Вічний революціонер

[Князь R.]

вирішив закинути одне оповідання, не впевнений що його будуть читати, але опублікую хай буде.

-------------------------------------------
ВІЧНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР


Вічний революціонер -
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, -
Він живе він ще не вмер!

Іван Франко

Більше 100 років пройшло з часу написання цих слів. Багато відбулося революцій, сотнями-мільйонами жили і відживали революціонери. Не дивно, що вічний революціонер ХХІ сторіччя суттєво відрізняється від своїх попередніх колег. В сучасному світі "Нема нічого святого, а є лише змішання рас та культур". Герой цього твору розповідає про себе не боючись ніяких наслідків, бо його образ неодмінно згубиться поміж інших революціонерів. "Разом нас багато і нас не подолати" - каже він і одночасно сміється над цим лозунгом.

Отсутствие стабильности - вот что привлекает меня больше всего. Конечно, я бы хотел, чтобы началась война. Я собирался ехать в Ирак, но мой друг меня подломал. Одному ехать опасно. Жаль, там можно было бы калаш легко намутить, да и в армии Саддама Хусейна платили немало.
Ладно, перейду на українську мову, за вашим проханням. Не перейшов одразу, щоб продемонструвати, що мова для мене не відіграє ніякої ролі. Не придала мені патріотизму і помаранчева революція, хоча я допускаю, що на когось вона могла мати вплив. Я з дитинства розмовляю російською, на українську ж переходжу в крайніх випадках, коли бачу, що співрозмовнику дійсно важливо якою мовою я розмовляю. Але русскіх не люблю. Довго пояснювати, це окрема тема.
"Я люблю, коли щось відбувається" казав Черчіль, а коли нічого не відбувалося він притягав події. Я ж не спроможний створювати події, але якщо вже залучусь до якогось діла - стоятиму до останнього. Коли нічого не відбувається - я чекаю, я вмію чекати. З філософської точки зору щось постійно відбувається, але я маю на увазі свій горизонт. Тоді я не просто чекаю, я творю плани в своїй голові (ха-ха, якби ви знали їх - ви би вжахнулися, але я нікого не посвідчую в них повністю), веду розмови з декількома людьми та листуюсь по інтернету. Останнє для мене найкраще, бо ніхто не взнає моєї справжньої особистості та я можу з повним пафосом хвалитися та справляти сильне враження. Крім цього я часто читаю (багато читаю), граю в комп’ютерні ігри (переважно стрілялки) або просто п’янствую та тупо проводжу час. Не дуже різноманітне життя, але погодьтеся - воно все-таки не стандартне. Крім того, обивателі не часто змінюють свій шлях, а я можу в будь-який час зірватися. Зірватися - це не піти в запій на пару днів, а полишити буденне життя заради чогось вартісного. Моя перевага в тому, що я ні до чого не прив’язаний. Батьки для мене не більше не менше - слуги, яких треба використовувати, про власну сім’ю я ніколи всерйоз не думав, кар’єрних планів я ніколи не будував, навіть в універ ходжу просто так, що було заради чого прокидатися рано. З друзями врешті-решт можна було б і знайтись, хоча друг - це поняття тимчасове, не вічне. Ностальгічні моменти по своєму будинку, району, місту в мене якщо б і були - то їх вплив був би мізерним. Я підкреслюю: мене тут ніщо не тримає і я залюбки змінив би місце перебування та діяльності заради реальної вигоди.
Але поки що я такої вигоди не бачу, тому й живу спокійним життям. Ну спокійне воно тільки ззовні, ніхто ж не бачить, які процеси розгортаються в моїй уяві та душі. Колись, я впевнений, дещо з них вирветься і проявить себе. Поки що, поки у нас революційний штиль, я розкажу про себе. Для історії.
Про своє минуле я не люблю говорити. Ні, не тому, що мені є що приховувати, навпаки - мені нема чим похвалитися. В дитсадку я часто любив битися, так часто, що іноді визивали батьків і просили мене забрати звідти. Я єдина дитина в сім’ї, тому змалку сиджу на шиї батьків, якщо конкретно - маминій шиї. З батьком в мене не дуже склалося. Та він і сам винен, коли я був малим, він все по командируванням роз’їжджав. Потім якось вирішив мене проучити за вчинену шкоду, взявся за ремінь - але наткнувся поглядом на мої стиснуті кулаки. Ох і відлупцював він мене в той день, але я не дав йому скористатися ременем. Та й йому перепало трохи. Зрозумівши свою помилку, він ніколи не повторював її. Свариться переважно з мамою через якісь обивательські дрібниці. Ці сварки мене абсолютно не цікавлять, як і те, як часто він п’є та скільки в нього коханок.
