Абрикослів

[Вікторія]

У 2006 році (точніше, в березні) вийшла друком збірка 16-річної поетки Вікторії Афанасьєвої "Абрикослів" (видавництво "Такі справи"). У квітні відбулася презентація книжки в Національній спілці письменників України. Ось деякі вірші:

* * *

Якби я вміла малювати, то тут би був його портрет.
Могла б його я цілувати, коли б я вміла малювати,
А так – не вмію.

Якби я вміла віршувати, то тут було б його ім’я.
Я б всесвіт віршем обійняла, коли б я вміло віршувала,
А так – не вмію.

Якби я вміла не зважати, то я б його не помічала.
Його б покинула кохати, коли б я вміла не зважати.
А так – кохаю.

* * *

Абрикоса малювала на руках рубці,
Не загоювала рани, а лиш різала.
Я коханням малювала на руці –
Серце рвала творчими кризами.

Сині сливи зафарбовували ніч,
Світячи ультрамариновими зорями.
Я залишилася з небом віч-на-віч.
Я осліпла, небо – обеззорене.

В скронях достигають чорні вишні.
Достигаючи, стікають вниз джерелами.
Я і ти, убита і всевишній,
Убиваємось цілунками шаленими.

* * *

Я – іномарка з фабрики „Юкрейн”.
Я – рідне все в сучасній оболонці.
Я – у перекладі Морозівському Фрейд.
Я – все печерське, нивське й оболонське.

А десь дирчать іржаві москвичі,
Що під під’їздом все плітки скрегочуть.
Або таксисти – панки-паничі,
Що все шансон, мов 98-ий точать.

Я – іномарка з фабрики „Юкрейн”.
У мене центр Європи під вікном.
Я слухаю лиш Лисенковий рейв
Або сучасний Ведельський хіп-хоп.
* * *

Книга містить не лише вірші, а й поезію в прозі.

Збірка "Абрикослів" отримала схвальні відгуки Івана Драча, Василя Герасим'юка, Володимира Яворівського та інших митців!

Буду дуже рада побачити ваші відгуки, коментарі, пропозиції! Дякую.

[MEOW]

Файно, я так у свої 16 не писала. :friends:

[Вікторія]

Дякую!

[Prophet]

А як на мене, абсолютно посередньо. Бо ВСІ так писали у свої 12/14/16/18.

[Кам.Ю]

Рrophet, Ви зла і недобра. За правилами хорошого тону після слів "посередньо", "аффтар віпей йаду", АМ/КГ, тощо потрібно надати мотивацію такої оцінки, а то виглядає мочіловом в сортірє.

Нмсд, останній дуже непоганий, образи несподівані і яскраві. А у другому відчутно кульгає перша строфа.

[MEOW]

А як на мене, абсолютно посередньо. Бо ВСІ так писали у свої 12/14/16/18.

От вмієш ти підтримати! :p

віриш, я гірше.
головне - віра в свої сили. ;)

[Tantro]

У 2006 році (точніше, в березні) вийшла друком збірка 16-річної поетки Вікторії Афанасьєвої "Абрикослів" (видавництво "Такі справи"). У квітні відбулася презентація книжки в Національній спілці письменників України.


Якби вірші ще не друкувалися, то можливо і рецензії були б більш схвальні, а так видать трохи жабка дусить. :D Особисто мені вірші сподобались місцями. Особливо перший. У двох інших метафор багато, а душу не рве. Хоча як на початківця, нормально. :)

[Девор]

Мені сподобалось. А ще сподобалось, що авторка не побоялась критики і надрукувалась, а це вже багато. Вітаю!

[стронґовський]

А мені видається, що Профет права. Не всім щаситить видати книжку настільки рано, і оце "рано" надто відчувається. З одного боку - молодець, що пишеш і т.п. З иншого є тобі є куди рости і в майбутньому ти, можливо, соромитимешся свого дебюту...

