про поезію

[ovr]

сюди постити улюблену поезію. не обов'язково зарубіжну.

ось, наприклад, дещо з моєї (щось таке вибрав, чого, сподіваюсь, раніше ніхто не читав):



2 little whos
(he and she)
under are this
wonderful tree

smiling stand
(all realms of where
and when beyond)
now and here

(far from a grown
-up i&you-
ful world of known)
who and who

(2 little ams
and over them this
aflame with dreams
incredible is)


(c) e.e. cummings



***


Если в душе вашей что-то не ладится, если на улице мерзко,
Если от мыслей о долге, долгах и делах уже некуда деться,
Если... неважно. Если вам плохо, то мы предлагаем вам средство.
Испытанное, запатентованное - совершенно бесплатно, заметьте!

Подойдите к окну, приложите к стеклу ладонь и подумайте: кто-то, где-то
Так же стоит, и ждёт, и смотрит на ясный месяц,
На звёзды в небе, которое лишь одно на всех вместе,
Ждёт, не зная чего: может быть, жизни вечной, а может - прихода лета...

Подошли? Приложили? Подумали? Вот, глядите.
В ваших руках теперь лучшее в мире средство
От мерзкой погоды, от пятен на солнце, от мыслей о старом гастрите,
От маленькой, острой, вечно голодной иголки в любящем сердце.

(с) tenderreaper

[ALee]

я шукала клапоть неба
де приклеїти б і свою зірку
----------------------------
бо синість ця
над осінню
не може бути
просто небом

(с) Вікторія ЛИТВАК

[Prophet]

Всю (навіть якщо старанно профільтрувати) мою улюблену поезію сюди ніяк не закинеш...

[ovr]

ну запости бодай що-небудь, а?
моя улюблена, зрозуміло, двома віршами не обмежується, але ж написав

[Clever]

Мне просто лень
Бьет по барабану пень
Не хочу взять и исписать
Не хочу поэзию искать.
Ведь я Профет. Критиковать я смела.
(При том, что стихи сама писать не умела)
И когда просят меня что-то показать.
Я молча в угол ухожу страдать.
(с) Клевер Клевронович Клеврет

[Prophet]

А доведи-но, що я не вмію писати.

Можу назвати улюблених поетів: Маланюк, Антонич, Тичина, Рильський, Сосюра, Костенко, Аполлінер, Бодлер, Цвєтаєва, Андрухович (місцями)...і т.д.
А конкретні твори зараз назвати не можу, та й читаю я їх на папері... Як натраплю на щось цікавеньке, обов'язково закину сюди.

[Irchuk]

я люблю ліс саме ліс
а не величезний натовп дерев
я люблю його в однині
можна сховатися від помсти
уникнути справедливої кари
навіть розминутися зі смертю
але неможливо сховатися від людей
уникнути їхньої цікавості і
доскіпливості
навіть у величезній пустелі
не вдається
розминутися з людиною
куди дітися жебракові після того
як він передумав помирати
***
не прощай мені Господи
як не прощають мені мої ближні
прийми мене таким який я є
не вигадуй мене для себе Господи
полюби мене грішного і смердючого
як любиш праведника
полюби мене таким як любить мама
полюби не за справи і ревну віру
а просто так ні за що
полюби мене мій Великий Пане
і покарай мене за те що
Ти мене любиш

***
Мені було боляче двічі.
Першого разу — коли вже були
нанесені твої контури
і вмочений у фарбу кінчик голки
торкнувся моєї душі.
Вдруге мені заболіло,
коли я намагався вивести
татуювання, здираючи з живим,
щоб не лишилося й сліду.
Але марно: ти фарбою в’їлася
у мою душу,
і я лише завдавав собі рани.
Я звернувся до спеціаліста,
і він мені сказав, що це назавжди.
Я — татуйований чоловік.
На моїй душі витатуйована жінка.
Одне татуювання на всю душу, на все життя,
і немає місця для іншої.
Ти — жінка, витатуйована мною.