В школі я вчився добре, але класу до восьмого. Потім, звичайно, компанія, пиво, цигарки, дівчата, горілка, навіть деякі легкі наркотики. Поведінку мою в школі навряд чи можна назвати героїчною. На відміну від дитсадка, сам я майже не бився, але постійно був у вирі подій та часто сам провокував суперечки між іншими. Зараз згадати - як невинно та по-дитячому це було. В останні класи я багато пропускав занять, бо відчув, що школа не дає знань, які мені необхідні. Це я відчув раніше, але, ніби по-інерції ходив кожен день в приміщення, яке мені остогидло та в соціум, який я зневажав. В ті часи я почував себе не на своєму місці. Я мріяв, щоб мене взяла під опіку, під своє крило якась група, радикальна партія чи організація, але цього не траплялось. І взагалі, чи могло таке трапитись в нашому забутому богом районі? З компанією якою я зв’язався я проводив багато часу, але треба ж було кудись дівати той час. В глибині душі я зневажав їх, але з ними було краще ніж за партами чи вдома, в оточенні люблячої, але занадто приставучої матері. Цікаво, де вони зараз? Дехто спився, дехто сів на голку, а дехто може й взявся за розум та полишив ці безперспективні тусовки. Лиш з одним з усіх тих я спілкуюсь досі. З самого початку, я вибрав одного з самим відлюдним характером і почав з ним говорити про те що мене цікавило, ми разом з ним строїли плани, часто пили вдвох та відверто обговорювали всі речі які нас турбували на той час. Після школи він нікуди не поступив та потім його забрали в армію. Після армії то вже був інший тип - практичний, позбавлений революційної романтики. Я з ним спілкуюсь і досі, але наші зустрічі мають епізодичний характер, а розмови суто ностальгічні спогади та розповіді "как у кого дела". Одразу, як його забрали в армію я припинив усе спілкування з компанією, бо не мав там спорідненої душі. Та й вони, думаю, не сумували за мною, а якщо і згадували, то як якогось дивака. Після 9-го класу я часто змінював школи. Вперше мене вигнали за п’янку, але це був справжній анархістський дебош! Всі, крім мене, побоялися піти до школи в такому стані, але я дістався до кабінету директора та висказав все, що я про неї думаю. Потім поперевертав парти в найближчій аудиторії, під сміх і крик накоїв дурниць у столовій та розбив дошку пошани. Будучи відносно тихим та непримітним учнем, я прославився на всю школу і не один тиждень на перервах всі згадували той інцидент. В усіх наступних школах я з’являвся все рідше і рідше та мене сприймали все гірше і гірше. Ну воно і ясно, всі вчаться роками - колектив як-не-як, тут раптом з’являється новачок. Чим не об’єкт для глузувань та знущань? Але я тримався, бо головне мав компанію та свого завітного друга (так, тоді я вважав його другом). Але одного разу в мене увірвався терпець і я вирішив люто помститися школі. Не маючи змоги заподіяти шкоду всім моїм кривдникам, я вирішив підірвати школу, як об’єкт всіх моїх незгод. Школа була хвилин 15 від мого дому і я вирішив це зробити вночі. В "Поваренной книге анархиста", а може в іншому джерелі (ох, скільки в мене цих ресурсів і скільки необхідних порад!) я вибрав для себе найбільш прийнятну технологію та за тиждень зібрав все необхідне. Свій план я довірив лише другу, але він все відмовляв мене і відмовився брати участь у підриві, зіславшись на те, що "не вийде" та "знайдуть". Бомба була готова, але мені все-таки не вистачило рішучості. Я просто по природі своїй не лідер, якби був лідером - з моїми талантами я б досяг небувалих успіхів. Те що я не лідер означає, що в мене недостатній запас хоробрості. Тому в цій ситуації я заспокоїв себе тим, що коли прийду до влади - розстріляю. Як часто я казав собі ці слова за все життя, і скількох все-таки доведеться розстріляти! А до влади я прийду, я в цьому впевнений. Та годі про школу, розкажу краще про те, що мене тоді захоплювало. Літератури мав я вдосталь, як паперової (бо стабільно вибивав з мами гроші на Петрівку), так і в електронному виді, яку діставав в інтернеті. Найбільше мене цікавили екстремізм і тероризм. Це найбільш радикальна і ефективна революційна діяльність. Захоплював мене чеченський тероризм, латиноамериканський та ісламський. Просто вони найбільш відомі, найбільш розвинені та потужні. Але я не лишаю в стороні і будь-які інші терористичні діяння, не роблю собі фаворитів за національними, релігійними чи ідеологічними відзнаками. Читав багато я і з історії, про війни, про різні революції та тоталітарні режими. Звичайно слідкую я й за сучасними подіями, дивлюсь новини по телебаченню, а пресу читаю по інтернету.

