Громадянська лірика

[Зореслава]

Пропоную в цій темі публікувати вірші громадянсько-філософського змісту.
Я не цураюсь синтезу літератури та політики, часто пишу на політичні теми (на тему Помаранчевої революції, виборів і т.д і т.п).
Для початку залишу тут вірш, написаний влітку 2005, "постпомаранчевого" характеру....
Хочу почути якомога більше відгуків та ваших власних творінь на подібні теми! Приєднуйтесь! :friends: На перший раз спеціально не пишу занадто багато, бо хочу бути почутою більшістю з вас (не кожному ж захочеться читати нескінченні сторінки чужих творів...;)
Звичайно, тепер лишається все менше і менше оптимізму, навіть такого критично оптимізму, який звучить в цьому вірші

Жовтогаряча смуга
На прапорі є жовта смуга,
Жовтогаряча – у серцях...
І десь живе блакитна туга
В буденних думках-горобцях.

Десь блимає червоне світло
Відомим молотом й серпом...
Але покірність в нас вже зникла –
Не налякати батогом.

А в посмішках надія сяє,
Надія на нове життя...
І хто те скаже, хто те знає,
Що нам готує майбуття?

Самі ми владу обирали,
І нам за це відповідать.
Не ідеальна – ми це знали.
Нас цим, повір, не здивувать.

І помилки цієї влади –
Це наші, друже, помилки.
Лише одну я дам пораду:
Не затирай оці цятки!

І не ховай ясні ти очі,
Немов той зрадник і злодій.
Чому зізнатись ти не хочеш,
Що був у вирі тих подій?

Гордися: ти був на Майдані,
На святі волі і життя!
Нехай невдача тимчасова
Тебе не скине в каяття!

Ця влада від усіх відмінна,
Бо сам ти обирав її,
І тим вона дорогоцінна,
Що скарги слухає твої,

І, друже, тим вона могутня,
Що поряд з нею є народ.
Майдану пісня – незабутня
І вільна від примхливих мод!

Сьогодні втратив ти стабільність,
Бо врешті виліз із багна.
Непевність – плата за свободу
І незалежності ціна.

Напевно можна тільки горе
Побачить, вгледіть і відчуть,
А щастя, як бурхливе море –
Непередбачувана путь.

Отож, не бійся. Хто ж бо знає,
Що нам готує майбуття?
Нехай надія так і сяє!
Хай шлях веде в нове життя!

Якщо ж увійде в душу туга,
Немов пекельний гострий цвях,
Згадай: жовтогаряча смуга
Проходить совістю в серцях.

[Tantro]

Перепрошую, але це не поезія. Я ніби знову опинилась в школі років тридцять тому назад. "В полі трактор ДИР-ДИР-ДИР". Прозою було б краще. Перечитайте Франка. Вибачте за різкість.

[Зореслава]

Перепрошую, але це не поезія. Я ніби знову опинилась в школі років тридцять тому назад. "В полі трактор ДИР-ДИР-ДИР". Прозою було б краще. Перечитайте Франка. Вибачте за різкість.
Нічого, можна було і не вибачатися, я критику нормально сприймаю :thank_you Просто цікаво: Ви - проти "помаранчевих"?
Таке враження, що Вам сама тема не подобається, а не стиль віршування...
PS До речі, Франка я, відверто кажучи, не дуже люблю читати... от Олена Теліга, Леся, Маланюк, Стус - це інша справа...

[JAA]

Назва теми - громадянська ЛІРИКА. Але я й не люблю велику частину громадянської "лірики" за те, що ніяка це не лірика, а ГАСЛА. Кажу "велику частину", а не всю. І навіть серед "гасел" є гарні та яскраві речі, але коли це не банально та не заїжджено. Наш літкерівник радив не писати про Україну, доки не наберешся майстерності, не виробиш власного мислення та не позбудешся банальщини та шаблонності. Я у громадянській ліриці хотіла би побільше філософії та поменше бездумної табунності.

[acid drinker]

колись, на якомусь із захистів наукової, гарна тітка з журі дарувала нам книги, але з застереженням - ви так не пишіть, то римована публіцистика... а то були, здається, тексти чи унсівські, чи шось на кшталт. ідея - супер. а поезії - ну, менше.
у так звану громадянську лірику можна йти тільки тоді, коли ти певний, шо можеш про то написати гарно, а не двічі підряд римувати тугу зі смугою, бо ніц оригінальнішого до голови не прийшло /вибач, заносить (: /. для мене зразок громадянської лірики як вона має бути - вірш баранова "до українців". шось неймовірне. почитай.

[Tantro]

Просто цікаво: Ви - проти "помаранчевих"?
Таке враження, що Вам сама тема не подобається, а не стиль віршування...
PS До речі, Франка я, відверто кажучи, не дуже люблю читати... от Олена Теліга, Леся, Маланюк, Стус - це інша справа...
Я за "помаранчевих". Не сподобався стиль, слабі рими і ,взагалі, треба дорости. Цілком погоджуюся з JAA. не писати про Україну, доки не наберешся майстерності, не виробиш власного мислення та не позбудешся банальщини та шаблонності
А, відносно Франка, сперечатись не буду, в кожного свій смак. Читайте тих авторів, яких ви назвали і вчіться. Просто, може краще починати з любовної лірики.

[Зореслава]

для мене зразок громадянської лірики як вона має бути - вірш баранова "до українців". шось неймовірне. почитай.
Гарний вірш, я знаю... :aga: Може дійсно я вибрала не зовсім вдалий вірш, щоб кинути на форум, але зовсім про це не шкодую, бо не мала думки тут вирізнитись тріумфально :)
Шкода, що ніхто з вас не хоче запропонувати щось зі свого доробку в дану тему...

Скиглить у часі марево мрій,
Тануть крихкі крижані сподівання...
Але ти втримати вчасно зумій
Віру і правду. Може, востаннє.

Може, востаннє судилось тобі
На землі цій кохати і жити...
Не віддай свого часу триклятій журбі,
Створи все, що встигаєш створити!

І зроби свою помилку. Може її
Ти також зараз робиш востаннє...
Може ти – то остання людина Землі...
Може ти – то надія остання...

І нащадків не буде. І свідок – лиш небо.
І сонце на ньому танцює.
Це твій прапор. А іншого ж, правда, не треба?
Чи тебе вже і цей не влаштує?

Сонце. Небо. Вкраїна. Зоря. Небосхили.
Біль історії. Попіл руїни.
Новий вік. Новий рік. Може, щось пропустили?
А, це правда: забули людину.

Людино! Ще буде багато подій...
Радості, стогони, пекло, ридання...
Але ти втримати вчасно зумій
Віру і правду. Може, востаннє.

[Князь R.]

Шкода, що ніхто з вас не хоче запропонувати щось зі свого доробку в дану тему...


А чого, я запропоную.
Правда... на дану тему? Хм... за час помаранчевої "революції" я написав лише один вірш і склав лише 1 пісню.

Початок вірша такий:

Масовий психоз охоплює місто Жовтогарячий СНІД множиться щохвилини Із стрічками йде помаранчеве військо Щомиті їм додається сили

А, так і пісню, ще раз наголошую що це пісня

ЧОРНИЙ СТОПТАНИЙ СНІГ

Чорний стоптаний сніг не на гордість буде нам
З соромом люди згадуватимуть той зимній майдан
Чорний стоптаний сніг, що топтали тисячі людей
Принесе навесні… відсутність всіх ідей
Чорний стоптаний сніг… розтане і залишиться бруд
Людей обдурили і хай буде як-небудь
Чорний стоптаний сніг білим цукром посипаний з неба
І з усіх усюд до лакомства стікалася черга
Чорний стоптаний сніг, о яку ти давав ейфорію
Але наслідки страшні – ти вкрав останню надію
Чорний стоптаний сніг, скільки яду у собі тримав
А люди забули, що небо не належить нам

[acid drinker]

ідейно. але не поетично. тобто хто умів думати, той думав приблизно так... проте як на поезію, воно надто... сухе, чи шо. натягнуте.

[Князь R.]

ідейно. але не поетично. тобто хто умів думати, той думав приблизно так... проте як на поезію, воно надто... сухе, чи шо. натягнуте.

це ти про мій вірш?

[acid drinker]

в принципі, так. взагалі про репрезентовану більшістю народу громадянську лірику - все там гарно, все ідейно і правильно, але від лірики ніц не лишається...

[JAA]

ідейно. але не поетично...надто... сухе, чи шо. натягнуте.
Приєднуюся. Крім того, русизми. А щодо ідейності, то, може, ще про наколоті апельсини варто було згадати? :)

[Tantro]

А щодо ідейності, то, може, ще про наколоті апельсини варто було згадати? :) Подивіться темку "Вічний революціонер", вони там є.

[Зореслава]

А чого, я запропоную.
Правда... на дану тему? Хм... за час помаранчевої "революції" я написав лише один вірш і склав лише 1 пісню.
Я мала на увазі тему "Громадянська лірика", а не порівняно вузьку тему Помаранчевої революції... хіба в нас, окрім Помаранчевої, мало "громадянського"?
Вашу пісню, Князь R., можна покращити, прибравши русизми... тоді, правда, від пісні може лишитися тільки вірш (бо не вкладеться на мелодію
)
Та й тавтології можна позбутися ("стоптаний, що топтали")
А зміст взагалі мені сподобався. Бо це - правда. А правда може бути і не надто ліричною...