Василь Слапчук

[Gaelle]

Крик души!каждый раз,как перечитываю вспоминаю,то что вдохновило на написание,вернее того,кто вдохновил! Нет шкалы,которая измеряет,что лучше, а что хуже,есть просто время и момент,любое лит.творение прочитаное в нужный период жизни,ее отрывок,покажется классным если попадет прямо в яблочко,прямо в душу! Все должно проходить не через уши, а через душу! Для меня эти слова имеют смысл,красоту и похожи на стихотворенье, а для кого-то просто набор слов,голый и пустой..................




Я положу тебя в карман
и за собою увезу.
За острова,
за Тихий океан,
за северную,яркую,звезду.
Так будет вечно,
ты - со мной
и никуда не отпущу,
ты будеш с раненой душой
кричать:"ну,пощади,прошу",
а я сожму тебя в ладонях
мокрых,теплых и чужых
и никогда уже не сможешь
невольно выбраться из них.
Я покажу тебе Наироби,
Париж,Марокко,Порт-Саид,
я научу тебя латыни,
на эспэранто ты заговоришь.
Мы будем изучать литературу,
там будет Фаулз,Шварц и Бегбдер,
тебя заставлю рисовать с натуры
деревья, листья,губы,солнце,свет.
Тебе куплю костюм я Баланчага,
Балдассарини надушу,
постмодернизм полюбишь и Ачагу,
ты станешь мастером ушу.
Тебе построю дом я,
куплю машину, небо и луну,
ты перестанешь думать об уходе,
таким тебя я сотворю.
Мы будем бегать,словно дети,
по морю,солнцу и песку.
Я обещаю,что не раз на свете,
тебе детей я подарю.
Я стану ближе,тише и скромнее,
я даже для тебя немного поглупею,
я наконец-то замолчу
и никогда не заворчу,
пусть насладишься всем скорее.
Я подарю тебе закат,рассвет,
горы и долины снега,
я увезу тебя туда,
где нет следа живого бега...
Покрашусь,научусь я рисовать,
и петь, и танцевать и покорюсь тебе,
как не умею...
Я буду все тебе готовить,
я полюблю твоих друзей,
и пиво, и коньяк,и суши,
не оставляй меня теперь,
ты мне так нужен,
ну,послушай!
Я стану мамой,папой,другом,
таких ты больше не найдешь,
я стану лучшею подругой,
водой,огнем и светом,
ложь...........
Ну,умоляю я,постой,
я попрошу еще стихотвореньем....
Пусть я одену паранжу,
пусть стану смирной и брюнеткой,
но все равно не удержу
тебя я в золотой той клетке.
Ты все равно уйдешь,
чтоб жить без неба,солнца и латыни,
но рано или поздно ты поймешь,
жизнь без меня - не жизнь отныне........

[Prophet]

Для власних творів у нас є окремий розділ.

[Gaelle]

А если свой стих и есть самым любимым,то нельзя писать,нет?Простите!Впредь буду очень осторожно себя вести!А у кого можно спрашивать разрешенья что и куда писать????Может вы дадите адресок,я свои коментарии туда буду слать а вы профильтруете и уже сюда закинете???? :cool:

[Prophet]

Ну, якщо ти свій вірш вважаєш здобутком світової літератури, пиши на здоров'я. Але звертатись до учасників форуму варто ввічливіше.

[Prophet]

Андрухович. Банально. Це не найулюбленіші мої поезії, але дуже подобаються:

(ЦВЯХАРНЯ)

Хтось казав: «Ми не ті.
Ми присутні в тунелях і вікнах,
але нам не дійти до старої цвяхарні
за рогом».

Зостається сідати на сходах,
співати.

Може так подолаємо стіни, припнемо
голоси до камінних цурпалків
і витремо очі?
Може так і почують нас ті,
що чекають за рогом?

Зостається шукати себе,
і останній сірник, що в найдальшій
кишені,
колючий, як цвях.

ЗМІНА ДЕКОРАЦІЙ

У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —
і виходиш, і ходиш по першій платформі.

А на ній — протяги, паротяги. Свічок
пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
пролетарський пророк у червонім кашкеті.

У приміщенні школи відкрито готель:
там завжди хтось із кимсь укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
старшокласниці прагнуть солодкої вати
і, сплітаючи русла заламаних рук,
опановують суть природничих наук.