[Князь R.]

От пам’ятаю події 11 вересня 2001 року, як же вони мене обрадували. Тоді я був якраз на першому курсі - нові люди, але ми декілька днів святкували те, що сталося. Однокурсники через те, що опустили Америку, показали їй своє місце, а я просто з радощі таким подіям. Хоча американців не люблю. А кого я взагалі люблю? З національностей - чеченців, арабів та взагалі мусульман, напевне підсвідомо тому, що вони чи не єдині сучасні терористи. Джихад! Джихад! Як мені хотілося часом бути разом з ними. Але сенс життя не в тому, за що ти живеш, а в тому - за що ти помреш. Я ж релігію сприймаю, як дурість і за Аллаха помирати не збираюсь. Пізніше я зрозумів, що літаки 11.09.2001 були спланованою акцією інших сил, а все-одно запізнившаяся правда не пошкодила моє захоплення. Я, взагалі сприймаючи народ як бидло, не люблю національностей, традицій. Але мусульмани мене приваблюють діями та рішучістю. Чому крім них ніхто не воює? А якщо і воюють - слабо. Я сам думав, прийняти участь у війні в Іраці, звісно проти військ коаліції (бо туди мене б не взяли). Але одному їхати - поганий варіант, а зараз я і не жалкую, бо переконаний - життя підкине мені значно кращі перспективи. Зрозумійте, що воювати я тоді хотів не за Саддам Хусейна, не за арабів, а за свою особисту вигоду (гроші, зброя, адреналін, досвід). Згадаю ще Норд-Ост, це теж мене приємно вразило і в ті дні я не виходив з дому, стежив за перебігом подій по телебаченню. Тоді, як і більшість людей, я думав: "Що, якби я був в тому театрі?". Я дивився би по ситуації, якби вона була напевно виграшна для терористів - я б став з ними. А так не знаю... чи варто втратити життя через нетривале відчуття домінації над жертвами та своєї значимості у вселенському масштабі?
В інституті я не знайшов рідних собі душ, так, маю кілька приятелів. Спілкуюсь в основному на обивательські теми, але вигідно з ними підтримувати відносини - може що по навчанню знадобиться. Я, та й вони, напевне розуміємо, що не потрібні один одному і навряд чи побачимось ще після закінчення університету. Але у інших складаються гармонійні, навіть любовні відносини, особливо між хлопцями і дівчатами. Та такі відносини не для мене, я піду по дорозі лише з тими в кого в серці палає вогонь революції.
На передостанньому курсі мене і застала помаранчева революція. Судячи по тому, як я провів останні класи, в інститут самостійно я б не поступив. Університетом опікувалась матір та вона пристроїла мене в один, достатньо престижний ВУЗ на контракт. Не те, щоб я був їй вдячний - я був не проти. "Поки не з’явиться щось вартістніше" сказав я собі, але от проходили роки і нічого не траплялось. Помаранчева революція стала цим "чимось", хоч я і розчарувався в ній, але з ностальгією згадую ті події. Українською політикою до того часу я не цікавився, і те, що щось буде після виборів стало для мене несподіванкою. До цього, ходив по мітингах, вся фігня, знайомі запрошували. Я ходив по всіх можливих мітингах і цим суттєво відрізнявся від більшості знайомих. Мене не цікавили ідеї, а сам процес і, звісно, гроші. На другий тур я пристроївся спостерігачем з одним своїм другом (на той період він їм став та і зараз, можливо, я його вважаю другом. А зійшлись ми з ним, якраз напередодні виборів - він був також з мого університету). Після другого туру, всіх бажаючих везли на Майдан. Ми поїхали туди та прийняли безпосередню участь у становленні наметового містечка. Перші дні ми були кимось по типу головних. Ох, скільки ми натягали додому речей, харчів, наметів! Але хіба це головне? Протягом тих тижнів, всі люди на майдані ніби були у стані ейфорії. Може й справді апельсини були наколоті? Ні, але хто хотів - міг наколотись. Ми от накурювались травою та пили. Міліції в той час не було. А погляд громадськості був прикутий до іншого. Звісно, якби ми робили це відкрито та ще обвішавшись помаранчевою символікою - нас би прийняли за провокаторів. Але скажіть чесно, хіба ви думаєте, що правильних людей у нас більшість? Якщо ні, то чи могли неправильні враз стати правильними? Ззовні так, елементарно, але всередині? Тим паче, вуличний спосіб життя, яким можна назвати і Майдан має свої свободи, якими ми і користались. Я зійшовся там з особистостями схожими на мене: такими ж романтичними, авантюрними, цинічними. Нас тоді об’єднувала одна мета і, хоча зараз ми не спілкуємось - в будь-який час ми зможемо зійтись знову. Я забув сказати, що мені взагалі-то соромно називати помаранчеву революцію революцією. Яка ж то революція? Максимум - бойкот, не більше. От в Киргизстані - ото було реально! Там захоплювали об’єкти, трощили вітрини магазинів, стріляли, кидали каміння, билися за допомогою всіх підручних засобів. А у нас ... ех, попса. З самого початку подій я сподівався на краще. Я думав, що на нас кинуть міліцію, СБУ чи зроблять щось серйозне. Страшно було спочатку, зізнаюсь, але я хотів, щоб таке сталося. А то, не знаю як інші, я не бачив проти кого воювати. Але безперечно і мій внесок в перемогу Ющенка є. Хоча я ніколи не був за нього і як мене бісять ці ідеалісти, ці "свідомі", які в спорах повторюють стандартні фрази і їхня тупість не дозволяє їм зрозуміти суть. Щоправда деякі з них потім усвідомлюють правду. Пригадую день, коли ми поїхали продавати свої відкріпні талони за 50 грн. Байдуже кому, але гроші платили одразу. Як вагались деякі "ідеалісти" і як один з них потім шкодував, що не продав свій. Потім - це через пару тижнів. Ні, ці події мені важко назвати революцією, це скоріше гульки, які розбавили моє повсякденне життя.
Ну нічого, у світі воюють, у світі - стріляють. Нещодавно пролунали вибухи в Лондоні. Я вірю, що найцікавіше ще попереду. Можливо вибори президента Білорусії та потім Росії зачеплять і нашу державу. Ісламісти нагадуватимуть про себе постійно, може ІРА, ЕТА оживе. Цілком вірогідно, створиться щось нове. В усякому разі я не збираюсь доживати до 40. Якщо ви почуєте про щось грандіозне - знайте, що це моїх рук справа. Ну а поки що я чекаю. Я вмію чекати. Але щось неодмінно буде і це щось трапляється постійно. Принаймні поки живі такі, як я. Хоч ми не разом, але нас багато і нас не подолати.

Епілог. А що, якби такі люди об’єдналися? Разом їх, і справді складно було б подолати. Але вони не об’єднаються бо по природі вовки-одинаки. Цинічний, спраглий до наживи, готовий прийняти участь у будь-якій афері, такий тип стає все частіше впізнаваємий в інших людях.

[Девор]

Ну що ви все зіпсували в кінці?! Вовки полюють зграями, а решта все ок!

[Князь R.]

мені здається, що вовки збираються в згаї, але по суті залищаються одинокими та егоїстичними. Вони здатні змінити згаю, загризти свого вожака, або втекти в іншу згаю якщо відчують таку потребу

[Князь R.]

Один мій знайомий радив розвинути це оповідання в роман, такий собі "Герой нашого часу", але я навряд чи це робитиму, принаймні зараз.
А от згадав про це оповідання тому що збираюсь скоро зачитувати його на публіці

[acid drinker]

а ти зовсім впевнений, шо варто?
оповідання надто пахне публіцистикою... і коректора б тобі гарного, який помилки повиправляв би - ну гаразд (до речі. гаразд, а не ладно), не має для тебе значення мова, але ж не треба поводитися так, наче тобі на мову начхати - одразу спадають на думку 80% населення україни, які вважають, шо досконало володіють українською, от тільки не говорять нею... а якшо й говорять, то настільки недосконало, шо ліпше хай на російську переходять.

[Князь R.]

а тобі все "мова-мова"...
часто таке кажуть коли нема чого більше сказати
особливо мене смішать такі закиди від тих хто розмовляє суржиком =)
і особливо мене смішить це "шо"

[acid drinker]

більше є, шо сказати, просто на банальність, неоригінальність і затасканість у поєднанні з нецікавою образністю графомани зазвичай не реагують =) про те, шо це не оповідання, а стаття в газету провінційного містечка (знаю, як вони виглядають - колись ходила на журналістський гурток... там багато було таких любителів), я вже натякнула, але це теж не страшно для графоманів...
а шо можеш вважати діалектизмом;)

[Князь R.]