[Зореслава]

Не плач, бо зорі над тобою
Заплачуть теж в нещасну мить,
І світ огорнеться журбою,
І неба сонячна блакить
Враз спохмурніє. Не питайся,
Чому затьмарилось життя,
На легку путь не сподівайся,
Від стріл ворожих не ховайся,
Дивися прямо в майбуття!

Не плач, бо сонце над Майданом
Уже давно чекало дій...
Коли ж розіб’єш ти кайдани
І скажеш твердо: "Цей шлях – мій!"
Коли ж? Відповідай негайно,
Бо час не згоден зачекать!
Життя не буде ідеальним,
Проте ти зможеш подолать
Всі негаразди та незгоди
І справжню віднайти свободу.

Не плач. Життя того не любить,
Хто сльози ллє свої дарма,
Хто душу у безодні губить,
У кого витримки нема.
Життя того лиш поважає,
Хто вірить в свій єдиний шлях,
Хто з діями не зволікає,
Хто не живе суцільно в снах.
Тож будь в житті своєму паном,
А не холопом без надій...
Подумай: сонце над Майданом
Уже давно чекало дій.

[Князь R.]

Вашу пісню, Князь R., можна покращити, прибравши русизми... тоді, правда, від пісні може лишитися тільки вірш (бо не вкладеться на мелодію
)
Та й тавтології можна позбутися ("стоптаний, що топтали")
А зміст взагалі мені сподобався. Бо це - правда. А правда може бути і не надто ліричною...

Покращити її немає смислу, бо я і так її майже не граю. А грається вона всього на 2х акордах і дуже депресивно.
А ваші вірші мені сподобались, останній більше. Але вони ж і є на тематику "Майдану", то може у вас є щось інше громадянське?

У мене в принципі багато, але дещо не варто публікувати, тому що йому можуть інкремінувати "розпалювання міжнаціональної ворожнечі" або "зверження конституційного устрою"

[Зореслава]

А ваші вірші мені сподобались, останній більше.
От радість, хоч комусь з присутніх на цьому форумі вони сподобались :)Дякую! :8
Але вони ж і є на тематику "Майдану", то може у вас є щось інше громадянське?
А я б не сказала, що "Скиглить у часі марево мрій" на тематику Майдану... хоча хтось в ньому і простежить мотиви Майдану... навіть "Не плач, бо зорі над тобою..." - то не зовсім про Майдан, хоча це слово і вживається у вірші, можливо, як натяк...
Поки що за своє життя я не зіткнулась з подіями більшої громадянської ваги ніж Помаранчева революція, тож переважно мої громадянські вірші так чи інакше пов"язані з цією темою... Може, днями ще щось додам... поки не визначилась :)

У мене в принципі багато, але дещо не варто публікувати, тому що йому можуть інкремінувати "розпалювання міжнаціональної ворожнечі" або "зверження конституційного устрою"
Цікаво. Може, у вас бунтівний дух. В мене теж є вірші, які, певно, не час афішувати... люблю на папері звертатись до нашої влади і зокрема до Президента, особливо, коли мене його дії дратують (а скоріш дратує бездіяльність!) Отоді пишуться вірші, за які в часи СРСР можна було потрапити в концтабір... проте зараз, думаю, їх просто не схотіли б публікувати... а взагалі нічого злочинного в них не вбачаю...закликів до сепаратизму чи ще чогось подібного там немає...

[Князь R.]

От радість, хоч комусь з присутніх на цьому форумі вони сподобались :)Дякую! :8

Та не ма за що, за правду не дякують


Поки що за своє життя я не зіткнулась з подіями більшої громадянської ваги ніж Помаранчева революція, тож переважно мої громадянські вірші так чи інакше пов"язані з цією темою... Може, днями ще щось додам... поки не визначилась :)

Додавайте-додавайте, не соромтесь

Цікаво. Може, у вас бунтівний дух. В мене теж є вірші, які, певно, не час афішувати... люблю на папері звертатись до нашої влади і зокрема до Президента, особливо, коли мене його дії дратують (а скоріш дратує бездіяльність!)

Не те щоб бунтівний дух, просто вони жорсткі бо кажуть правду, а правду можна було б і не помічати..
ось наприклад один з них, який ще досить спокійний

***
Ви ще відчуєте смаки свободи
Ви, демократи і кати
Що правди позбавляєте народу
Та творите безглузді сни

Ви ще відчуєте смаки свободи
Коли до влади прийде сам народ
Земля в нас українська, українські води
Лиш владою керує ідіот

Ви ще відчуєте смаки свободи
Ми вам відплатимо за смерті й коштів брак
Тоді відчуєте ви смак свободи
Але то буде дійсно гіркий смак

[Князь R.]

А ось на тему другої світової війни, яким я пояснюю все своє відношення до неї. Моїм однодумцям він дуже подобається, але звісно він не сподобається тим, хто нагріває руки на війнах та отримує з них прибуток.



***
Коричнево-червоним соромом
Залишаться на віки
Як над Європой чорним вороном
Проносились військовії роки

Арійці вбивали арійців
Слов"яни вбивали слов"ян
І українець вбивав українця
Із лютим своїм почуттям

Ті хлопці, що були за німців
Не гірші за тих що були
У іншій, Радянській боївці
Вони відрізнялись одним

Перші відчули що досить
Влади комуніста-жида
Другі нацистів відносять
До загарбницької загрози зла

Правдиве і перше і друге
І ось у чому біда
Що мало було патріотів
Які воювали в УПА

Але ці повстанці також вбивали
Українців-братів, які виступали
Все ж не по волі - на чужій стороні
Бо змусили їх силою та підступом брехні

Чим закінчилось? Відбулася перемога
Але залита кров"ю вся дорога
Ну а маршрут цього шляху
Вів зовсім в сторону іну

Подивимось на факти - скрізь могили
Союз увесь мов землетрус струсило
Німеччина і Франція і Польща - все палає
Та неньку-Україну кров"ю заливає

А у кінці дороги в той же час
Ізраїль, бачим, створено ураз
Америка все набирає сили
Та щаслив жид, що вирив нам могили

[JAA]

Це майстерня креативу, тобто, тут лише своє публікувати, так?
А можна не своє? Просто натрапила на таке, не схоже на решту:


Я - УКРАИНЕЦ

Я - украинец, до седьмых колен.
Прапрадед мой шелками шит на Сечи.
И ни чужбина, ни турецкий плен
Его козацкой не лишили речи.

Мне этот клад передавал отец.
И мама с молоком передавала.
И пил я нежность их родных сердец,
И их любовь стихом во мне звучала.

Но закружило. На моей щеке
Густой щетиной проростали годы.
И стих на украинском языке
Я не пою, и не в угоду моде.

Я растерял, как воду из горсти,
Тот клад, что сохранил в неволе прадед,-
Не знаю языка, сказать по правде...
Простите, сыновья и, дочь, прости.

Прости мене, мій прадіде-козаче,
Прости мене, мій споконвічний краю,
За те, що на російській мові плачу
Об тім, що мови рідної не знаю.


Володимир Шовковитний

[Sun_4ever]

Погоджусь з JAA і acid drinker, що громадянська лірика то складно, бо дуже багато шаблонів. складно бо важко їх уникнути і написати свіжо
Ну наприклад, за словами мого керівника: ну любиш ти Україну, і напиши так, як ніхто до тебе не писав. бо Україна то не тільки заїзджена "мова солов"їна, калинова", то для кожного щось своє. ( ну я не знаю, квіточка, небо, листя, люди що оточують врешті-решт :victory: )
Ви, демократи і кати Що правди позбавляєте народу
Для мене сусідство "народ" і "кати" викликає стійку асоціацію з "Де зараз ви, кати мого народу?" Симоненка. Треба якось таких речей уникати.

Нормально звучить:Скиглить у часі марево мрій,Тануть крихкі крижані сподівання...
але далі, як на мене, вибачте, з"їхало на буденність і попсу

[Зореслава]

Допис від Зореслава
Ви, демократи і кати Що правди позбавляєте народу
Sun 4ever, це помилкова цитата... це не мій допис, а допис Князя R.!

[acid drinker]

/якшо чесно, то ви трошки схожі, не дивно, шо переплутати неважко... і то ше один доказ того, шо про патріотизм писати треба вміти - інакше народжуються такі ото клоновані речі.../

[Князь R.]

/якшо чесно, то ви трошки схожі, не дивно, шо переплутати неважко...

Зореслава, якщо так кажуть, може нам варто познайомитись?


і то ше один доказ того, шо про патріотизм писати треба вміти - інакше народжуються такі ото клоновані речі.../

ну і чому ти думаєш, що це клонована річ? Можливо і є невелика схожість з Симоненком, але вірші ж абсолютно різні.
Ти знаєш що Шекспір написав лише одну (!!!) п"єсу по своєму сценарію. При чому останню. А всі сюжети шедеврів, які я думаю більшість знають - він брав з того чи іншого джерела.

[Зореслава]

Критика ваша, панове, зрозуміла... АЛЕ:

Нехай "слова були уже чиїмись",
Та я їх повторити не боюсь...
Хоч би й такими в суперечку кинусь
Чи об критичний відгук розіб"юсь...

