taska
18.06.2006, 19:51
Вода омивала білосніжно – юне молоко, що було оболонкою пораненої душі. Механічна рука підводилась вгору і з тремтінням виливала біль. Проміння розсудливості поглинало емоції. Погляд, на спотвореному страхом обличчі, уважно відстежував наповнювач машини, у пошуках загубленої душі.
Талія стояла у ванні і черпала холодну воду. Голівка, по-дитячому тендітного тіла, складала пазл з останніх подій. Таля пригадувала, як тікала від дощу разом з Остапом: перелякано розуміючи, що мокріє побіг у невідомому напрямку, потім згадав, що не сам... Ці спогади розвеселили. Природній сміх дівчини переростав у істеричний. Відлуння сміху м’ячиком відбивалось від кахель і попадало у серце. Таля від цього смертельного, на її думку, удару переживала страх. Вона дивилась на себе, як на перелякане кошення, це гнітило і Таля дико заридала. Вона оплакувала своє, нарешті, зганьблене тіло, від якого, через погане утримування, захворіла душа.
Виплакавши і відхаркнувши усю гіркоту, просвітлений розум Талі почав шукати розяснення стану в якому перебував організм. Спогади попливли у ліжко, велике двохспальне ліжко на якому вона вперше витягнула зі своєї піхви слизькі пальчики. Вона ще тоді не розуміла чому вони слизькі і з якою метою так хочеться робити це інтинсивніше. Мастурбування стало регулярним, бажання сексуальної обізнаності (близькості), наче чавунний наповнювач, обтяжувало мозок. Таля дивилась на хлопців як на самців, які могли б її задовільнити. Гормони диктували цій тринадцятилітній дівчинці правила гри: аморально – грандіозний крок повинен вести за собою ще величніший. При згадці про банан у презирвативі Таля засоромлено опустила очі і її рука з черпачком холодної води охолодила розпашілі щоки.
Палала від усвідомлення, яке запізнилось на тиждень. Саме через тиждень, коли зустріла Остапа Таля зрозуміла, що втратила цноту: віддала свою душу (дияволу?) якомусь члену, ще й у північ, біля церкви. Це був ритуал в якому приймало участь тільки тіло, втрачаючи при цьому баланс. Талі здавалось абсурдним називати секс природнім (гармонійним) процесом. Наступні події це тільки підтвердили: Остап при зустрічі поводився так, наче ніякої близькості у них не було, Таля навіть повірила б у це, якби не біль. Для неї характерною якістю було піддаватись поведінці інших людей: “якщо Остап забув, для чого мені це пам’ятати?”.
Після цих подій тіло набуло дивовижну властивість змінювати свою форму під дією напруги протягом деякого часу і поступово відновлювати свій стан після усунення дії - наруги. Ця властивість допомагає їй дивитись на своє життя “збоку”, отже оцінювати ситуацію обєктивно. Таля винайшла цю теоремку випадко і дуже цим пишалась.
Дію напруги було усунено, бажання, згадавши свої фізичні властивості, попливли на поверхню. Талія вийшла з ванни і запалила цигарку, подумки собі посміхнулась: “Я вдихаю цигарковий дим. Він гіркий. Моя душа і тіло тепер в гармонії!”. Таля була задоволена насиченістю цього дня вирішила, що це непоганий початок її дорослого життя і знаючи, що через рік стане обізнанішою і мудрішою - так любила себе втішати, помилки сприймала, як належне, адже повинна отримувати досвід і знання. Сором, за свою інколисущу тупість, переборювала впевненістю, що це стимул для розвитку.
Життя = чекання. Ми чекаємо, коли приїдуть зміни. Таля чекала коли прийде партнер, людина, яку ти цікавиш. Талькою зацікавився Анрій, він обіймав її за перса і дупцю, цілував вуста і клітор. Обійми Андрія були теплими і поглинаючими, цього було достатньо, щоб залишатись у них надовго. “Я тебя люблю” – Талі ці слова не вдавалось вимовляти, якщо їх спромігся сказати Андрій, отже він сильніший за неї, - “Respect!” – саме так відповіла на перше признання у коханні.