У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ
у блискучому гримі — від вуха до вуха.

У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.

[ovr]

Светел вечер.
Сколько весен
Пролетело - не заметил.
Снова осень.

[Mercenary]

Юрко Покальчук, "Вони кажуть" ("Кальварія" 2002), стор. 132.

Не можу постити - права застережені, не маю письмової згоди автора.
ОТ ТАКА ГРИМАСА КОПІРАЙТУ. :p

[silverfish]

Андрухович! ВСЕ!
А особливо - "Середмістя" та "Екзотичні птахи та рослини"

[Prophet]

А чого, "Пісні для Мертвого півня" теж нічого... Особливо у чиємусь виконанні - Андруховича в "Андрухоїді" чи того ж Півня.

[Mercenary]

Є непогані поезії. На цілу збірку. Цікаво, а чи є надрукована збірка?
http://ochkur.ridne.net/poetry.html
:)

[Prophet]

Є непогані поезії. На цілу збірку. Цікаво, а чи є надрукована збірка?
http://ochkur.ridne.net/poetry.html


Вибрала один вірш навгад, прочитала... Мені не дуже. Власне, з розміром і формою все добре, а от за душу не бере. Банально якось.

[silverfish]

А чого, "Пісні для Мертвого півня" теж нічого... Особливо у чиємусь виконанні - Андруховича в "Андрухоїді" чи того ж Півня.

Андрух неперевершений (сам себе вголос) у альбомі МП "Підземне зоо", де він читає перші дві частини "Індії".
І так само емоційно - на прем'єрі "Стах Перфецький повертається до України". Я на мобілку в диктофон записав. Ліки від меланхолії, навіяної політикою.

На "Андрухоїді" він якийсь кислий :(

[Prophet]

На "Андрухоїді" він якийсь кислий
Так, є трохи... Але!
Звісно, вживу слухати - це просто супер! Але я тільки раз на літвечорі була :(

[Mercenary]

Вибрала один вірш навгад, прочитала... Мені не дуже. Власне, з розміром і формою все добре, а от за душу не бере. Банально якось.
А я навпаки - одразу натрапив на такі, що сподобалися.

[ховрашок]

Богдан-Ігор Антонич. Зі збірки" Ротації":
Сурми останнього дня

Стоповерхові кам'яниці сплять,немов потомлені звірята,
географи малюють зорі крейдою на неба мапі,
в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини,мов пісок крилатий,
і місяць золотим котом лежить у мене на канапі.

Ржавіють мертві риби у басейнах,вуголь і троянди чорні,
купці й роздягнені дівчата,в'язні в тюрмах і поети.
Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби і валторни,
коли міщанський бог рахує зорі,душі і монети

Живуть під містом,наче у казках,кити, дельфіни і
тритони
в густій і чорній, мов смола,воді,в страшних пивницях сто,
примарні папороті,грифи і затоплені комети й дзвони
-О пущо з каменю,коли тебе змете новий потоп?

[Imagine]

Є непогані поезії. На цілу збірку. Цікаво, а чи є надрукована збірка?
http://ochkur.ridne.net/poetry.html
:)
Ні, на жаль, немає. :( Лише в планах - далеких і туманних...

[graveside_epitaph]

знаю, що багато хто з вас скаже про мої твори шось типу ** або ***......[censored]......але мені все одно....

Human reflection...in the darkness....
.....dedicated to a hope.....

how dare you to blame your fate in your debts??
what made you think that we're not just some rats
that search everyday where to sleep...whom to bite....
they live and they die..every day ....every night

look at yourself-is this you or your shadow???
is this you who's behind your deafness and shallow???
touch you own wounds-do you feel their heart pressure ???
they live in your world in the meantime your leasure....

we came stripped of innocence on this judgement day
we bought some new candles......but who will now play??
who will survive in this red-neck agenda.????...
who will break down the spell of propaganda???

[who will raise his sword against this anarchism???
who will change his own race against cruel racism????
who will drown the torchlight of this f****n fascism????
who will die for the sake of this horror fetishism????]