Хай прозвучать, як завчена молитва,
Але почуті будуть на землі.
Бо не для мене ця пуста гонитва
За козирями у словесній грі.

Заїзджені, затерті - але щирі...
Стандартні чи відомі - та прості...
Ці струни на моїй співучій лірі
Прислужаться народній ще меті...

"Та то ПОПСА" - Таж я пишу про УКРАЇНУ
"Не доросла ще, краще не пиши..."
О ні, тепер я вже цю тему не покину...
Хоч ти мене на друзки розкриши!!!

І що ж нове вам хочеться почути?
"Нове" в цій темі - зовсім не нове...
Як і раніше, раб - це раб, а пута - пута...
І Україна "ще не вмерла", ще живе...

Тож залишається Вкраїною Вкраїна,
Хоч і повторюй тисячу разів...
І зрада - зрада, а руїна - це руїна,
Хоч би про це вже хтось і говорив...

Я ще ні в кого й слова не списала,
А теми спільні, бо в нас спільний біль...
Для того, щоб Вкраїна воскресала,
Не так важливий сказаного стиль.

Важливо просто - думати й сказати...
Важливо - просто втілити слова...
І Україну матір"ю назвати,
Хай від банальності й тріщить вже голова.

"Усі слова були уже чиїмись" -
корисно часом фразу цю згадати...
Та це, шановні друзі, не причина
Щоб слів не промовляти й не писати...



Це все, звичайно, звучить суб"єктивно і занадто пафосно, але хай це буде моєю відповіддю вам! Бо для того, щоб висловити свою думку на папері, я не буду роками чекати ангела з неба, який на крильцях своїх принесе вишуканий неповторний стиль, не буду дрижати над кожним словосполученням з думкою "Ай, це вже було в когось?! В Симоненка? А може в "Березолі"? А може то сусід Вася вчора на парті написав7" :confused: Пишу, як пишеться... і як ви доведете, що це - попса? порівнявши мене з Симоненком? (як Князя R. за єдине слово "кати"! ну, може ще за схожість побудови завдяки вживанню слова "ви"... ) Та я буду тільки рада такому порівнянню! :):):)
Та й взагалі, не тре забувати про таке поняття як "ремінісценція", про яку в довіднику написано, що вона "загалом не усвідомлена автором - виникає внаслідок сильного впливу на нього творів інших письменників"...
Свідомо я ніколи нічий стиль та слова не копіюю... і до попси свої твори не відношу...

[Зореслава]

/якшо чесно, то ви трошки схожі, не дивно, шо переплутати неважко... і то ше один доказ того, шо про патріотизм писати треба вміти - інакше народжуються такі ото клоновані речі.../
Наврядчи вони клоновані... то ви не вчитались як слід. На відміну від Князя R. я русизмів не вживаю (принаймні намагаюсь!) і довжина рядків у мене рівна (пишу так за звичкою)
Щодо змісту... Ну, візьмем Князеве "Ви ще відчуєте смаки свободи..." і щось моє...Так, про Україну. Але це широка тема! До того ж, Князь звертається до влади, а я - до когось з народу, і роблю це в другій особі однини (ти, друже, і т.д.). І Князь більше звертається до опису зовнішніх дій, я ж до внутрішнього стану... Коротше, хто захоче побачить відмінності - той побачить...

[Зореслава]

Зореслава, якщо так кажуть, може нам варто познайомитись?

Не знаю, не знаю... можете написати мені в приват...

[JAA]

Зореславо, та ніхто ж і не боронить писати про Україну.
Я, та й, думаю, інші, сказали, досить навіть аргументовано, що і чому не подобається НЕ В ТЕМІ ПРО УКРАЇНУ, а В ТВОЇХ ВІРШАХ НА ЦЮ ТЕМУ, розумієш? Але коли таке палке бажання писати саме так, зовсім не бажаючи подивитися на це ще під якимсь кутом - будь ласка, ніхто ж тобі не забороняє. Тільки мені здається, що ремінісценція - то те, що вплітається у власний неповторний творчий стиль, єднаючи його з попередніми надбаннями культури, а не просто слова, які вже вживалися, завчалися, приживалися до нас у схожому оточенні, у схожій тональності, та й взагалі, схоже якось, тільки сильніше. А знаєш чому сильніше? Бо тоді вони були свіжими. Ти ж хочеш, щоб твоя поезія будила щось у людях? То, мені здається, чим вона свіжіша, чим більш твоя (не відмовляючись, звичайно, від того, що вже є), тим більше розбудиш. Хоча, просто гаслами теж щось будять, тільки ж то не поезія, еге ж?

[Князь R.]

Наврядчи вони клоновані... то ви не вчитались як слід. На відміну від Князя R. я русизмів не вживаю (принаймні намагаюсь!) і довжина рядків у мене рівна (пишу так за звичкою)

А я вживаю іноді. Просто я вважаю що деякі русизми стали частиною української мови. Бо насправді, російська мова пішла від української? То що в тому, якщо ми "візьмемо частину назад". Тим паче русизми характерні для жителів Києва, східної і південної України. Якщо я пишу прозу і хочу намалювати характер в ідеалі - той характер має вживати русизми і навіть сленг, якщо йому це притаманно.
На Західній Україні може й немає русизмів, зате є слова запозичені у поляків та угорців.
Я навіть у розмові іноді вживаю русизми, наприклад коли цитую когось, або просто слово подобається. Причому я в жодному разі не вважаю це за суржик.
От к примір, під час "помаранчевої революції", я став вживати слово "Да" замість "Так". Самі розумієте, ну не міг я тоді казати "Так"!

Князь більше звертається до опису зовнішніх дій, я ж до внутрішнього стану... Коротше, хто захоче побачить відмінності - той побачить...

Чесно кажучи, я не помітив би схожості, якби про це не сказали. А взагалі мені приємно..
У вас гарні вірші. Останній теж мені сподобався. Влучна відповідь. Може це і не той вірш, який би я вчив на пам"ять чи прочитував по кілька разів, але в ньому я бачу чітку позицію, зміст.

[Князь R.]

А ось ще один мій вірш. Здогадаєтесь в кого я запозичив ідею? Стовідсотково здогадаєтесь. Але ідея тут зовсім інша. Запозичений лише мотив


***
Ти прощавай немита Україна,
Країна бомжів та жлобів.
Земля, яка колись давала силу
Тепер виховує рабів

Можливо десь за океаном
Напевне десь у США
Я від свободи стану п’яним
Тебе забуду та дарма

Дарма сховаюсь від твоїх обійм,
Дарма в твої не гляну очі,
Щоб не читати в них ні сум ні біль.
На чужині я буду плакати щоночі.

(літо 2005)

[JAA]

[QUOTE=Князь R.]"[Просто я вважаю що деякі русизми стали частиною української мови. Бо насправді, російська мова пішла від української? То що в тому, якщо ми "візьмемо частину назад[/COLOR]".
Що в тому? А те, що ще трохи, і нічого не залишиться, крім суржика, розумієш? Це ж не просто русизми - це слова, які навіщось заміщують те, що є в українській мові. То це, про що ти пишеш, називається дуже просто: слабке знання української мови, тільки це лікується, чесно, аби бажання було, і розуміння сенсу цього.
[QUOTE=Князь R.]"Тим паче русизми характерні для жителів Києва, східної і південної України." [/COLOR] А ти в курсі, що це є характерним не для української мови, а для російсько-української мішанки? А в тебе така чітка позиція, то ти мав би знати ще й те, звідки та "мішанка" взялась...
[QUOTE=Князь R.]"Якщо я пишу прозу і хочу намалювати характер в ідеалі - той характер має вживати русизми і навіть сленг, якщо йому це притаманно." Не "навіть сленг", а краще сленг. Бо різні прошарки є у всіх мовах, а от русизми? Ну звичайно, для створення характеру можна. Тільки щоб видно було, що це - обмеженість. Бо якби ні, то можна було би дожитися до того, що українську мову лише в класиків можна було би читати.
[QUOTE=Князь R"На Західній Україні може й немає русизмів, зате є слова запозичені у поляків та угорців." [/COLOR]
В нашій мові є запозичення й з багатьох інших мов, тільки то "трохи" інше, ніж русифікація.
[QUOTE=Князь R.]"Я навіть у розмові іноді вживаю русизми, наприклад коли цитую когось, або просто слово подобається. Причому я в жодному разі не вважаю це за суржик." НАВІТЬ у розмові? Тобто, у твоїх поезіях це більш дозволено, ніж у розмові, так? Бо в поезії, коли треба заримувати, стає в пригоді русизм, чи як?
[QUOTE=Князь R.]"[От к примір, під час "помаранчевої революції", я став вживати слово "Да" замість "Так". Самі розумієте, ну не міг я тоді казати "Так"!"[/COLOR] Ні, не розумію. Чому не міг? Може, "yes" варто було казати - теж усі розуміють.
:confused:

[Зореслава]

Зореславо, та ніхто ж і не боронить писати про Україну.
Я, та й, думаю, інші, сказали, досить навіть аргументовано, що і чому не подобається НЕ В ТЕМІ ПРО УКРАЇНУ, а В ТВОЇХ ВІРШАХ НА ЦЮ ТЕМУ, розумієш? Розумію. А у віршах не подобається добір слів :) для вираження думки... можливо, я просто консервативна людина, бо якщо дуже захочеться можу видумати неологізмів і незвичних метафор та ще й накришити зверху риторичних фігурок та епітетів! тільки не факт, що то буде від душі...
Але коли таке палке бажання писати саме так, зовсім не бажаючи подивитися на це ще під якимсь кутом - будь ласка, ніхто ж тобі не забороняє. Та ні, чого там... можна і під іншим кутом... можу влаштувати собі таку літературну вправу, як буде час...
Тільки мені здається, що ремінісценція - то те, що вплітається у власний неповторний творчий стиль, єднаючи його з попередніми надбаннями культури, а не просто слова, які вже вживалися, завчалися, приживалися до нас у схожому оточенні, у схожій тональності, та й взагалі, схоже якось, тільки сильніше. А знаєш чому сильніше? Бо тоді вони були свіжими.
Оце слово "свіжі"... ну я не можу його чути, просто не можу... смішно стає. навіть не знаю чому, від самого слова чи що... розумію, що в переносному значенні, але немовбито про хліб чи що... "Не вживайте несвіжих слів, ними можна отруїтися..." - можливо, то дійсно є так.
Але, знаєте, буду вдячна, якщо хтось з вас приведе приклад чужого вірша, який схожий на мій вірш... Бо як бачите, вірші Князя R. я не вважаю схожими на свої... а все ж таки, цікаво знати в чому саме полягає "попсовість" моїх творів (якщо у схожих висловах чи словах, то в яких...)