"мої помилки - це діалектизми, а твої - незнання мови".

Це звісно не найкращий мною написаний твір, а може і найгірший. Але і по ньому можна визначити величезний талан і геніальність.
Девор, скажімо це помітив, як це помічали і деякі інші люди, яким я давав читати це оповідання.
Мене не вперше критикують, видаляють мої вірші. Я готовий до цього. Я навіть не здивуюсь якщо у мене з"явиться багато літературних ворогів та шавок які лаятимуть.

[acid drinker]

ну скільки можна? талан - це доля...
про помилки - не так. шо - це свідомо вживане слово. так само, як те, шо я свідомо не використовую великих літер. розумієш, у чому відмінність? крім того, я більш-менш знаю мову - шо видно в решті моєї писанини. а про ваші опуси такого не скажеш. соррі. коми треба ставити - як мінімум. знаю, вам про це вже неодноразово казали, і ви неодноразово відповідали, шо на мову вам накласти - але поважайте як мінімум тих, хто читатиме чи слухатме ваші речі... можна покласти біля себе словник і час від часу дивитися, чи є такі слова в українській (шавки не лають, а гавкають, між іншим...)
спитайте девора, чи побачив він у вашому творі непересічний літературний талант і геніальність (до речі... геній геніальний у всьому - навіть у правописі, як це не мізерно для таких геніїв, як ви) - ну, почуєте відповідь... девор сам непогано пише, думаю, він відрізняє талант від графоманії... /а одна з маленьких різниць у тому, шо геніальність завше геніальна, а графоманія час від часу може бути трохи кращою, аніж зазвичай/.
видалення ваших віршів - проблема не політичної несумісності, наприклад, і навіть не заздрості - вони очі ріжуть і відбивають бажання читати шо-небудь схоже...

[Князь R.]

Напевне іноді прикольно на когось "нависнути", це теж для когось самовираження. Тому продовжуй писати! Твої коментарі мене жодним чином не дратують, а дуже веселять :yahoo: :yahoo: :yahoo:

[acid drinker]

самоствердження - так.
ше один доказ того, шо інтелект усе-таки переможе...

тільки я досі вагаюся - ти всерйоз віриш у свою геніальність чи просто приколюєшся?

[Князь R.]

Я не вірю, я - знаю. А ти можеш вірити у що чи кого завгодно.
Розумієш, те що я викладю тут - невелика частка всього що в мене є. Тим паче цьому оповіданню більше 1,5 року. Книжку я подав на 2 конкурси, але і то по суті лише початок. Я не хочу щоб її багато хто читав, тому і не рекламу її і нікому не даю. Подав на конкурс щоб перевірити себе і пропити премію, якщо така буде.
Я не збираюсь кричати про свою геніальність та своє призначення. Вони і так мають бути помітні. А якщо ти їх не бачиш - значить ти близорука. Хоча насправді що можна сказати по форуму?

Мене от, скажімо, іноді дратує твій могилянсько-нєфорсько-жлобський стиль написання, але я про це не поспішаю казати в кожній темі. (На додаток "жлобський" можеш не ображатись - це хоча б через ті "шо", "шо" тощо). Але зустрічаються й гірші стилі.

[oleksus]

Мене от, скажімо, іноді дратує твій могилянсько-нєфорсько-жлобський стиль написання, але я про це не поспішаю казати в кожній темі. (На додаток "жлобський" можеш не ображатись - це хоча б через ті "шо", "шо" тощо). Але зустрічаються й гірші стилі.

Упс. У мене щойно була візітація. Ти станеш великим письменником.

"Now, this is a goddamn potential customer. I'm selling this fine domestic guillotine for personal use. Care to buy one?"
"Thanks, doc. Think it can really help me?" - I said.
"Duh. Three thousand patients. Five years. Five hundred of them - megalomaniacs. Think I would rip you off and screw my reputation?"
I don't know, but his white lab suit kinda appealed to me. Almost like a deja-vu or something.
"Oh." I said. "A'ight, doc. Let's give it a whirl."

Не ображайся, що не кирилиця. Це просто уривок з твого майбутнього роману. Ти ще не знаєш, що його напишеш. Але неодмінно! У ґеніяльних акторів - бенефіси. У писальників - роман-біоґрафія.
Я бачив це ясно. Після того, як прийде успіх, і премія, і ще кілька престижних премій (які ти, як годиться справжньому генієві, проп'єш) твоїх творів зажадає міжнародна читацька аудиторія. Тож доведеться до списку опанованих мов додати ще й англійську.

А втім, я ще тільки починаю віщувати, досвіду бракує, іноді бува, помиляюся. До тогож моя сусідка у тій самій гущі побачила свою каструлю із супом, яку вона забулася зняти з вогню. Може, це таки була її візітація, га?

[acid drinker]

пропити тобі навряд чи шо вдасться... це так, про всяк випадок, шоб не розчаровувався у майбутньому =)
а от від віри в геніальність лікуватися таки треба... наприклад, переглядаючи шкільну програму з мови.
якшо не буде дуже важко, перечисли ознаки могилянсько- і т. д. стилю - давно хотіла їх виділити, та все руки не доходять...
олексусові - респект. я аж посміхнулася... мила цитата.

[Князь R.]

I don't give a fuck, dude, it's alright.
What u say? Ma book? Ya, great. I wanna have real profit, man.
bt how do u now I'm going to write on American english 4 public?
wanna be my biographer? great goddam! I'll pay big salary. Really!

I luv y'all Litforum! cheers

[oleksus]

how do u now I'm going to write on American english 4 public?