З Віктором усе було мило: він тихенько взяв тіло Талі. Після акту, сів з цигаркою на підлогу перед ліжком і сказав: “Я дивлюсь на тебе, як на пташку. Боюсь, від мого найменшого поруху злякаєшся і відлетиш. Я цього не хочу. Я люблю тебе”. Талі було дуже приємно, вона засяяла і відповіла: “Дякую, за пташку, а до чого тут любов?”. Прийшов і відійшов Віктор так, наче був тією пташкою: тихо і без зайвих рухів прилетів, пощебетав і назавжди залишився невидимим для людського ока.
Потім були Карпати, тому що на гірському повітрі куритьсь по – іншому. Юра запропонував цієї ночі залишитьсь без посередництва палатки. Вони лягли біля багаття, яке от-от мало потухнути, Таля, у пошуках ласки, пригорнулась до сусіднього тіла. Пальчиком провела по Юриних устах, потім легенько надавила і губки відкрились. “Я закохався у тебе, від цього твої пальчики посолодшали!” – усміх, це все на що спромоглась. Тієї ночі було відкрито новий спосіб цілунку – язик і пальчик, це було досконало, саме це, а не ілюзія закоханості! Таля до глибини зневажливо – шкодувала людей, які вважають, що те що відчувають – кохання. “Це все прив’язаність і егоїзм!” – не лінувалась повторювати, а потім ще й записати те, на чому, на її думку, побудовані стосунки:
1. Бажання бути власником. Не хочу хлопця(дівчини), бо він(вона) мені не потрібен(а), але бачу з іншою(им) і розумію, що був(ла) мій(моєю), а тепер належить їй(йому). Продала(в), але грошей не отримала(в).
2. Бажання динамічного розвитку. Використання людей: висосала(в) знання, кинула(в) і пішла(в) до наступної "жертви".
3. Бажання бути наставником. Відлила(в) свої знання йому(їй), навчила(в) ними користуватись. Повинен(а) тепер носити на лобі штамп з моїм прізвищем.
4. Бажання викликати бажання. Ось така фігура: соковита, пристрасна - ДОТОРКНИСЬ! але твоєю не буду.
Саме так виглядали ці вічно корисливі і егоїстичні стосунки, в які, на жаль, свідомо влізла Таля.
“Хлопці – вказівники на моїй життєвій дорозі, їх потрібно переїхати” – так вирішила Талія, до того як зустріла Антона. Саме він навчив Талю відчувати і запам’ятовувати. Вона ніяковіла і забувала всі слова, коли дивилась йому в очі, від можливості поцілувати його просто шаленіла і забувала як це робиться, в результаті вуста Антона стали ще червоніші, від крові. Від цього безумства Таля вже не могла керувати собою, на його питання давала дикі відповіді, під час обіймів з її горла виривався вопль і вона розтікалась, як розбите яйце. Після двох днів зустрічання Антон попросив, щоб вона його більше не турбувала. Після цього випадку всі дзеркала здавались їй розбитими. Через декілька місяців Таля зрозуміла: “ці всі глюки, попередні хлопці, усе було тільки для того, щоб я закохалась. Хоча і підступно, але вони цього домоглись”.
“...і усміхнену кохану, що була така пуста” – лунав з плеєра В. Мороз. Таля була впевнена, що співає він про неї, вирвала навушники, вдарило струмом:
- Кількість нашого життя залежить не від нас, але його якість визначаємо ми! – голос віллунням розпливався по підїзді. Таля витягнула телефон, музичні пальчики побігли по клавіатурі: “ty meni potriben, ja hochu tancjuvaty tango!”. Зустрілись з Антоном на площі перед університетом. Талія, не приховуючи збудження, танцювала для зірок; музику награвало серце, яке билось в шаленому ритмі гормонів, що продукували оргазм. Ридала і раділа, бо секс тепер для неї такеж “ніщо” як і Антон.