Хоча, просто гаслами теж щось будять, тільки ж то не поезія, еге ж?
Хто ж може сказати де починається поезія і закінчуюються гасла? Не люблю слово "поезія". Подобається мені вислів Стуса: "Поетом себе не вважаю, маю себе за людину, що пише вірші"... Цікаво, чи вистачить мені сміливості сказати колись і про себе такі слова? може "вважаю себе за людину, що пише гасла"? :D

[Зореслава]

А ось ще один мій вірш. Здогадаєтесь в кого я запозичив ідею? Стовідсотково здогадаєтесь. Але ідея тут зовсім інша. Запозичений лише мотив


***
Ти прощавай немита Україна,
Країна бомжів та жлобів.
Земля, яка колись давала силу
Тепер виховує рабів

Можливо десь за океаном
Напевне десь у США
Я від свободи стану п’яним
Тебе забуду та дарма

Дарма сховаюсь від твоїх обійм,
Дарма в твої не гляну очі,
Щоб не читати в них ні сум ні біль.
На чужині я буду плакати щоночі.

(літо 2005)
Цікаво, мені сподобалось... навіть і собі спало на думку щось таке утнути (типу пародії).... Тільки, на мій погляд в пародії повинен і ритм співпадати з оригіналом... ну, спробую тут влаштувати експромт... Дивіться...

Это - Михаил Лермонтов:

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.

А це - Зореслава, спираючись трохи на Князя R. :D

Бувай, немита Україно!
Я відлітаю в США...
Good bye, знесилена країно,
Брехлива жадібна братва!
І ви, блакитні білосніжно,
І ви, оранжево сумні,
Я попрощаюсь з вами ніжно,
Ви не всміхнетеся мені...

Ну... це можна впринципі продовжувати, так що, як є охочі познущатися над поетом, можете приєднуватись...

[JAA]

2 Зореслава
Ну пиши як знаєш. То просто моя думка, тільки ти, здається, бачиш тільки "штики". А краще би не питала, чим твої поезії (даруй, вірші) попсові (щоб потім заперечувати це), а просто сама спробувала би зрозуміти, чому вони майже всім такими видаються. Думаєш, справа лише у консервативності? Знаєш, "від душі" - це дуже добре, і дійсно необхідно, але, мабуть, мало. До речі, про гасла: не пробувала свідомо взяти кілька гасел і спробувати їх від душі заримувати? :)

[Зореслава]

2 Зореслава
Ну пиши як знаєш. То просто моя думка, тільки ти, здається, бачиш тільки "штики".
А от і ні. Просто потребую конкретики...
А краще би не питала, чим твої поезії (даруй, вірші) попсові (щоб потім заперечувати це), а просто сама спробувала би зрозуміти, чому вони майже всім такими видаються.
Хіба я заперечую, що вони попсові? Просто я над цим не задумувалась, і ще не вирішила, так воно чи ні. А щоб вирішити, треба мати підстави.
Форумна критика не є поки що достатньою підставою, але я її беру до уваги і спробую покращити свої твори.
Може, у нас різні смаки... наприклад, в мене є вірш, який я терпіти не можу... чисто для експерименту, прочитайте... якщо комусь сподобається - це буде для мене сюрпризом...

Правда народу - вістрям в серце
І біль, як колись, - на межі кровотеч
Раптом тобі захотілося вмерти,
Згинути в шатах осінніх хуртеч.
Правда народу - по склу залізом
І більше нічого уваги не варт.
Для когось була - сюрпризом,
Для когось - пафосний жарт.
Правда народу - без кольору, без макіяжу,
І словами не втішить солодкими.
Тільки шлях тобі мовчки покаже.
Мовчки. Не стежками короткими.
І дивний вірш нашепоче на вушко,
З химерним ритмом і дивною римою,
Щоб поезія стала, як правда народу,-
Вільною та нестримною

[Князь R.]

Що в тому? А те, що ще трохи, і нічого не залишиться, крім суржика, розумієш? Це ж не просто русизми - це слова, які навіщось заміщують те, що є в українській мові. То це, про що ти пишеш, називається дуже просто: слабке знання української мови, тільки це лікується, чесно, аби бажання було, і розуміння сенсу цього.

Так вилікуйте мене тоді.

А ти в курсі, що це є характерним не для української мови, а для російсько-української мішанки? А в тебе така чітка позиція, то ти мав би знати ще й те, звідки та "мішанка" взялась...

Мішанка взялась з української мови, звісно

НАВІТЬ у розмові? Тобто, у твоїх поезіях це більш дозволено, ніж у розмові, так? Бо в поезії, коли треба заримувати, стає в пригоді русизм, чи як?

вони не стають в пригоді. Взагалі в мене не буває такого коли "треба заримувати". Якщо вірші з"являються - то з"являються, і якщо русизм буде там доречним - я його візьму. А взагалі я віріш пишу рідко, частіше прозу

Ні, не розумію. Чому не міг? Може, "yes" варто було казати - теж усі розуміють.
:confused:

Я міг би так казати, але мене не спонсорували американці

[Князь R.]

Цікаво, мені сподобалось... навіть і собі спало на думку щось таке утнути (типу пародії).... Тільки, на мій погляд в пародії повинен і ритм співпадати з оригіналом... ну, спробую тут влаштувати експромт... Дивіться...

Это - Михаил Лермонтов:

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.

А це - Зореслава, спираючись трохи на Князя R. :D

Бувай, немита Україно!
Я відлітаю в США...
Good bye, знесилена країно,
Брехлива жадібна братва!
І ви, блакитні білосніжно,
І ви, оранжево сумні,
Я попрощаюсь з вами ніжно,
Ви не всміхнетеся мені...

Ну... це можна впринципі продовжувати, так що, як є охочі познущатися над поетом, можете приєднуватись...

Мені дуже подобається ваш ентузіазм в житті і в написанні віршів.
А цей ваш вірш мені не дуже сподобався. Не знаю і чому.
Може тому, що оранжеві і біло-блакитні не відображають сучасний стан України...

[acid drinker]

я просто в шоці...
люди, ви тільки подумайте логічно трошки - і стане ясно... ГРАФОМАНІЯ то зло, і виправдовувати її тим, що, бачте, я такий крутий патріот, і хочу писати, але не вдається толком, зате там національних ідей багато - маразм. (цікаво, за шо ж ви тоді расистів так не любите?)
як на мене, цензурувати.
до речі... зореславо, а той свій текст про правду народу ти так не любиш, бо там написано про то, що треба оригінальні рими і дивний (думаю, мається на увазі свіжий) ритм? а дарма, одна з небагатьох вартих уваги ідей....

[Зореслава]

до речі... зореславо, а той свій текст про правду народу ти так не любиш, бо там написано про то, що треба оригінальні рими і дивний (думаю, мається на увазі свіжий) ритм? а дарма, одна з небагатьох вартих уваги ідей....

Одна людина сказала мені, що той мій текст про правду народу написано в стилі "народного експресіонізму", який "для мене не характерний"... Тобто є люди, які визнають в моїх творах наявність стилю...
І взагалі, думаєте, якби я була проти "оригінальних рим" та "свіжого ритму", я б писала в своєму вірші про те, що вони потрібні???

[Зореслава]

я просто в шоці...
люди, ви тільки подумайте логічно трошки - і стане ясно... ГРАФОМАНІЯ то зло, і виправдовувати її тим, що, бачте, я такий крутий патріот, і хочу писати, але не вдається толком, зате там національних ідей багато - маразм. (цікаво, за шо ж ви тоді расистів так не любите?)
як на мене, цензурувати.

Господи, яка ж я зла графоманка!!!!!! Ну нехай, нехай, називайте, як хочете...
Але не виправдовуюсь я своїм патріотизмом, і національних ідей в мене не багато (взагалі, їх багато не може бути, бо це розділяє націю!!!).....

[Зореслава]

А цей ваш вірш мені не дуже сподобався. Не знаю і чому.
Може тому, що оранжеві і біло-блакитні не відображають сучасний стан України...
Та це ж просто експромт був, несерйозний і раптовий... і зовсім не для критики :) Це навіть не в громадянську лірику, а в пародії...