That's cuz i've seen it.
http://www.theonion.com/content/node/33842
:D

[Князь R.]

oleksus, якщо прозрів - додав би це як окремий пост. А то я міг його і пропустити.
Коли напишу перший роман англійською - ти будеш один з перших хто його прочитає. Може ще Ейсід Дрінкер покликати? Ти знаєш англійську мову?

Коли до мене прийдуть ці великі премії, я звісно запрошую вас і інших відвідувачів форуму пропивать її. Також
Олексуса запрошую стати моїм біографом.
Ейсід Дрінкер - вчителькою з української мови
а також Найк Велеса - PR-менеджером

про стиль, нагадай потім напишу (або на реальній зустрічі нагадай, бо довго розповідати). А зараз треба буде піти випить

[Князь R.]

Motherfucker! it aint funny.
dat fuckin jew with glasses is not me.
fucking asshole!
wheres my gun?

oh, shit.
sorry dude, u r my biographher. I dont wanna kill you
Peace!

[acid drinker]

по-моєму, невизнаний геній князя таки вимагає компенсації - якшо не славою, то хоч якимось шмурдяком...
але.
боюся, перспектив на визнання нема. навіть на посмертне. хіба якшо про тебе напише той, хто трохи краще вміє писати. наймати олексуса ака біографа не варто - гарні автори не продаються, навіть якшо заробляють гроші...

до речі. тім бартон зняв геніальний фільм про найбездарнішого режисера голлівуду - який теж, до речі, вважав себе генієм... ед вуд називається. подивися. може, зрозумієш мою алюзію.

[Князь R.]

Ти витрачаєш набагато більше часу й слів щоб довести що не геній, ніж я щоб довести що я такий. Але мені не варто цього доводити (це аксіома)

А Олексус сам за себе скаже (захоче бути біографом чи ні). Ти краще скажи чи будеш моєю вчителькою з української мови?

[acid drinker]

з таким бездаром займатися?
нє...
я ліпше в початкову школу піду... там деякі діти ліпше пишуть =)

[oleksus]

Олексус сам за себе скаже (захоче бути біографом чи ні).

Не знаю, чи можливо це, та чи доречно. Справа в тому, що я знаходжуся у ситуації, яка терміном психіатрії зветься "синдром помноження особистості". Зараз тобі пише та частина моєї особистості, яка зве себе oleksus. Втім, лікарі кажуть, що їх у мене щонайменше сорок чотири. (Головлікар, який люб'язно дозволяє користуватися своїм комп'ютером, каже, що третина з моїх особистостей присутня на цьому форумі, але я не можу знати, як вони себе називають, бо так потрібно лікареві для анамнезу.)
Тому я не здивуюся, якщо згодом з'ясується, що зараз я пишу відповідь до самого себе.

[Tantro]

Що робити тим, хто англійської не знає? Відчуваю, що пропустила щось дуже прикольне. Оleksus, як завжди, супер.

[Князь R.]

з таким бездаром займатися?
нє...
я ліпше в початкову школу піду... там деякі діти ліпше пишуть =)

іди хоч в початкову школу, хоч на окружну - мені байдуже.
Хто з нас бездар - час покаже.
Хоча я про твої графоманські писулькі нічого не казав, бо просто не читав. І не збираюсь. Ти для мене не особистість і тому не впевнений що можеш написати щось вартістне

[Князь R.]

....
Тому я не здивуюся, якщо згодом з'ясується, що зараз я пишу відповідь до самого себе.

Знаєш, я теж задавався подібними питаннями...
І те що ти мені про це нагадав може свідчити, що може ти і є один з результатів помноження моєї особистості? (як і інші хто писав мені)
Те що ти передбачав що я напишу в майбутньому та пропонував стати моїй біографом - теж це доводить. Справді, хто ж може знати мою біографію краще, ніж одна з моїх особистостей...

[acid drinker]

модерський бік моєї шизофренії: розцінювати це як особисту образу чи як комплімент?

[Князь R.]

порада: хай модерський бік шизофренії розцінює це так, як це буде приємно іншій стороні твоєї шизофренії

[acid drinker]

о, як несподівано...
мені хочуть зробити приємне...
і на тому дякую =)

[Nike_Велес]

а також Найк Велеса - PR-менеджером

опа, на початку дякую Ейсід та іншим мо(р)дерам, що знову "допустили" мене до форуму... втрата була невелика, проте деколи цікаво повертатись і читати, що про тебе згадують...
що ж до піару Вашої, Князю Р., творчості, то я, уважно прочитавши Ваш текст, визнаю - з Вас може вийти непоганий письменник... Ви одверті, і тому - достатньо цікаві, (а це головне!) - бо всі жанри і всі твори літератури гідні поваги, крім нудного...
що зацікавило:
1) вчергове читаємо емоційні висловлювання про нелюбов старшокласників до школи (що собі думають всі ці чиновники від освіти?)... (поперевертав парти в найближчій аудиторії, під сміх і крик накоїв дурниць у столовій та розбив дошку пошани)... школа для старшокласників – це місце, де займаються безглуздими і нецікавими речами…
2) герой незадоволений – герой прагне брати участь у співтворенні нового світу... він іде на Майдан і т.д.

Існує, однак, кілька засторог:
1) чи можна назвати талановитим музиканта, який фальшивить ( Поки що, поки у нас революційний штиль, я розкажу про себе.) ?
Забагато русизмів як для нелюблячого „русскіх” (Більше 100 років пройшло - Більше 100 років минуло; п’янствую – пиячу, строїли плани - будували плани, запізнившаяся правда – правда, що спізнилась, або запізніла правда, впізнаваємий - впізнаваний...) але то таке – з часом з’явиться розуміння і „чуття” мови, якщо того захотіти...
2) герой незадоволений – він прагне стріляти, підривати, воювати... це тупо... як на мене, краще спочатку навчитися вести інформаційну війну...
щодо піар-менеджменту – дякую за довіру :)

[acid drinker]

нє, найк, плани саме складають... не строять і не будують...
не треба радити дітям неправильних штук, бо ше послухаються (хоча я сумніваюся...)