I see the victims waiting for their guillotine
their minds are all burnt from their own nicotine
they know they will die just before they are born
but now they can't read this page that was torn....

I feel that this rope is kissing my neck
I feel that this knife is touching my back
I feel they are laughing at me and my pain
I feel ... no...I'm dead...I've drowned in this rain...

but still there are those who deserve a salvation
who were breaking the tunnel of human starvation
and despite they are blind---they will stay...and will pray
just to get a forgiveness at the end of their way....

[СССтаніслав]

Профет, "Цвяхарню" ти в тему підкинула. і під настрій

[JAA]

Я б тебе заховав за коня чи могилу,
Та коню чи могилі сховатись за ким?
Я б тебе заховав за Дніпра сіру спину,
Та Дніпрові самому сховатись за ким?

Я б тебе заховав, та за що і за кого?
Чи за душу свою, що в гуді цій гуде?
Я б тебе заховав серед неба у Бога,
Тільки небові й Богу сховатися де?..

М. Вінграновський

[JAA]

Віслава Шимборська

НАПИСАННЯ ЖИТТЄПИСУ

Що потрібно?
Потрібно написати заяву,
а до заяви долучити життєпис
Незважаючи на тривалість життя
життєпис повинен бути коротким.
Обов'язкова стислість і відбір фактів.
Зміна краєвидів на адреси
і мерехтливих спогадів на нерухомі дати.
З усіх кохань вистачить шлюбного,
а з дітей тільки народжені.
Важливіше, хто тебе знає, ніж кого знаєш ти.
Подорожі тільки закордонні.
Приналежність до чого, але без для чого.
Відзнака без за що.
Пиши так, ніби ти з собою ніколи не розмовляв
і обминав здалеку.
Помовч про собак, котів і птахів,
реліктовий мотлох, приятелів і сни.
Згадай скоріше ціну ніж вартість
і заголовок ніж зміст.
Важливіший розмір черевиків, ніж куди він іде,
той, ким вважаєшся.
До того додай фотокартку з відкритим вухом.
Враховується його форма, а не те, що чути.
Що чути?
Гуркіт машин, що мелять папір.

[Prophet]

ось, ще одна кльова, але чомусь підзабута тема...

[RYUKOLE]

не те щоб улюблені,але кльові,і ті,що можу з пам"яті написати.

ужівки сплетені з криків
дзвони через усю європу
повішені віки
рейки,що зв"язують нації
нас на світі лиш двоє чи троє
живуть без сполуки -
подаймо ж руки
хмари розчісують гребені хвилі
линви
канати
кабелі по дну моря
вавілонські вежі обернені в мости
павуки-жерці
усі закохані зв"язані єдиним вузлом
проміння тонко тонке
струнко струнке
нить єдинить
пишу це єдино,щоб порадити вас
любі,о любі п"ять почуттів -
вороги гадань
вороги бажань
вороги плачів
вороги жалів
вороги всього того,що я ще люблю
(гійом аполлінер,здається)

[RYUKOLE]

люблю тебя,ангел-хранитель,во мгле,
во мгле,что со мною всегда на земле,
за то,что ты светлой невестой была,
за то,что ты тайну мою отняла.
за то,что связала нас тайна и ночь,
что ты мне сестра,и невеста,и дочь.
за то,что нам долгая жизнь суждена,
о,даже за то,что мы - муж и жена.
за цепи мои и обьятья твои,
за то,что над нами - проклятье семьи.
за то,что не любиш того,что люблю.
за то,что о нищих и бедных скорблю.
за то,что не можем спокойно мы жить,
за то,что хочу - и не смею убить,
отмстить малодушным,кто жил без огня,
кто так обижал мой народ и меня,
кто запер свободных и сильных в тюрьму,
кто долго не верил огню моему,
кто хочет за деньги лишить меня дня,
собачью покорность купить у меня.
за то,что я слаб,и смирится готов,
что предки мои - поколенье рабов.
и нежности ядом убита душа,
и эта рука не поднимет ножа...
но люблю я тебя и за слабость свою,
за горькую долю и силу твою.
что огнем сожжено и свинцом залито -
того разорвать не посмеет никто!
с тобою смотрел я на эту зарю -
с тобой в эту черную бездну смотрю.
и двойственно нам приказанье судьбы:
мы вольные души!
мы злые рабы!
покорствуй!
дерзай!
не покинь!
отойди!
огонь или тьма - впереди?
кто кличет?
кто плачет?
куда мы идем?
вдвоем.неразрывно.навеки вдвоем.
воскреснем?
погибнем?
умрем?
(александр блок)