Талія стояла у ванні і черпала холодну воду. Голівка, по-дитячому тендітного тіла, складала пазл з останніх подій. Таля пригадувала, як тікала від дощу разом з Остапом: перелякано розуміючи, що мокріє побіг у невідомому напрямку, потім згадав, що не сам... Ці спогади розвеселили. Природній сміх дівчини переростав у істеричний. Відлуння сміху м’ячиком відбивалось від кахель і попадало у серце. Таля від цього смертельного, на її думку, удару переживала страх. Вона дивилась на себе, як на перелякане кошення, це гнітило і Таля дико заридала. Вона оплакувала своє, нарешті, зганьблене тіло, від якого, через погане утримування, захворіла душа.
Виплакавши і відхаркнувши усю гіркоту, просвітлений розум Талі почав шукати розяснення стану в якому перебував організм. Спогади попливли у ліжко, велике двохспальне ліжко на якому вона вперше витягнула зі своєї піхви слизькі пальчики. Вона ще тоді не розуміла чому вони слизькі і з якою метою так хочеться робити це інтинсивніше. Мастурбування стало регулярним, бажання сексуальної обізнаності (близькості), наче чавунний наповнювач, обтяжувало мозок. Таля дивилась на хлопців як на самців, які могли б її задовільнити. Гормони диктували цій тринадцятилітній дівчинці правила гри: аморально – грандіозний крок повинен вести за собою ще величніший. При згадці про банан у презирвативі Таля засоромлено опустила очі і її рука з черпачком холодної води охолодила розпашілі щоки.
Палала від усвідомлення, яке запізнилось на тиждень. Саме через тиждень, коли зустріла Остапа Таля зрозуміла, що втратила цноту: віддала свою душу (дияволу?) якомусь члену, ще й у північ, біля церкви. Це був ритуал в якому приймало участь тільки тіло, втрачаючи при цьому баланс. Талі здавалось абсурдним називати секс природнім (гармонійним) процесом. Наступні події це тільки підтвердили: Остап при зустрічі поводився так, наче ніякої близькості у них не було, Таля навіть повірила б у це, якби не біль. Для неї характерною якістю було піддаватись поведінці інших людей: “якщо Остап забув, для чого мені це пам’ятати?”.
Після цих подій тіло набуло дивовижну властивість змінювати свою форму під дією напруги протягом деякого часу і поступово відновлювати свій стан після усунення дії - наруги. Ця властивість допомагає їй дивитись на своє життя “збоку”, отже оцінювати ситуацію обєктивно. Таля винайшла цю теоремку випадко і дуже цим пишалась.
Дію напруги було усунено, бажання, згадавши свої фізичні властивості, попливли на поверхню. Талія вийшла з ванни і запалила цигарку, подумки собі посміхнулась: “Я вдихаю цигарковий дим. Він гіркий. Моя душа і тіло тепер в гармонії!”. Таля була задоволена насиченістю цього дня вирішила, що це непоганий початок її дорослого життя і знаючи, що через рік стане обізнанішою і мудрішою - так любила себе втішати, помилки сприймала, як належне, адже повинна отримувати досвід і знання. Сором, за свою інколисущу тупість, переборювала впевненістю, що це стимул для розвитку.
Життя = чекання. Ми чекаємо, коли приїдуть зміни. Таля чекала коли прийде партнер, людина, яку ти цікавиш. Талькою зацікавився Анрій, він обіймав її за перса і дупцю, цілував вуста і клітор. Обійми Андрія були теплими і поглинаючими, цього було достатньо, щоб залишатись у них надовго. “Я тебя люблю” – Талі ці слова не вдавалось вимовляти, якщо їх спромігся сказати Андрій, отже він сильніший за неї, - “Respect!” – саме так відповіла на перше признання у коханні.