[Nike_Велес]

нє, найк, плани саме складають... не строять і не будують...
не треба радити дітям неправильних штук, бо ше послухаються (хоча я сумніваюся...)
що за глючний форум!
не дописатись! :(
Ейсід, дякую за твою версію... перевірю

[Князь R.]

Nike_Велес, дякую за коментарі, деякі з мовних порад цілком доречні. Але сам стиль оповіді виправдає помилки, я так вважаю. Бо головному герою байдуже до мови, і навіть на українську він перейшов лише "по проханню".

Я от стикаюсь з дилемою. В інших речах, які починав писати і ще продовжуватиму і знову починатиму - маю вибір.
1 варіант - писати якомога ближче до чистої мови, словникової
2 варіант - вживати не тільки русизми, а часто й чисту російську мову, жаргон, грубі слова (не мат).
Я користувався двома варіантами. З одного боку, правильно - 1й, але це ненатурально. Бо, якщо скажімо події відбуваються в Києві, то це не новина що кияни переважно російськомовні, і якщо я хочу показати саме їх - можна вдатись і до російської мови. А якщо "перекладати", писати так, як по суті не розмовляють - це буде ненатурально. Не люблю брехати

[Nike_Велес]

якщо не писати словниковою мовою (чи якомога ближче до неї),
то можна втратити ключ до порозуміння у великої кількості національно "цнотливих" читачів... :)
щодо "героя нашого часу"... людина, яка готова за 50 грн "віддатися" браткам ахмєтова - не мій герой! однозначно!!!
я особисто був у революційні дні на Майдані ... сам там не пиячив, не курив (бо не маю таких залежностей) і одверто (нахабно) п'яних, як у "донецьких", серед "помаранчевого" люду я НЕ БАЧИВ...
зате бачив гасло - "не кожен, хто з оранжевою стрічкою, за Ющенка (демократію, європейські стандарти життя), проте кожен, хто п'яний - за Януковича (за "братків", за владу кримінальних елементів і корупціонерів...)"
тому твій герой прагне чогось кращого, але чинить, як безпринципне бидло, і таких дійсно і в Києві, і в інших містах немало...

[Князь R.]

герой не віддавався браткам Ахметова, йому просто було плювати на те, хто стане президентом, а участь в революції прийняв від нічого робити, бо на той час не було нічого цікавішого

ти пишеш "безпринципне бидло", а мені здається, що безпренципність давно стала позитивною рисою для більшості. "Відкинь свої принципи, в Європі вже давно їх відкинули, треба бути відкритим для всього, і.т.д і.т.п" ...

[Nike_Велес]

ти пишеш "безпринципне бидло", а мені здається, що безпренципність давно стала позитивною рисою для більшості. "Відкинь свої принципи, в Європі вже давно їх відкинули, треба бути відкритим для всього, і.т.д і.т.п" ...
мова не йде про принципи, які заважають порозумінню, - мова йде (йшла) про долю країни... нє, ну конформістську позицію твого героя я зрозумів, "краще 50 грн + (в результаті) Янукович (і все, що з ним зв'язано)", ніж оце зараз Янукович і без 50 грн...
Просто в той час (час Майдану) я думав про Камю, про рух Опору (це ніби теж було в Європі)... хоча - часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними...
попри все - протистояти силам, які можуть "будь-кого закатати в асфальт", потрібно!

[Cleric_Preston]

Це оповідання дійсно показує настрій теперішньої молоді, для якої єдиними принципами стали гроші і задоволення. Хоча над стилем написання треба ще дуже довго працювати, оскільки зроблено це вкрай незграбно - ідея цікава, а втілити не можеш. Мною була прочитана вся тема і, можливо, я запізнююся з коментарем, проте ДІЙСНО РОЗУМНА ЛЮДИНА НІКОЛИ НЕ ПОЧНЕ ХВАЛИТИСЯ ТИМ, ЩО ВОНА РОЗУМНА, І НЕ ПОЧНЕ СТАВИТИ СЕБЕ НА ЩАБЕЛЬ, ВИЩИЙ ЗА ІНШІ. Якщо ти цього вартий, люди самі визнають твої переваги. А пінитися і доводити усім свою геніальність - доля обмежених і вбогих на розум.

[Василий Пупкин]

Вот, прочитал рассказ и стало приятно грустно... По большему счету, о чем пишет автор, – горькая правда. Бунтарское настроение молодежи вполне обоснованно. Кто не верит, посмотрите на суммы в платежках за квартиру, да и просто, выглянете в окно. А безразличие вызывает бессилие. Встать и умереть в борьбе с системой не каждый может. Но, каждый волен в выборе способов достижения поставленной цели. Литературный вариант – не самый последний и довольно удачный, если хочешь донести что-то до бронелобых напыщенных снобов, который повылазели из-под плинтусов в первые же дни независимости.
То, что «помаранчева» революция – это апогей коллективной тупости, а наш президент, которого мы так долго выбирали, – мировое посмешище, над которым смеются даже в занюханной Замбии, это факт. Человек ищет спасение в агрессивном\радикальном анархизме, основные законы которого – «…маузер, самогон и сифилис». И это все – закономерно.

А за правду пинали всегда. Так что, Князь пиши и не отвлекайся на примитивов, которые из-за замыленности глаз, кроме красоты «мови» (!) и какой-то там грамотности (…кстати, всю эту грамматику можно взять и отменить, как это сделал однажды Володенька Ленин) больше ничего и не видят. «Мова» - это все, а за ней что? Пустота!
Идея есть – это самое главное. Пусть тебя не смущает язык, будь он английский, турецкий жидовский… укрАинский. Все равно, слово – ложь.

