Iryska
16.07.2006, 23:17
Зате звична неволя завше безпечніша за незвичну свободу. Людина боїться невідомого.
Раджу читати всім-всім-всім!!!!
твір невеликий, його можна легко прочитати з екрана. або ж роздрукувати.. після маніпуляцій з вордом і стиснення тексту у мене вийшло 22 сторінки.
аргументи для прочитання
1. цікаво. гарно написано. майстерно. усі елементи на місці. цілісний, вірніше цілісна повість про... ну про щурів звісно ж.
2. особисто я протягом прочитання думала про фашизм. там багато перекликається з цією темою, і спогад пр Майн кампф, і експерименти в лікарні. є багато моментів, що хотілося б обговорити.
3. the last but not the least - мене вразила мова автора. вона така смачнюща!!! і мене навіть слів нема!!!
речення вибране наобум
Я через силу впхав у себе їжу великими шматками, заковтуючи, мов гарячу картоплю. Від випитого вина настрій у мене дещо піднявся, але не настільки, щоб одразу кидатися на барикади. Який мене чорт підкусив забрести у цей Щуроград? І бачив же, що це якесь підозріле місце, а бач, таки попхався. Тепер невідомо, чи взагалі виборсаюся звідси живим.
і ще
Повновода ріка щурів, здавалося, не матиме кінця. Вона наповзала сама на вогонь, лізла безстрашно у полум'я, гасячи його своїми тілами. Щури одне одному прокушували животи і кров'ю затоплювали вогонь. Чинили це в якомусь фанатичному сп'янінні, мабуть, не особливо тямлячи, що з ними діється, їхні вирячені, налиті кров'ю очі, роззявлені запінені пащеки мерехтіли в наших очах з такою швидкістю, що я почував уже легке запаморочення, як бува, коли дивишся з мосту на спінену річку. Перед очима тепер теж пінилася сіра з вогненними полисками ріка, вона ревіла, одчайно шипіла й цвиркала люттю.
моє, тепер улюблене, нас КАТУЛЯЛО світом, наче перекотиполем
купа прикладів того, що називається алітерацією, здається, коли в реченні чи фразі збираються подібні приголосні.
то треба таки читати вголос і насолоджуватися кожною буквою. от наприклад шиплячі:
— ПляШки в рух! — гукнув полковник і перШий Шпурнув пляШку. За ним — Віоля і Крупа. Я послав навздогін пляшкам струмінь полум'я. Вогонь охопив бруківку, Щуряче клубовисько скаЖено заскавуЧало й кидалося наосліп на мури будинків, одні тварюки полізли на інших, діляЧись із ними полум'ям і в п'яному екстазі конаюЧи цілими гуртами.
Обсмалені, припеЧені, вони й не думали відступати, і то було Жахливе видовиЩе. ЗдихаюЧи, бризкаюЧи піною оскаЖеніння, рвалися вони вперед. Деяких ледве вдавалося перепинити за кілька метрів од візка.
Щури наступали тільки з одного боку вулиці, не перетинаюЧи поки Що нам Шляху. Однак, зрозумівШи, Що й для нас вогонь небезпеЧний, окремі з них з палаюЧими спинами якимись тільки їм відомими дорогами оббігали нас і кидалися до візка вже буквально у передсмертних корЧах.
цитувати може багацько - мій надрукований варіант просто таки весь у позначках різнокольоровими маркерами, якими я виділяла цікаві місця.
приєднуйтеся до обговорення після прочитання!!!
втім, я певна, є люди, які вже читали. теж цікаво почитати їх враження.
P.S. в цього автора ще ж твір ГИ-ГИ-И. теж збираюся почитати і поділитися враженнями.
P.P.S. http://www.vesna.org.ua/txt/vynnychuk/shchurograd.html - ось де можна читати
Раджу читати всім-всім-всім!!!!
твір невеликий, його можна легко прочитати з екрана. або ж роздрукувати.. після маніпуляцій з вордом і стиснення тексту у мене вийшло 22 сторінки.
аргументи для прочитання
1. цікаво. гарно написано. майстерно. усі елементи на місці. цілісний, вірніше цілісна повість про... ну про щурів звісно ж.
2. особисто я протягом прочитання думала про фашизм. там багато перекликається з цією темою, і спогад пр Майн кампф, і експерименти в лікарні. є багато моментів, що хотілося б обговорити.
3. the last but not the least - мене вразила мова автора. вона така смачнюща!!! і мене навіть слів нема!!!
речення вибране наобум
Я через силу впхав у себе їжу великими шматками, заковтуючи, мов гарячу картоплю. Від випитого вина настрій у мене дещо піднявся, але не настільки, щоб одразу кидатися на барикади. Який мене чорт підкусив забрести у цей Щуроград? І бачив же, що це якесь підозріле місце, а бач, таки попхався. Тепер невідомо, чи взагалі виборсаюся звідси живим.
і ще
Повновода ріка щурів, здавалося, не матиме кінця. Вона наповзала сама на вогонь, лізла безстрашно у полум'я, гасячи його своїми тілами. Щури одне одному прокушували животи і кров'ю затоплювали вогонь. Чинили це в якомусь фанатичному сп'янінні, мабуть, не особливо тямлячи, що з ними діється, їхні вирячені, налиті кров'ю очі, роззявлені запінені пащеки мерехтіли в наших очах з такою швидкістю, що я почував уже легке запаморочення, як бува, коли дивишся з мосту на спінену річку. Перед очима тепер теж пінилася сіра з вогненними полисками ріка, вона ревіла, одчайно шипіла й цвиркала люттю.
моє, тепер улюблене, нас КАТУЛЯЛО світом, наче перекотиполем
купа прикладів того, що називається алітерацією, здається, коли в реченні чи фразі збираються подібні приголосні.
то треба таки читати вголос і насолоджуватися кожною буквою. от наприклад шиплячі:
— ПляШки в рух! — гукнув полковник і перШий Шпурнув пляШку. За ним — Віоля і Крупа. Я послав навздогін пляшкам струмінь полум'я. Вогонь охопив бруківку, Щуряче клубовисько скаЖено заскавуЧало й кидалося наосліп на мури будинків, одні тварюки полізли на інших, діляЧись із ними полум'ям і в п'яному екстазі конаюЧи цілими гуртами.
Обсмалені, припеЧені, вони й не думали відступати, і то було Жахливе видовиЩе. ЗдихаюЧи, бризкаюЧи піною оскаЖеніння, рвалися вони вперед. Деяких ледве вдавалося перепинити за кілька метрів од візка.
Щури наступали тільки з одного боку вулиці, не перетинаюЧи поки Що нам Шляху. Однак, зрозумівШи, Що й для нас вогонь небезпеЧний, окремі з них з палаюЧими спинами якимись тільки їм відомими дорогами оббігали нас і кидалися до візка вже буквально у передсмертних корЧах.
цитувати може багацько - мій надрукований варіант просто таки весь у позначках різнокольоровими маркерами, якими я виділяла цікаві місця.
приєднуйтеся до обговорення після прочитання!!!
втім, я певна, є люди, які вже читали. теж цікаво почитати їх враження.
P.S. в цього автора ще ж твір ГИ-ГИ-И. теж збираюся почитати і поділитися враженнями.
P.P.S. http://www.vesna.org.ua/txt/vynnychuk/shchurograd.html - ось де можна читати