Хто гумору не розуміє, acid drinker, той може і цензурувати (бо, здається мені, що саме ця моя витівка вас роздратувала...)

[Князь R.]

ГРАФОМАНІЯ то зло, і виправдовувати її тим, що, бачте, я такий крутий патріот, і хочу писати, але не вдається толком, зате там національних ідей багато - маразм.

Захотілось прочитати щось з вашої творчості. Ні, не для того щоб потім назвати вас графоманкою, просто. Твори є на форумі?

(цікаво, за шо ж ви тоді расистів так не любите?)

А хто казав що не любить?


до речі... зореславо, а той свій текст про правду народу ти так не любиш, бо там написано про то, що треба оригінальні рими і дивний (думаю, мається на увазі свіжий) ритм? а дарма, одна з небагатьох вартих уваги ідей....

Гарний вірш, особливо сподобались деякі моменти як то "без кольору, без макіяжу"

[Князь R.]

Господи, яка ж я зла графоманка!!!!!! Ну нехай, нехай, називайте, як хочете...
Але не виправдовуюсь я своїм патріотизмом, і національних ідей в мене не багато (взагалі, їх багато не може бути, бо це розділяє націю!!!).....

Я думаю що acid drinker мала на увазі графоманію як явище, а не конкретно чиюсь графоманію.
А я вважаю, що національна ідея є лише одна. Все інше - то просто різні її аспекти, різні теми.

Хоча... хоча для кожно національна ідея може бути різною. Наприклад для когось це сало і вареники з горілкою, для когось "океан ельзи", дача під Києвом, тощо

[Зореслава]

Я думаю що acid drinker мала на увазі графоманію як явище, а не конкретно чиюсь графоманію.
Княже, маю підстави думати, що вона мала на увазі нашу з тобою графоманію, бо чого інакше розміщувати такий допис саме в цій темі? :)

[JAA]

Так вилікуйте мене тоді.
Список літератури дати, чи як?



Мішанка взялась з української мови, звісно
Ага, а яким чином - знаєш? Чи, може, природнім шляхом?!


вони не стають в пригоді. Взагалі в мене не буває такого коли "треба заримувати". Якщо вірші з"являються - то з"являються, і якщо русизм буде там доречним - я його візьму. А взагалі я віріш пишу рідко, частіше прозу
Правильно робиш.


Я міг би так казати, але мене не спонсорували американці
А хто спонсорував, як що ти казав "да"?

[Князь R.]

Список літератури дати, чи як?

Чи як.


Ага, а яким чином - знаєш? Чи, може, природнім шляхом?!

Природнім. Тому що всі європейські мови пішли від української. Українська мова найближча до санскриту.
Російська мова увібрала в себе угро-фінські та особливо татарські слова.
Я взагалі не люблю термін "русизм", тому що Русь - це і є в першу чергу Україна.


А хто спонсорував, як що ти казав "да"?

Звичайно Віктор Федорович. Щоправда антиреволюції у нас не вийшло, донецьких було мало. Точно! От у кого я набрався русизмів.
До речі я і зараз за нього в наметі стою, недалеко від Верховної Ради. Тільки додому приїхав, щоб відпочити. Проходив через Майдан, там БЮТ з сателітами стоїть, то я у одного їхнього прапор відібрав, буде моєю ганчіркою. А взагалі в них там нецікаво, навіть горілку не видають.

[JAA]

2 Князь R.
Так і думала, що ці розмови даремні...
Нічого, не переймайся, будь собою - люди різні потрібні, навіть із такою збоченою логікою, як у тебе :rolleyes:

[radus]

Не вийшло.

У нас немає батьківщини,
Кучмісти вбили Україну,
Розпаювали, розтягли,
Зятям та дочкам роздали.

А наших з вами діточок,
Впіймали теж на свій гачок.
Дочок в борделі продали,
Синів по світу розіпхали,
Дірки ними позатикали.
За морем рай, за морем рай -
Їдь, шматок хліба здобувай!
Черствого хліба.

Кого в Кувейт, кого в Ірак,
Та й заробляйте, дітки, так.
Кому хреста, кому могилу,
Кому калікой гнить до згину...
Ми з вами знову кріпаки.
Як не кричать на всі боки,
Як все для нас не "піднімають" -
А нас вже дужче запрягають.

Хотіли й вибори добить,
Та й віжки хамові вручить.
Але не вийшло.

Будем жить.



Наталія Радутна
2005.

Усі коментарі можу передати автору.

[Кам.Ю]

Не буду щодо технічної сторони поезій, що запощені у цьому розділі. Цілковито вірю що все це щиро. Але...
Українська поезія має потужну історичну традицію громадянської лірики, до речі, набагато більшу ніж російська. Шевченко, Франко, Леся Українка, О.Олесь, Б.Лепкий, О.Теліга, Ольжич, Мозенс, тощо.

Порівняйте вірші Франка, напр, з примітивними реперськими стішками Нєкрасова - :bu: .

Окрім того, зверніть увагу на тональність більшості віршів наших поетів. Вони життєстверджуючі і оптимістичні, кличуть до боротьби, хоч і писані у набагато важчі і страшніші часи.

До сліз набридли ці сучасні соплі і воплі, оплакування поразок і . :bu:

[radus]

Справді, каменярський дух - це таки щось... А які реперські вірші маються на увазі?

[Кам.Ю]

Справді, каменярський дух - це таки щось... А які реперські вірші маються на увазі?

Ну тіпа - "Аднажди в студьоную зімнюю пору" - лише ритм, рими практично немає, як і переважній більшості інших віршиків рос.класика.

[radus]

Так хіба це громадянська поезія! Це так, нарис. Як у районній газеті про буряки.
:)

[Кам.Ю]

Навів перше що збрело у голову. У інших творах рівень поетичної майстерності не вищий. Можна згадати ще "Кому на Русі жить хорошо". Фішка у тому що Нєкрасов потрапив до шкільних хрестоматій саме як громадянський лірик. Тобто громацько-політичне наповнення літературного твору є такою собі індульгенцією за доволі бездарненький зміст і форму. Згадався також шкільний кошмар - Чернишевський із його сонливою Вєрой Палной.

[radus]

Ага... але ж і реакція була відповідна - будь-яку маячню відтоді називають сном Віри Павловної. :)

[Князь R.]

Нічого, не переймайся, будь собою - люди різні потрібні, навіть із такою збоченою логікою, як у тебе :rolleyes:

Так, розмови даремні. Логіку свою я вважаю логічною.
Часто люди бачать те, що хочуть бачити, або те, що їм близько.
---------------------

Ви згадували "реперські вірші", а що скажете про Маяковського. По-моєму це справжній гангста-реп

[Кам.Ю]

Ви згадували "реперські вірші", а що скажете про Маяковського. По-моєму це справжній гангста-реп

У Маяковського реп талановитий, у Нєкрасова - попсовий. :)

[acid drinker]

Захотілось прочитати щось з вашої творчості. Ні, не для того щоб потім назвати вас графоманкою, просто. Твори є на форумі?
та будь ласка... заходьте в тему алгоритм страху і цензуруйте =)

[LiliaBrik]

Я бачу, в темі вже самі дискусії... Вибачайте, трохи розбавлю їх віршем по темі:

Вибори 2006

Зелений, сердега, - відкинутий, стертий,
В блакитний кидали пригоршнями гроші
А в чорні долоні міської голоти
Роздали по одній чавунній воші

Бульварам і площам було вже звично
Побачити жовто-гарячі ганчірки
Звично і те, що бездомним на штанях
Вогні веснянії латали дірки

Натовп, немов різнобарвна кішка
Виплив на вулицю - от йому втіха
Кожному хтілось хоч трохи потримать
Ком величезний ревучого сміху

Правди відчувши кличучий стогін
Я виповзла з дому, якесь мов страхіття
Я втиснула в очі їм усмішку дику
І витерла чоботи жовто-блакиттям.

[Атеїст]

Думав, що вже давно втратило актуальність, але політичні події якось нагадали про старі забавки...

Передвиборча програма конкретного кандидата у Президенти України

В общем, гадом буду - я фуфло не парю:
Тільки вибираєте мене -
Зразу жизнь-маліна, це я вам базарю,
Нас і США не дожене!

Стану я смотрящим - тьху, блін, Президентом -
Зразу по поняттям заживем.
В хаті я порядок наведу моментом
І з ЄС що нада - перетрем.

Я мужик конкретний, зря триндіть не буду,
Я вам отвічаю за базар!
Ну а то шо гонять всякі лєві люди -
То все пі... І я ж кажу - піар!

Кажуть, шо на "папу" я всігда шестачив.
Ай-я-яй! Брехать нехарашо!
"Папу" у гробу я в білих тапках бачив,
Він мені не вперся ні у шо.

Я і сам пахан, а не якийсь муділа,
Я на всіх на світі болт ложив!
Так шо, мабуть, время получить на ділі
Те, шо я в натурі заслужив...

[Князь R.]

атеїст, прикольний віршик, хоча мені й не дуже подобається - але непогано ти зобразив ющенка. хоча, як на мене трохи перестарався

[Anatoliy]

:) дуже сумніваюся, що це вірш про президента :) швидше про потенційного колишнього :)

[Князь R.]