Короче, так держать! :cool:

-------
З.Ы. И еще хотел сказать… Там с волками какая-то ерунда получилась. Вожака стаи никогда не убивают (в отличии от людей), он уходит сам, уступая место молодому и более ловкому, после «выбора» стаи или после поединка, который очень редко имеет летальный исход

[Бла-блавське]

Вот, прочитал рассказ и стало приятно грустно... По большему счету, о чем пишет автор, – горькая правда. Бунтарское настроение молодежи вполне обоснованно. Кто не верит, посмотрите на суммы в платежках за квартиру, да и просто, выглянете в окно. А безразличие вызывает бессилие. Встать и умереть в борьбе с системой не каждый может. Но, каждый волен в выборе способов достижения поставленной цели. Литературный вариант – не самый последний и довольно удачный, если хочешь донести что-то до бронелобых напыщенных снобов, который повылазели из-под плинтусов в первые же дни независимости.
То, что «помаранчева» революция – это апогей коллективной тупости, а наш президент, которого мы так долго выбирали, – мировое посмешище, над которым смеются даже в занюханной Замбии, это факт. Человек ищет спасение в агрессивном\радикальном анархизме, основные законы которого – «…маузер, самогон и сифилис». И это все – закономерно.

А за правду пинали всегда. Так что, Князь пиши и не отвлекайся на примитивов, которые из-за замыленности глаз, кроме красоты «мови» (!) и какой-то там грамотности (…кстати, всю эту грамматику можно взять и отменить, как это сделал однажды Володенька Ленин) больше ничего и не видят. «Мова» - это все, а за ней что? Пустота!
Идея есть – это самое главное. Пусть тебя не смущает язык, будь он английский, турецкий жидовский… укрАинский. Все равно, слово – ложь.

Короче, так держать! :cool:

-------
З.Ы. И еще хотел сказать… Там с волками какая-то ерунда получилась. Вожака стаи никогда не убивают (в отличии от людей), он уходит сам, уступая место молодому и более ловкому, после «выбора» стаи или после поединка, который очень редко имеет летальный исходВибачте, але я Вас не розумію...З одного боку ви звинувачуєте нашого президента"мировое посмешище",з якого сміються в нічому не винній, але чомусь "занюханій" Замбії, а з іншого боку ви показуєте себе з нічим не кращого боку. Слова - "ложь", ви кажете,і, таким чином виявляється ви брехун, чи я помиляюсь?По-друге:"«помаранчева» революция" і наш президент - поняття дещо різні і ставити їх поруч - абсурд.Помаранчева революція - надзвичайний крок нашого народу, хай він і не надто змінив ситуацію, проте він був.Врешті люди обирали з двох гандж - краще і домоглись свого.Далі я погоджуюсь -ідея це добре. А от мова - фігня, це вже, вибачте,дурня:nono: . От з цього дійсно будуть сміятись в Вашій улюбленій Замбії.:cool: ,бо з таким успіхом ви житимете не в Україні, а в Хохдяндії...Якщо Вас не лякає така перспектива - продовжуйте калічити нашу мову далі!

[Василий Пупкин]

Вибачте, але я Вас не розумію... - а вот это не ложь :D ... Если бы не поняли не сделали бы таких замечательных выводов. А Украину в «Хохляндию» превращают именно «чухраинцы». И язык тут не причем. :nono: Важно отношение.

[Бла-блавське]

Що ж, ви гадаєте, що розмовляти російською мовою,суржиком, використовувати русизми - це спосіб піднесення української духовності?Звичайно, з одного боку це залежить від ставлення,і чим більше мов знаєш - тим краще, але, ігноруючи мову, ми продовжуєм в очах інших держав існувати одвічним сировинним придатком Росії...

[Cleric_Preston]

Хе-хе... Пан Пупкін, певно, хотів сказати, що мовлення можна й виправити, якщо є клепка у голові. А от коли клепки немає, то вже складніше...:aga: :D :D От лишень якщо пишеш, то треба спочатку попрацювати достатньо, щоб вийти достойно в люди і нести якусь ідею, а потім уже ображатися на зауваження. Бо так ніфіга не донесеш - просто не сприйматимуть.

Тому, пане Василю, вважаю, що Ви у цьому неправі. Написане по-бидляцьки не українською, а хохляцькою мовою, стане поштовхом і одкровенням в основному для такого ж контингенту. Одне з простих правил керування масами - шоколадної цукерки не візьмуть до рота, якщо скажете, що це - шматок лайна... Хочемо показати правду теперішнього і можливі тенденції - необхідно робити це не абияк, а з толком. Ще дуже пощастило, що є такі, як Ви, для яких ідея - передовсім. Та загалом народ треба розбурхувати отими самими словами, які насправді - брехня.:aga:

[Василий Пупкин]

спосіб піднесення української духовності?

Какая к черту духовность? Шабаш! Снимите розовое очки и оглянитесь. «Красива мова» и «любі друзі» больше вызывают отвращение, которое постепенно перерастает в ненависть. И причем тут Россия? Если пол Канады разговаривает на французском, это не значит, что Канада – колония Франции или… «придаток».
Если кто-то там надумал вступить в ряды новой украинской интеллектуальной элиты, знайте, что вас это самое быдло первыми же на вилы и поднимет. Этому учит история. Поэтому стоит завязать в узелок хохлятские амбиции и действительно задуматься, чтобы случайно не стать вымирающим видом (…зато как город звучит! Хех). Пусть каждый делает то, что считает нужным. Нравится суржик - пожалуйста, русский - пожалуйста. Не надо фетишей. От (само) любования
словечками хорошего никогда не будет.

Духовности в бездуховности быть не может. Чистотой национального (единого) языка духовность точно не поднять. Она, если кто не знает, должна быть в сердце и в голове. И вообще, чего мы в эту духовность вцепились, если культура – ж., мораль – ж. Пусть этим вопросом попы занимаются, со своим духом. Может, надушат массы, однако; и духовность поднимется...

З.Ы. Да и оффтоп это все… :eek:

[Nike_Велес]

Гаспадін Пупкін, коли є такі люди, як Ви (котрі продають, як бидло, свої голоси за 50 грн "смотрящім" Ахметова, вихідцям з рекетирів, бандитам у законі), то чому Ви дивуєтесь, що Вам підняли тарифи?..
Перейду на вашу західномонгольську мову (чтобы Вам было понятней):
Теперь Вы должны готовиться отсосать по полной программе в ахмет-хана и его братков... они что - Вам 50 грн даром давали? Кинуть лоха - это в порядке вещей для крутых пацанов...
А справжні українці голосували за демократію, європейський вибір, розвиток власної культури... може й програно бій, але битва триває!...