З Віктором усе було мило: він тихенько взяв тіло Талі. Після акту, сів з цигаркою на підлогу перед ліжком і сказав: “Я дивлюсь на тебе, як на пташку. Боюсь, від мого найменшого поруху злякаєшся і відлетиш. Я цього не хочу. Я люблю тебе”. Талі було дуже приємно, вона засяяла і відповіла: “Дякую, за пташку, а до чого тут любов?”. Прийшов і відійшов Віктор так, наче був тією пташкою: тихо і без зайвих рухів прилетів, пощебетав і назавжди залишився невидимим для людського ока.
Потім були Карпати, тому що на гірському повітрі куритьсь по – іншому. Юра запропонував цієї ночі залишитьсь без посередництва палатки. Вони лягли біля багаття, яке от-от мало потухнути, Таля, у пошуках ласки, пригорнулась до сусіднього тіла. Пальчиком провела по Юриних устах, потім легенько надавила і губки відкрились. “Я закохався у тебе, від цього твої пальчики посолодшали!” – усміх, це все на що спромоглась. Тієї ночі було відкрито новий спосіб цілунку – язик і пальчик, це було досконало, саме це, а не ілюзія закоханості! Таля до глибини зневажливо – шкодувала людей, які вважають, що те що відчувають – кохання. “Це все прив’язаність і егоїзм!” – не лінувалась повторювати, а потім ще й записати те, на чому, на її думку, побудовані стосунки:
1. Бажання бути власником. Не хочу хлопця(дівчини), бо він(вона) мені не потрібен(а), але бачу з іншою(им) і розумію, що був(ла) мій(моєю), а тепер належить їй(йому). Продала(в), але грошей не отримала(в).
2. Бажання динамічного розвитку. Використання людей: висосала(в) знання, кинула(в) і пішла(в) до наступної "жертви".
3. Бажання бути наставником. Відлила(в) свої знання йому(їй), навчила(в) ними користуватись. Повинен(а) тепер носити на лобі штамп з моїм прізвищем.
4. Бажання викликати бажання. Ось така фігура: соковита, пристрасна - ДОТОРКНИСЬ! але твоєю не буду.
Саме так виглядали ці вічно корисливі і егоїстичні стосунки, в які, на жаль, свідомо влізла Таля.
“Хлопці – вказівники на моїй життєвій дорозі, їх потрібно переїхати” – так вирішила Талія, до того як зустріла Антона. Саме він навчив Талю відчувати і запам’ятовувати. Вона ніяковіла і забувала всі слова, коли дивилась йому в очі, від можливості поцілувати його просто шаленіла і забувала як це робиться, в результаті вуста Антона стали ще червоніші, від крові. Від цього безумства Таля вже не могла керувати собою, на його питання давала дикі відповіді, під час обіймів з її горла виривався вопль і вона розтікалась, як розбите яйце. Після двох днів зустрічання Антон попросив, щоб вона його більше не турбувала. Після цього випадку всі дзеркала здавались їй розбитими. Через декілька місяців Таля зрозуміла: “ці всі глюки, попередні хлопці, усе було тільки для того, щоб я закохалась. Хоча і підступно, але вони цього домоглись”.
“...і усміхнену кохану, що була така пуста” – лунав з плеєра В. Мороз. Таля була впевнена, що співає він про неї, вирвала навушники, вдарило струмом:
- Кількість нашого життя залежить не від нас, але його якість визначаємо ми! – голос віллунням розпливався по підїзді. Таля витягнула телефон, музичні пальчики побігли по клавіатурі: “ty meni potriben, ja hochu tancjuvaty tango!”. Зустрілись з Антоном на площі перед університетом. Талія, не приховуючи збудження, танцювала для зірок; музику награвало серце, яке билось в шаленому ритмі гормонів, що продукували оргазм. Ридала і раділа, бо секс тепер для неї такеж “ніщо” як і Антон.