а, про симоненка?.. цілком можливо

[der Meister]

У мене всього два таких вірша. Не знаю, чи вдалі вони...

Моя Свобода


Моя свобода, ніби помаранч:
Її обкраюють, як чистять помаранчі,
Й кладуть у руки біло-голубі,
Що надають їм смак гіркий
РОЗЧАРУВАННЯ
Моя свобода--прапор з словом "ТАК!"
Й підковою, прибитою на щастя,
Прив"язаний до крісла стрічкою скорботи,
Прив"язаний до серця стрічкою скорботи.

Моя неволя--синій помаранч,
Моя неволя--чорний прапор "ТАК!"

5.08.2006

ПІД УКРАЇНСЬКИМ НЕБОМ


Земля, обласкана промінням сонця,
Піснями ранок зустрічає,
Цей день нове життя несе,
І небо, й світ його вітають.
І ти щасливий, бо живеш
У Богом даній Україні,
З дитинства чуєш кожен день
Пісні журливі й солов’їні.
Тут сонце сходить і заходить,
Тут можна все, чого не дасть життя,
У нашій вільній молодій країні
Щасливе кожного буття.
Посеред світу висохлих степів
Течуть могутні наші ріки,
Усе це під єдиним небом,
Це нашій нації дано навіки.
Коли приносиш ти із бою
Святі великі перемоги,
Тебе виходять зустрічати
Дві жінки, що завжди з тобою:
Кохана дівчина і мати.
Любов’ю зігріваєш світ,
Який дарований всім нам,
Із неба знов зриваєш цвіт,
Любов затуляє сонце ланам.
А ти стоїш серед заквітчаних садів
Під сонцесяйним небом України,
І скільки б не було розчарувань в житті,
Кохатимеш її ти до загину.
Кохатимеш її пісні і мову,
Тривожний шум її полів,
Вмиратимеш і будеш воскресати знову,
Кохати Україну Бог звелів.
Нестимеш все життя її любов,
Її страждання і тривоги,
За неї проливатимеш ти кров
І знов ставатимеш на ноги.
І де б ви не були, завжди
Над вами небо України,
Її стенання і жалі
У кожній посмішці дитини.
24-25.04.2005

[Blondee]

У мене всього два таких вірша. Не знаю, чи вдалі вони...

А ти стоїш серед заквітчаних садів
Під сонцесяйним небом України,
І скільки б не було розчарувань в житті,
Кохатимеш її ти до загину.
Кохатимеш її пісні і мову,
Тривожний шум її полів,


І де б ви не були, завжди
Над вами небо України,
Її стенання і жалі
У кожній посмішці дитини.
24-25.04.2005


Мені особливо ці рядки сподобалися!:8

[Зореслава]

У мене всього два таких вірша. Не знаю, чи вдалі вони...

Я думаю, вдалі!:aga: Правда, я люблю, коли рима в творі більш відчутна! Але, здається, в тебе вийшли не вірші, а пісні! Було б цікаво почути їх в музичному супроводі!

[acid drinker]

сумно...
люди, ви хіба не помічаєте, наскільки це банально? це стільки разів казали до вас, шо повторюватися - дивно... слабо пошукати шось цікавіше, яскравіше?

[der Meister]

А чи не здається вам, вельмишановна acid drinker, що у громадянській ліриці завжди будуть повторюватися образи, способи їх передачі. На те лірика і громадянська. Суспільство у різні часи турбувало одне і теж. Я хотів би почути від вас щось на тему громадянської лірики. Спробуйте запропонувати своє "оригінально-небанальне". І до речі, маю сумнів, що до мене Шевченко і Франко писали про помаранчі чи революцію, і навряд чи у такому стилі.

[Nike_Велес]

2 der Meister:

Ви пишіть, пишіть, - потім прийде усвідомлення того, що Ви натворили :)
а Ейсід, мабуть, натякає на те, що треба більше почитати, аби не повторюватися!
"І де б ви не були, завжди
Над вами небо України,
Її стенання і жалі
У кожній посмішці дитини.
24-25.04.2005"

такого в українській радянській літературі було - греблю гати!
звичайно, важко в наш час бути оригінальним...
нє, ну якщо це Вам в кайф - пишіть!

[der Meister]

Визнаю банальність свого останнього вірша. Не приховую, мене спокушає помпезність совітських поетів, таких як Сосюра. Але ніхто нічого не сказав про перший вірш

[acid drinker]

та який шевченко? який франко??
ви читали то, шо вийшло під час помаранчевої революції?
атака клонів... усіх турбують помаранчі, шоб не сказати гірше...

я вже колись казала. як на мене, зразок досконалої громадянської лірики - в. баранов, "до українців". як не дивно, воно не виглядає затасканим, наче шкільний переказ у восьмому класі... а ви кажете - у громадянській ліриці завжди будуть повторюватися образи, способи їх передачі. На те лірика і громадянська. та ну, на те вона й лірика, шоб намагатися не повторюватися... а ви навіть спроб не робите...

[der Meister]

Мені шкода, та на мою думку у вас доволі суб`єктивна думка. Мені теж подобається вірш Баранова, але як на мене він не відрізняється від інших віршів такого типу, написаних раніше. Ну хіба фрази типу "ми, українці, забули, що ми - українці", "І що є у нас мова, і що українська вона, ", "як люто себе зневажають вкраїнці. " є оригінальними? Усе це читалося, чулося писалося у підручниках з літератури. Під час Революції я не читав ніяких газет , тим паче віршів; і вірш написаний зовсім не про памаранчі і про дещо пізніший період. Суб`єктивність! Що тут скажеш
P.S. Вірш Баранова мені чимось нагадує вірш Сосюри "Любіть Україну!"

[кошеня]

я перепрошую, що втручаюся, проте цінність громадянської патріотичної лірики була значною тоді, коли за неї людей розстрілювали. і потім у жодного українського поета чи письменника, справді вартого для читання не повторювалися рими, були гарні образи, дуже індивідуальні. графоманити Вам ніхто не забороняє, але не варто так високо оцінувати власні ж "творчі потуги"...бо то трошки некоректно. і після того,як людина похвалить саму себе, її творчість перестає цікавити. отак.

[der Meister]

Я ні в якому разі не ціню високо свою творчість. Я взагалі виставив сюди свої твори, щоб почути думку інших. Я її почув і тепер мені вкрай важливо зрозуміти у чому полягає банальність моїх віршів, які саме образи потаскані, і як знайти ту оригінальність. Всі критикують, а ніхто до путя нічого не пояснив.

[кошеня]

знаєте, Ліна Костенко колись написала:

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторилось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.


так от,щоб поезія завжди була неповторністю, не треба використовувати чужі образи, епітети, порівняння - про те, що кохана і мати є найдорожчими писали Шевченко, Симоненко, Сосюра, Рильський, зрештою українські повстанці, а проте писали оригінально - кожен - вперше. а ваші творіння читаються як перелік образів, які вже десь бачив, десь чув, але відмінність у тому - там, де їх бачив, чув - там їх відчував і ними жив, а тут не відчувається, не живеться - це гра в римування, чи щось на кшталт.../проте це моє суб"єктивне/

[acid drinker]

на мою думку у вас доволі суб`єктивна думказнайдіть мені якусь об'єктивну думку - і я буду шалено здивована. звичайно ж, суб'єктивна... бо це моя думка, влювлюєте?
знаєте, шо найсумніше? ви визнаєте, шо під час революції віршів не читали - а все одно настільки схоже до того всього пишете, шо можна передбачити наступні два рядки... я навіть розумію, від чого то - всі так звані поєти відчували одне й те ж, тому й писали одне й те ж... але тут проблема - автор тоді стає автором, коли вміє відчути по-іншому.
хочете конкретики, а не красивостей? ок, спробую пояснити. поетична функція мови (всього їх шість, але то можна прочитати у статті романа якобсона) спрямована на деавтоматизацію мислення (це така дивна штука, яка змушує нас думати трошки не так, як ми думаємо у сфері спілкування - у цій сфері переважає референтивна функція) - тобто на ламання звичного порядку сприйняття (у голові наче відбувається якесь перемикання, такий тихенький "клац"). наприклад, при слові солов'їна в українському контексті одразу стає ясно, шо йтиметься про мову. а ви оппа - і пишете "солов'їна моя журба" (хоча... не варто взагалі так писати... воно й пафосно, і затаскано - саме слово вже має не дуже гарні конотації... це кліше, ви знаєте, шо таке кліше?). і людина, яка це читає, чекає на одне, а отримує інше - їй стає цікавіше, їй хочеться дочитати річ, бо вона не дуже знає, як та річ може закінчитися... в поезії то шалено складно, бо поети обмежені в обсягу - але це й на краще, чи не так? (на цю тему можете почитати аналіз художнього тексту юрія лотмана; просвітляє).
у вас нема деавтоматизації. у вас усе настільки зрозуміло, шо його не врятують навіть досконалі рими (бо, знаєте, досконала рима - то експеримент, спроба чогось свіжого, а не співзвучність п'яти фонем...). я не хочу сказати, шо ви не вмієте писати - але хіба буде вам по кайфу слухати музиканта, який четверту годину поспіль грає ту саму стару мелодію, причому не імпровізуючи навіть, а так, подаючи сам мотив? я б не витримала... і лірику, з дозволу сказати, оцю громадянську теж витримую слабо...