[Giza]

Контрреволюция, наехав на нас, довела до больницы — вырос живот,
Рок-н-ролл стерт, я учусь играть джаз, но меня рвет — полный рот нот.
Старости нет, есть только усталость, от баррикад ничего не осталось.
Скупые коллеги, любовь на панелях, бутылки от пива на рок-батареях.
Контрреволюция ставит вопрос, как подключить к тебе мой насос,
Шелестит шоколадками вечная глупость, твоя дальнозоркость, моя близорукость.
Справедливость еды и вечная жажда, как выйти сухим из воды этой дважды,
Жить по писанию, но веруя в «если», эксгумируя спьяну великие песни...
И многое здесь переварено в студень, умные мысли надежней великих идей,
Контрреволюция не всем, как людям, а каждому, как у людей!!!
И лучшие чувства давно не с нами, доскреблись до чистилища, разбирая завалы,
И, как водится, вслед за погибшими львами бредут, разбирая их кости, шакалы.
Северный ветер рвет ваши тени — Че Гевара, Вольтер, Гарри Поттер и Ленин.
Контрреволюция добра и гуманна, но очень туманна и непостоянна.
Есть в демократии что-то такое, до чего неприятно касаться рукою.
Хрипит перестройка в отвоеванных кухнях, ждет, когда и эта стабильность рухнет.
Утонул наш Титаник в шампуне и водке, тусуясь на майках дешевой рекламы,
Попса носит модные косоворотки, пробитые кровью погибшей Нирваны,
Поглупевшее время, заела икота, я тоже буржуй — у меня есть холодильник,
Пятнадцать гитар, осень, ночь и будильник, но мне не до сна, изо рта лезут ноты.
Дураки называют нас совестью рока, циники видят хитроумный пиар,
А я не желаю дохнуть до срока, у меня в глотке рвет связки дар!
Все возвращается на круги своя, рок-н-ролл — это ты да я!
Но контрреволюция всегда с тобой, лежит в постели третьей ногой,
Сексуальной ногой, виртуальной ногой...

Да уж!

P.S. Шевчук, якщо хто раптом не впізнав.

[RYUKOLE]

ууууууух!

[Giza]

Расплодились в груди ядовитые змеи –
Временами отчаянно смерти боюсь.
Так и чудится, будто конец эпопеи –
Я к утру, как обычно, уже не просплюсь.
Утону в голубом шерстяном одеяле,
Сознавая, как день надо мною погас.
Перекосит курносую в хищном оскале –
И рванет в голове темной болью фугас.
Заплюет простыни тухлой вязкою кашей
Непроваренных жизнью, наивных мозгов!
Так уж часто случается с полною чашей,
Что тоска липким гноем стекает с краев.
Давит в кость миокард, задыхается тело
И орет непонятно кому: "Помоги!"
Жаль, что небо давно для меня опустело,
Жаль, что дальше, за смертью, не видно ни зги.

P.S. Вірш одного мого доброго друга, котрий, як виявилося, не дарма відчайдушно боявся смерті.
Чогось згадалося. Нерви, певно. Шалений тиждень минув, шалений насувається.

[Mercenary]

"Поезія - Медея, що вбиває
дітей своїх"

[JAA]

КОЛО

Сорочку гамівну на душу не зодягнеш.
Та все одно — весна, і видно, як під вечір
висять в повітрі білі ниточки:

підійдеш, станеш, ізсутулиш плечі —
не втримавшись, за ниточку потягнеш —
і циркуль дерев'яний до руки

тобі впаде. І ти накреслиш коло,
розтягши циркуля аж до самого краю:
о, як же тісно в колі тім довкола,
а в нім живуть, радіють і вмирають.

