні здібності не виправдовуть непривабливих вчинків особистості, яка є носієм цих ознак?
Чи виправдовують?
"Юпітерові дозволено те, чого не можна бикові"?

[Tim-Lit]

Отже, геніальність, талант, видатні здібності не виправдовуть непривабливих вчинків особистості, яка є носієм цих ознак?Шановний MERCENARY!
Якщо Ви не проти, прошу перенести це обговорення в іншу тему... зважаючи на деякі об’єктивні обставини, м’яко кажучи.
:bu: :bu: :bu:
Тоді із задоволенням приєднаюсь до обговорення.

[Mercenary]

ОК.

[voice]

Панове, так я щось не можу догнати що там з Бродським
бо про Хайдегера я вже тут прочитав достатньо
можливо варто відкрити тему "Ахтунг!: Хайдегер" і вже там повноцінно говорити про постать Бродського?
а якщо серйозно, то в мене є деякі сумніви що шовіністичних настроїв поета

згадайте

Как легко мне теперь от того, что ни с кем не расстался
Слава Богу, что я на земле без отчизны остался

хоча, звичайно, я не претендую на істину в цій досить делікатній темі

а взагалі таке поєднання - москаль-жид-поет, мені не імпонує
але що зробиш, якщо серед євреїв так багато геніїв, а російська культура все одно залишається нам близькою за духом
тому продовжую його читати та цитувати...

[Tim-Lit]

Аби не дратувати вельмишановного п. THOMAE присутністю у цій темі чергового "графомана" сучасної української літератури:
А така велика кількість свідчити може лише про графоманство, думаю ви й самі із цим погоджуєтесь.
- я обіцяв не потрапляти йому на очі. Тож прошу VOICE і справді відкрити для обговорення нову тему. Бо MERCENARY обіцяв - і не відкрив!

[voice]

Та вже, сартр з ним, з цим хомою перевченим, тому я вас прошу, TIM-LIT, не переймайтеся дурницями

[Agasfer]

Люди, як ви думаєте, а що би подумав типовий росіянин, прочитавши... ну, Шевченкове "який мене біс попутав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом" (з листа, про "Тризну") або Маланюкове "ми на стерво гнилої імперії, на трупарні кривавих кремлів покладемо дух нової прерії..." (з пам'яті цитую, можливо деталі неточні)??? Давайте толерувати думку людини. Сказав дурницю. Вірив у імперію. Не любив українців. Можна на надгробку вибити. А тексти, як казав мудряка Барт, від автора не надто залежні. І сам Бродський казав, що він є ретранслятором.

А от до теми: помічали, що у Бродського трапляються українізми? Питання: звідки?!

[quibble]

Йосип Бродський?
ну є і цьом, і тьху =))

[Князь R.]

тьху

[Agasfer]

тьху
Ото сказав, як в калюжу глянув! Що мудро, що аргументовано...

Народ! Раджу усім почитати Бродського "Представление".
http://www.lib.ru/BRODSKIJ/present.txt
Це гротеск на СРСР. Він настільки іронічно-злий, що пасквіль на нас в ауті. Тобто Бродський узагалі такий:)