/а про баранова... в тому то й чарівність - наче нормальні слова, нече ми їх досить часто вживаємо, наче таке вже хтось десь казав - але сама конструкція, сам підхід призводить до того, що в мисленні все одно відбувається оте чарівне "клац". талант? ;)/

[acid drinker]

кошеня, ваше суб'єктивне таке близьке до мого суб'єктивного, шо, може, давайте оголосимо їх об'єктивністю? http://www.msn101.com/content/Emoticons/3d_21_RBH561.png
/цьом =)/

[der Meister]

Визнаю усі свої помилки. Але чи стосується усе вище сказане і до інших моїх віршів? Дуже хочу знати!

[acid drinker]

а ви самі не помічаєте? =)
щоправда, у "моїй свободі" ви відверто претендуєте на особливий кут бачення... проте все одно за змістом забуваєте про форму.

[der Meister]

То що ж важливіше у вірші--форма чи зміст? І що не так з формою того вірша (кілька разів прочитав, ніяк не зрозумію). Невже він банальний, образи у ньому повторюються і немає ритму?:confused:

[Prophet]

звісно, форма :)

[MoyaMorkov']

Мені особисто подобається вірш 2005 року. До радянської помпезності додається ще якась, стороння, помпезність і виникає просто розкішне відчуття суто приватного володіння ріками, ланами і т.п. Якщо для Вас невластивий суто радянський менталітет - ІМХО, сміливо можна користуватись всіма цими засобами, якщо пропускати їх через себе.

[MoyaMorkov']

Мені теж подобається вірш Баранова, але як на мене він не відрізняється від інших віршів такого типу, написаних раніше.

Хоча мені вірш Баранова і не нагадує вірша Сосюри...

Можливо, ваші вірші і менш професійні, ніж у Баранова - а, значить, просто менш традиційні, та особисто мені не менш смачні (та й взагалі як їх порівнювати- це зовсім різні вірші і навіть на різні теми).
Ви хочете, щоб Вас поздоровили з літературним авангардизмом? Вірогідно, Ви і маєте на це право.

[Cleric_Preston]

звісно, форма

Форма має бути наповнена змістом :)

[acid drinker]

MoyaMorkov', та невже менш традиційні? вони банальні - а шо може бути гірше для поезії???
/про форму і зміст... погана форма псує найліпший зміст - навпаки ж буває рідко, тому шо у дійсно хорошій формі зміст можна зімпровізувати/

[MoyaMorkov']

Форма має бути наповнена змістом :)

Ідею може побачити тільки носій подібних ідей. Кожному - своя поезія.


"...та невже менш традиційні? вони банальні..."
Та можете будь-який вірш розбити за подібністю з іншими -хоч по строфах, хоч по образах чи складниках сюжету, як це зробив Франко з "Тополею" Шевченка - ну і? Самі Ви теж не "дыр бул" пишете.

[Cleric_Preston]

Ідею може побачити тільки носій подібних ідей. Кожному - своя поезія.

Ідею можна розуміти і не приймати одночасно.

[acid drinker]

Ідею може побачити тільки носій подібних ідей. Кожному - своя поезія.усе. я в нокдауні. знаєте, це нагадує вислів обриготів про те, шо у кожного - своя готика. улюблений щит графоманів усіх часів і народів - ну й фіг, шо я бездарно (на вашу думку) пишу? у кожного своя поезія... от тільки проблема в тому, шо таку свою поезію варто тримати при собі, якшо не хочеш почути про неї думку інших...

[Korkuna]

у так звану громадянську лірику можна йти тільки тоді, коли ти певний, шо можеш про то написати гарно, а не двічі підряд римувати тугу зі смугою, бо ніц оригінальнішого до голови не прийшло /вибач, заносить (: /. для мене зразок громадянської лірики як вона має бути - вірш баранова "до українців". шось неймовірне. почитай.


Не буду мабуть оригінальною і трішки відхилюсь від теми, та пробачте така необачність, неможу втриматись: загалом прочитавши Баранова розумієш, що так званої "громадської лірики" іншим узагалі краще не братись писати, а особливо, якщо йдеться про "до українців". Щиро всім раджу, хто так з мотикою на сонце пориватиметься писати "громадську лірику" остудити свій запал творчістю саме цього автора.

[MoyaMorkov']

Ідею можна розуміти і не приймати одночасно.
Тоді, пробачте, взагалі трішки нечесно писати про відсутність змісту...

[MoyaMorkov']

у кожного своя поезія... от тільки проблема в тому...

...що Ви відчуваєте себе законодавицею смаку. Причому Ви до останнього переконуватимете, що добір із замусолених фраз, ще й перекладених чомусь з англійської - менш за все варто тримати при собі... тому що це модно і водночас - якимсь дивом - дуже нетривіально.

[acid drinker]

перепрошую, а ви про які замусолені фрази? ;)
час від часу я переконуюся, шо відстала від життя - ваші пости написані настільки постмодерново, шо зміст їх іноді важко вловити...
/почухало потилицю, подумало про те, шо, здається, це стосувалося підпису, але впевненості в тому нема, бо це ж я маю переконувати в тому, шо його не варто тримати при собі... коротше, мені не дано/

цікаво, чому у снобізмі зазвичай звинувачують тих, хто вимагає гарної поезії, а не тих, хто намагається піднести поезію погану?

[Cleric_Preston]

Тоді, пробачте, взагалі трішки нечесно писати про відсутність змісту...

Ви протестуватимете, що багато віршів страждають на це?

[MoyaMorkov']

Ви протестуватимете, що багато віршів страждають на це?
Ні, не протестуватиму.

[der Meister]

MoyaMorkov', та невже менш традиційні? вони банальні - а шо може бути гірше для поезії???
/про форму і зміст... погана форма псує найліпший зміст - навпаки ж буває рідко, тому шо у дійсно хорошій формі зміст можна зімпровізувати/

Це ви про свою поезію? Взагалі, я хотів розібратися в усіх недоліках своїх віршів, а ви, acid drinker, мене завалили одними і тими ж фразами, що все банально і неоригінально, а пояснити свої слова не можете. Товчетесь на одному місці... Це теж якоюсь мірою банальність! Вам не сподобались мої вірші і ви тепер нав`язуєте свою думку іншим. Критикувати треба вміти в міру, а ваша критика змахує на якусь агітацію якоїсь небанальної поезії і ви пропагуєте її. У чому заключається її сутність і вчому не банальсть ваших віршів? Зможете нарешті пояснити, чи так і будете тягнути свою стару, неоригінальну пісню?
P.S.Як на мене, ви забагато на себе берете.

[der Meister]

Мені особисто подобається вірш 2005 року. До радянської помпезності додається ще якась, стороння, помпезність і виникає просто розкішне відчуття суто приватного володіння ріками, ланами і т.п. Якщо для Вас невластивий суто радянський менталітет - ІМХО, сміливо можна користуватись всіма цими засобами, якщо пропускати їх через себе.

Дякую, хоч ви мене зрозуміли. "Банальні" речі теж можуть бути гарними. Треба їх лише зрозуміти.

[Trojanda]

Настрій після останніх політичних подій на Україні. Може, не зовсім громадянська...
***
Нехай егоїзмом я трохи нездужаю,
І часом утіхи шукаю в юрбі…
Не дай мені, Господи, бути байдужою,
Не дай мені, Боже, сховатись в собі.

Не дай загубитися в масі, у сірості,
Забути, відкіль я, забути чия...
Мої вороги… Я мала? Я ще виросту!!!
Мене не затопить багна течія!!!

Повита дідівською славою сивою
Пісенна душа понесеться до зір!!!
Я землю свою, з солов’їною зливою,
Уже не віддам, по-сусідськи, в ясир.

Недовго лишилось давити іронію
І пики свої виставляти в екран!!!
Вже ваша брехня в передсмертній агонії
Викапує гноєм з загоєних ран!!!

[acid drinker]

чимось нагадало олену телігу. а взагалі - ваші попередні кращі були.

[Спіритуал]

Не словом, а ділом,
Не ротом й руками
Не власним вже тілом,
А тільки думками

Не словом, а ділом?
Бандити у тюрмах?
Яким же це милом?
Котрий уже промах?

Не словом, а ділом?
І де ж та діяльність?
Яким же дебілам
Здалася моральність

Моральність й свобода
Убогість і бідність
Яка ж це порода
І де ж ваша гідність

Де гідність і твердість?
Що маєте мати
Стійка справедливість?
Яку не зрівняти
І де ваша чесність?
Навіщо брехати?


Бракує і діла
Того, що потрібне
І чесного слова
Щоб було залізне

Тверде й незворушне
І дійсно реальне
На диво потрібне
І справді моральне

Де діло за словом?
І де справедливість
Хитреньким уловом
Закрилась спесивість

Де діло те ваше?
Його виконання
Чи вже вдовольнили
Ви свої бажання?

Уже не потрібне
Те праведне діло
Нехай усе гине
Гуляєте сміло!

[Нестор Німцов]

Вірш часів кучмізму, коли я вважав себе підпільним поетом:


* * *
Швидше від вітру
Крізь райдуг палітру
Я в снах божевільних полину,
Безглуздо хоробрий
Розіб’юсь об обрій
І марно для світу загину.

А може спинюся
Над клаптем землі
Невкритої брудним ганчір’ям
Й прокляттям волячої німоти,
Стервом мрій і воронячим пір’ям?