Іван Малкович

[JAA]

І Тарас Федюк :)

***
Річ у тому, що назавтра
буде завтра неодмінно.
Встане дощ, і встане сонце,
вмиє пички ясенам.
В тому, що життя коротке —
штука длінна, —
річ.
І все це від початку
треба пам'ятати нам.

І, виходячи із цього,
ми похерим фіззарядку,
зуби дзеркалу почистим,
кави вип'ємо собі.
Дві цигарочки запалим,
забичкуємо на згадку,
і на згадку заспіваєм
невмируще "Let it be".

Хто там вік собі на плечі
накликав кудлатим звіром?
Звірі вимерли кудлаті,
і затяті плечі теж.
Ми візьмемося за руки,
вийдем пошту перевірим,
пошти, як завжди, не буде,
і життю не буде меж.

І покотяться машини,
і тролейбус в дві сопілки
нам веселої заграє,
повезе нас, так як слід.
І уже на всяк випадок
зауважмо:
хто на гілці каркає,
той сам не курить
і живе по триста літ.

[JAA]

ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ

Червоні черепиці, оранжеві коти.
А я біжу по східцях, од сонця золотих.
Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні.
Горошок синій-синій збігає по стіні.
Горять у сонці оси. Червоні черепиці.
Я трішечки доросла. І помідори в сітці.
По східцях, як по гамі, осяяна, смутна, —
я трішки-трішки мама і трішечки жона.
Горошок синій-синій. Палаючий паркет.
В дзеркальнім магазині — вродливий манекен.
А в самокатів синіх — малинові колеса.
Я трішечки красива і трішки поетеса.
Містечко хворе морем. І маки біля ніг.
І... двадцять, тридцять, сорок, і п’ятдесят — і сніг...
По східцях (чи зберуся?) веду гулять онучку.
Я трішечки бабуся — з онучкою за ручку.
Червоні черепиці. М’яча дзвінкий стрибок.
Горять у сонці спиці і котиться клубок.
Я трішки-трішки сива. Заплакати б мені.
Горошок синій-синій збігає по стіні.
І сімдесят, і далі... І ще, і ще — і все!
Хтось тяжко заридає. Хтось квіти принесе.
По східцях, як по гамі, донизу — о печаль!
І плаче донька-мама і донька-онуча.
Червоні черепиці на пагорбах горять.
Мені ж ласкаво спиться... Кому там докорять?
Це так було красиво — збігать
по сходах
вниз!
Горошок синій-синій, і повні очі сліз...


Ірина Жиленко

[lecya]

"Если в душе вашей что-то не ладится"ovr

Если вы начинаете хмурться,
если кто-то обидел вас -
выходите на главную улицу,
безразлично, в который час.

Там вас будут толкать прохожие,
будет всюду и говор и смех,
и дела свои неотложные,
разумеется, будут у всех.
.......................................
Только вы перестанете хмуриться,
улыбнёться вам небо погожее,
это значит: по главной улице
вашу боль распылили прохожие.
Иван Кашпуров

[JAA]

Білоруська авторка Вальжина Морт

Для А.Б.
нават цяжка паверыць, што мы былі яшчэ маладзейшыя
чым цяпер
што нашая скура была такая тонкая
што вены блакітнелі праз яе
як лінеечка ў школьных сшытках
што сусьвет быў простым дваровым сабакам
і кожны раз сустракаў нас ля дому пасьля ўрокаў
і мы ўсё хацелі забраць яго да сябе
а потым яго забраў нехта іншы –
даў імя і вучыў камандзе «чужы»
на нас

і таму мы прачынаемся па начах
і запальваем сьвечкі тэлевізараў
і ў іх цёплым полымі пазнаем
твары і гарады
і сьмелыя зранку зьвяргаем яечню з патэльні…

а наш сабака вырас на чужым павадку
а нашыя маці раптам перасталі спаць з мужчынамі
і гледзячы на іх сёньня
усё лягчэй паверыць у нявіннае зачацьце

а зараз уяві сабе:
дзесьці ёсьць гарады
з каменнымі белымі дамамі
раскіданымі ўздоўж берагу акіяну
як яйкі гіганцкіх марскіх птушак
і ў кожным доме – легенда пра капітана
і кожная пачынаецца так:
«Малады і прыгожы…»