[Василий Пупкин]

Перейду на вашу західномонгольську мову
Вот вам, люди, - красочный пример "чухраинца", который дальше своей "мови" ничего не видит. . Они всю жизнь проигрывают сражения… Но..! Война продолжается :) Кроме как брызгать слюной, писатели-импотенты, сверх укрАинского пошива, больше ничего не могут.


З.Ы. Слюни с монитора уберите :) Рекомендую.

[Nike_Велес]

Вот вам... - красочный пример "чухраинца", который дальше своей "мови" ничего не видит. .



Як сказав учора наш Президент, українську мову і літературу зневажають ті, хто ненавидить нашу незалежність...

Отож, гаспадін Пупкін: чємадан - вакзал - Рассєя-мать-мать-мать... Вовка Пукін такіх ждьот... каму-та нада в Чєчнє ваєвать, на Кавказє і прочая...
не накладіть тільки в штани...:cool:

[acid drinker]

люди, я, звичайно, розумію, шо ви обговорюєте нагальні теми, проте...
moderatorial: попрошу без особистих образ. інакше обом доведеться вліпити попередження.

[Cleric_Preston]

Пане Найку, спочатку подивіться далі свого носа, а тоді вже когось відправлятимете у Чечню. Менше пафосу. Мова - ще далеко не все. Як відомо, серед щирих українців теж багато скотів.
І для пана Пупкіна: на імпотенцію страждають не лише укрАїнські письменники, а й русскіє.

[Василий Пупкин]

на імпотенцію страждають не лише укрАїнські письменники, а й русскіє.

Не спорю. Так и есть.

[Prim]

культура – ж., мораль – ж.
Для тебе то так і є.
Принаймні для того, що тебе репрезентує в мережі Інтернет.
Буває.
Нічого, таких людей стає все менше і менше.
А оповідання хороше. Єдине зауваження - ще невідомо хто вказав Штатам на їхнє місце.

[Cleric_Preston]

Для тебе то так і є.
Принаймні для того, що тебе репрезентує в мережі Інтернет.
Буває.
Нічого, таких людей стає все менше і менше.
А оповідання хороше. Єдине зауваження - ще невідомо хто вказав Штатам на їхнє місце.

Від правди не відводьмо очі,
Хоч її слухати не любим, -
Вона зчорнити нас не хоче,
Щоправда, зовні часто груба. (с)

[Князь R.]

Cleric_Preston, Василий Пупкин, Prim -

дякую за ваші коментарі. Мені приємно, що вам сподобалось оповідання

[Nike_Велес]

Пане Князю R., коли є такі люди, як Ви (котрі продають, як бидло, свої голоси за 50 грн "смотрящім" Ахметова, вихідцям з рекетирів, бандитам у законі), то чому Ви дивуєтесь, що Вам підняли тарифи?..

Це стосується Вашого героя :)

[Cleric_Preston]

Cleric_Preston, Василий Пупкин, Prim -

дякую за ваші коментарі. Мені приємно, що вам сподобалось оповідання

Мною було сказано лише про ідею, а не про оповідання. Коли перепишеш, тоді подивимося.

[Князь R.]

Пане Князю R., коли є такі люди, як Ви (котрі продають, як бидло, свої голоси за 50 грн "смотрящім" Ахметова, вихідцям з рекетирів, бандитам у законі), то чому Ви дивуєтесь, що Вам підняли тарифи?..

Це стосується Вашого героя :)

Спочатку пишеш "такі люди, Ви", а потім "стосується героя". Що ти мав на увазі? Думаєш таких людей мало? Біло-синій майдан недавніх часів - краще тому заперечення! І знаєш, навіть в Києві дехто говорить - їм за добу 150грн. платять, а в мене на роботі менше виходить....
І ті хто приїхали, так звані "політичні туристи" напевне радіють такій можливості. Тебе до речі, серед них нема часом? Дивлюсь у тебе статус "Заблокований"....

[Князь R.]

Мною було сказано лише про ідею, а не про оповідання. Коли перепишеш, тоді подивимося.

Ну переписувати я не буду, а ідея має логічне продовження

[Cleric_Preston]

Щодо "героя", то там, звісно, героїзмом і не пахне. Проте не слід сприймати кожного персонажа за ту людину, яка написала про нього роман. Так можна доїхати до того, що дивлячись фільм про вбивцю, думати, ніби актор - теж убивця...

[Князь R.]

в тому то й річ, що я з "героєм", тобто персонажем не маю нічого спільного!
а якщо і маю, то ці 5-10% аж ніяк не визначні. Тим хто асоціює це оповідання зі мною хіба не ясно для чого є вступ і епілог?...

[Cleric_Preston]

Досить розпливчасті - інформація така, що її можна трактувати по-різному... А тим більше, запідозрити автора у тероризмі та запроданстві.

[Князь R.]

Ага, запідозрювали неодноразово. Та що з того?

[Cleric_Preston]

А з того те, що розпредмечувати люди не вміють.

[Князь R.]

цікавий підпис, клерику...

[Cleric_Preston]

Нарешті зрозумів?

[Князь R.]

не зрозумів - чи відповідає дійсності підпис?...

[Cleric_Preston]

Звісно, що відповідає. Тільки не все робиться, як хочеться.

[Князь R.]

а як хочеться?

[Cleric_Preston]

А хочеться так, як у підписі. Але до цього треба ще дуже довго рости...

[Князь R.]

Якщо будеш посміхатись так як на фото - виростеш

[Князь R.]

Клєрік, де ти подівся?
Я хотів з тобою поговорити ! ))) озовись

[Cleric_Preston]

Ну тут я. І що хтіли од мене, князю? :D