Де незаймані груди,
Незламані шиї,
До Всесвіту пуповина,
Де палаци – не стайні,
Де вціліли останні
Молекули України.

Я виколю очі
Всім хтивоохочим
Упавши із неба круком,
І після бою
Гарячою кров’ю
Розтечуся холодним бруком.

Не змитий дощами,
Не вбитий сльозами
Бродитиму грізним духом.
Як стане не треба –
Повернусь до неба
Милуватись Галактики рухом.

Ще один- стан після Помаранчевої революції:

Відцвіли помаранчеві квіти
Листопадової весни.
Що із ними тепер робити?
Як прогнати тривожні сни?

Чим заповню порожню душу,
Що вміщала в собі Майдан?
Де я руки подіти мушу,
Що звільнилися від кайдан?

Що робить охоронцям-янголам,
Котрих Бог нам послав мільйон?
До небесних казарм відлітає
Їх пошарпаний легіон.

Ще відлунюють барабани
В барабанних перетинках вух,
І ятрить помаранчеві рани
На Майдані пробуджений дух.

Я готовий тепер щомиті
Зло долати вкривавім герці.
Революція не закінчиться,
Якщо переможе в серці!

Буду вдячний за відгуки...

[Nike_Велес]

"Бродитиму грізним духом.
Як стане не треба –
Повернусь до неба
Милуватись Галактики рухом..."
Весь час не треба бродити і милуватись , а варто більше працювати!.. порати грядки, прибирати квартиру, будувати будинки чи віртуально свої світи , але так, щоб це давало гроші або інші задоволення ...
І тоді Вам, пане Німцов, стане легше...

а от "Де вціліли останні
Молекули України" - це дуже добре, дуже гарно сказано... заходьте на цей форум чи на подібні - тут такі "молекули" є :)

[Паніхвацька]

Вірші шикарнючі. Новий Маланюк, нє?
А ви, пане Велесе, ви особа заангажована. Велес ніби зображається у вигляді свині, нє? Та й як на БОГА земного та тваринного, могли би вже принаймні продемонструвати бозькі риси. Як то: Далекоглядність - замість близорукости, розум - замість кпину.

Це все жарти звісно, ггг.

[sauveteur]

Мої вітання шановному панству!
Напевно, я би не став залишати постинґа, бо більше полюбляю читати, а поетом, боронь Боже, себе не вважаю. Але мені надіслали грізного мейла про весняне прибирання на форумі шляхом видалення неактивних користувачів. Тому я зара, нашвидкоруч обравши відповідну тему, просто скопіюю сюди свій нещодавній експеримент з власного лайвджорналу.
Лента за лентою...
Є у вашого покірного слуги не дуже добра (для нього самого) звичка - співаючи пісеньку, пропускати її крізь себе. Так от, щодо пісні, назву якої винесено у заголовок теми - маршева така пісня, в мажорі, надихаюча - то співаючи її, мені чомусь хочеться вовком завити від болю. Доспівався врешті...

Бійця молодого раптово
З кривавого герцю
Відкинули морок багровий
І куля під серце...

Аж ось він відчув, серед диму
Лежачи безсило,
Що поглядом його чиїмось
Немов би зігріло...

На мить порозсунувши нетрі
Смертельної втоми,
Побачив він при кулеметі
Обличчя знайоме...

Вуста, запорошені пилом,
Здригнувшись востаннє,
Нечутно прошепотіли:
- Тримайся, кохана...

[Нестор Німцов]

Мені дуже сподобалось!
От лише "багровий" якось неприродньо тут звучить.
І в слові "лежачи" по ритму вірша наголос падає на "а", а так не може бути, має падати на "и".
Але все ж гарно!

[induktor]

Я прошу відповіді в себе,
Я хочу знати:
Чи є ще щось веселе в селах,
В містах пихатих?
Скуйовдженим волоссям носить
Людей, країну.
Є відчуття того, що досить
Пускати слину.
І спини гнути недоречно -
Надія в’яне!
Якщо і зараз бути ґречним,
Хто ж нас пом’яне?

літо, 2001 р.

[acid drinker]

а знаєте, не все пропало в данськім королівстві...
останні кілька віршів так зовсім нічого. дякую =)

[induktor]

Данське королівство - то таке. У нас крутіше - Королівство кривих.

[acid drinker]

нє, королівство кривих - то у шклярського... нам лишається подерв'янський - і добре, маємо ту літературу, на яку заслужили =)))

[induktor]

Хіба заслужили? Люди вмирали за Слово. А ми? Один одного штрихаємо образами... Та що казати!

[sauveteur]

Вірш Зелімхана Яндарбієва "Волки и шакалы" (http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1177773117.html), що його було оприлюднено на сайті "Майдан" (http://www.maidan.org.ua/) "зачепив" мене, і наразі народився отакий переклад українською:

Коли йдуть вовки в смертний бій
За честь, за вільнії адати
І ринуть в герць останній свій –
Шакали чубляться за владу.

Бажають на ланцюг міцний
Кайданувати вовчу долю.
Не зрозуміти їм, дурним,
Що вовчій долі корінь – воля.

Що вовченята ще помстять
І пам’ятатимуть ще довго.
І не шакалові співать
У місячнім промінні вовком.

[Morandi]

Може вірш є і не зовсім громадянським, але все ж таки...

Вернись, вернись!

Не варта твоїх мук чужа війна,
Що у бою солдат відважних забирає,
А боягузів в мирний час вона
Знаходить в світі й пожирає.

Солдате, повернись!

Чи вже тебе у ріднім краї
Ніхто живого не чекає?
Чи вже душа скалічена
Помре від ран незлічених?

Ти знай!

Завжди у світі війни будуть,
А ти помреш-тебе забудуть.
Не буде в горі недостатку,
Помри і все почни спочатку!

[Дим]

Якшо хтось поділяє вірші на громадянськичи не громадянськи то це аццстой.Вірші мають просто йти від серця...і якшо так бу -то у них бу все.

[Morandi]

Я згоден з вами, що вірші мають йти від серця. Але все ж таки, у кожного вірша є своя тема, і , наприклад, свій вірш, опублікований вище, я не можу назвати ліричним, бо він не є таким.

[Дим]

значить він нічого не вартий.Це не в образу.Вірш має бути всеосяжний-така моя думка.

[Дим]

Знаєш....шото мі подумалось-ну мо не тре так категорично.Ти в принципі правий-існує різна тематика.-але всеж не згоджусь у головному-любов до рідної землі-хіба ж це не найвища лірика.

[Пухнаста хмаринка]

Громадянська лірика - то дуже важка штука. Бо їй треба бути навіть більш ліричною и взагалі-художньо-цінною, ніж ліриці звичайній. Інакше лишаються тільки гасла або вдираються такі штампи, що ой-ой-ой. Але коли така лірика ГАРНА - то дивишся і радієш - ото люди щирі та талановиті!

[Lewis Kerol]

...так люблю смакувати громадську лірику приправлену сатирою.... незнаю чи буде це до слова, але ось тут в мене дещо валяється, зацініть

***
/Крок/

Мокра і сіра крівля…
Бездаха голова!!!

Мотор і мастило,
Гра світла і тіні,
Тривалий рушійний ривок…

Крок и ривок…
Заважає алкоголь…

"Пророк скажи слова!",
У тиші згасли звуки ...
Поглянь за спину! ...

Пустош!
Колише хтось беззвучно струни…

[Desert_Eagle]

Ох і гнилу тему ви, друзяки, зачепили. ЇЇ обговореня - це щось на зразок того як двоє в інвалідних візках сперичаюься хто краще ганяє у футбол.
Це суцільний піпєц а не громадянська лірика.

А один друзяка з "Немитою Україною", як на мене, то взагалі прогнав щось нереальне - бідося, певно, думає що Лєрмонтова читав тільки він один на весь форум.

[Desert_Eagle]

нє, королівство кривих - то у шклярського... нам лишається подерв'янський - і добре, маємо ту літературу, на яку заслужили =)))

Великий тобі респект за такі слова!!!
Ми, здається, вже багато тисяч років маємо те на що заслужили!

[Володимир Василишин]

Зелімхан Яндарбієв.

Волки и шакалы.

Когда уходят волки в бой,
За честь и вольные адаты,
И бьются насмерть в битве той,
Шакалы бьются за мандаты,

В надежде, что пришел черед
Повластвовать на волчьей доле.
Несчастные, им невдомек,
Что волчья доля - только вольным.

И что волчата будут мстить
За волков и волчиц жестоко.
И не шакалу волком выть
На лунный лик в ночи глубокой

А це - мій переклад.

Вовки та шакали.

Коли до бою йдуть вовки
За честь і вільнії адати,
Б’ючись до скону в битві тій,
Шакали б’ються за мандати

В надії, що вже черга їх
Владарювати в вовчій долі.
Та незбагненним є для них:
Жива та доля – лиш на волі.

Й що вовченята відімстять
За матерів-батьків жорстоко,
І не буде шакал співать
Місячну оду замість вовка.

Переклад Володимира Василишина.

16.04.2008.
Місто Стрий.

[ihelllook]

ЗОРЕСЛАВА!!!!!! це Ти сама написала цей вірш "Скиглить у часі марево мрій,
Тануть крихкі крижані сподівання..."????????