й у перекладі:

навіть важко повірити, що ми були ще молодшими
ніж зараз
що наша шкіра була такою тонкою
що вени синіли крізь неї
наче лінієчки у шкільних зошитах
що всесвіт був звичайним дворовим псом
і щоразу зустрічав нас додому після уроків
і ми все хотіли забрати його до себе
а потім його забрав хтось інший —
дав ім’я і навчав команди «чужий»
на нас

і тому ми прокидаємося ночами
і запалюємо свічки телевізорів
і в їхньому теплому полум’ї пізнаємо
обличчя та міста
і відважно вранці скидаємо яєчню з пательні…

а наш пес виріс на чужому повідку
а наші матері раптом перестали спати з чоловіками
і дивлячись на них сьогодні
все легше повірити в непорочне зачаття

а зараз уяви собі:
десь є міста
з кам’яними білими будинками
розкиданими вздовж берегів океану
як яйця гігантських морських птахів
і в кожному домі — легенда про капітана
і кожна починається так:
«Молодий і красивий…»

[finta]

Одиночество

Когда теряет равновесие
Твое сознание усталое,
Когда ступени этой лестницы
Уходят из-под ног,
Как палуба,
Когда плюет на человечество
Твое ночное одиночество,-

Ты можешь
Размышлять о вечности
И сомневаться в непорочности
Идей, гипотез, восприятия
Произведения искусства,
И -- кстати -- самого зачатия
Мадонной сына иисуса.

Но лучше поклоняться данности
С ее глубокими могилами,
Которые потом,
За давностью,
Покажутся такими милыми.

Да. лучше поклоняться данности
С короткими ее дорогами,
Которые потом
До странности
Покажутся тебе
Широкими,
Покажутся большими,
Пыльными,
Усеянными компромиссами,
Покажутся большими крыльями,
Покажутся большими птицами.

Да. лучше поклоняться данности
С убогими ее мерилами,
Которые потом,
По крайности,
Послужат для тебя перилами,
(хотя и не особо чистыми ),
Удерживающими в равновесии
Твои хромающие истины
На этой выщербленной лестнице.

И. Бродский

[JAA]

В українському перекладі не знайшла, звиняйте

СИНТО

Убитого горем
может спасти пустяк --
малейшее отвлечение
памяти или вниманья:
вкус плода, вкус простой воды,
лицо, возвращенное сном,
первый ноябрьский жасмин,
не знающий устали компас,
книга, с потерей которой уже смирился,
сердцебиенье гекзаметра,
маленький ключ от входной двери,
запах книг и сандала,
старое название переулка,
краски географической карты,-
блеснувшая этимология,
ровно обстриженный ноготь,
позабытая дата,
бой полночных курантов
или внезапная боль.
В культе синто -- восемь миллионов богов,
тайком бродящих по миру.
Эти нехитрые божества осеняют нас.
Осенят -- и растают.

Хорхе Луїс Борхес

[JAA]

Святий Боже, святий кріпкий, святий усміхнений -
що сотворив папугу, вужа і смугасту зебру -
покликав до життя вивірку і гіпопотама -
вусами хруща лоскочеш богословів -
сьогодні, коли мені так сумно, і порожньо, й темно -
усміхнися до мене

Ян Твардовський, 1982

[Настя-Настя]

Временами хандра заедает матросов,
И они ради праздной забавы тогда
Ловят птиц Океана, больших альбатросов,
Провожающих в бурной дороге суда.

Грубо кинут на палубу, жертва насилья,
Опозоренный царь высоты голубой,
Опустив исполинские белые крылья,
Он, как весла, их тяжко влачит за собой.

Лишь недавно прекрасный, взвивавшийся к тучам,
Стал таким он бессильным, нелепым, смешным!
Тот дымит ему в клюв табачищем вонючим,
Тот, глумясь, ковыляет вприпрыжку за ним.

Так, Поэт, ты паришь под грозой, в урагане,
Недоступный для стрел, непокорный судьбе,
Но ходить по земле среди свиста и брани
Исполинские крылья мешают тебе.