[Кам.Ю]

А мені видається, що Профет права.

Нмд, не варто рубати крила початківцю. Критика має бути предметна і конструктивна.

[MEOW]

[ З иншого є тобі є куди рости і в майбутньому ти, можливо, соромитимешся свого дебюту...

Мені здається, що за дебют завджи ніяково.

Власне, якщо хтось видає, то, значить, хтось покладає певні надії.

я думаю, після мого дебюту, я й не такого наслухаюсь, так що Вікторіє, тримайся!!!

[Prophet]

Рrophet, Ви зла і недобра. За правилами хорошого тону після слів "посередньо", "аффтар віпей йаду", АМ/КГ, тощо потрібно надати мотивацію такої оцінки, а то виглядає мочіловом в сортірє.
Та скільки можна пояснювати? Спитали думку - я відповіла. Як можна обґрунтувати суб'єктивне враження? Для мене вторинність поезії є однозначним негативом. І якщо я там не побачу чогось нового чи того, що "чіпляє" - я це не читатиму.
не варто рубати крила початківцю. Критика має бути предметна і конструктивна.
Як так розумію, Ви тільки прозу пишете? А пригадайте-но, в чому принципова різниця між лірикою та епосом? Поезія ґрунтується на чуттєвості і так само має сприйматись - через відчуття та емоції, а не логіку. Якщо людина досконало вивчить теорію віршування і спробує написати щось виключно за "механічними" вказівками - у неї не вийде хорошого вірша, це буде просто правильно побудований текст, не більше. Це я щодо "конструктивної критики".

А, і ще. Мій принцип, доводити доречність якого я не збираюсь (набридло) такий: нездарам треба казати, що вони нездари (авторки теми це не стосується, бо "посередньо" у моїй шкалі - не така й погана оцінка, це ж не "жахливо"). Я не визнаю сюсюкання навіть із немовлятами, що вже казати про дорослих людей. А якщо в людини справді є творчий потенціал - негативні оцінки тільки загартують.
От вмієш ти підтримати!
А навщо підтримувати? Мало Вам макулатури?
віриш, я гірше.
головне - віра в свої сили.
Просто Ваше покликання - проза, а не поезія :)
Головне - самокритичність.
Якби вірші ще не друкувалися, то можливо і рецензії були б більш схвальні, а так видать трохи жабка дусить.
Були б гірші. А так можна припустити, що комусь отаке подобається читати - то нехай собі буде. Якщо, звісно, воно видане не власним коштом або "по блату".
А якщо то натяк на мене - офіційно заявляю: я не маю жодного бажання друкуватись (а можливостей для того достатньо).

[MEOW]

я не маю жодного бажання друкуватись

абсолютно розумію.

Макулатури дійсно багато, але таки російської, хай і в нас своя буде! :D :p

творча людина - така тонка загадка. бажаючи загартувати, її просто можна зламати. і таких дуже багато - зламаних геніїв.

І також вважаю, що проза і поезія мають існувати у симбіозі. в жодному разі не можна вважати, що тільки поезія має сприйматись на відчуттях.
а відчуття, то така штука, що доки їх не переживеш, то годі зообразити.

тутачки вже вік - проблема, а не креативність чи нестандартний підхід. ;)

[стронґовський]

Вік є проблємою для творчости виключно через наявність ознак "хвороби росту". Можна і в дитинстві писати хороші речі (прикладів достатньо - Турбіна, Рембо), просто не варто думати, що до тебе дорослого застосовуватимуться ті самі поблажки, що й до тебе-дитини. Якось в своїх розмовах ми в Оксії підіймали цю тему, про "зламаних ґеніїв", то от, якщо ґенія можна зламати - значить він фальшивий. Пам’ятаєте Ніцше: все, що мене не вбиває робить мене сильнішим. Тут те саме.

А макулатура потрібна, тільки щось мені не подобається, де ви хочете її бачити. Поезія ніколи не була чтивом, це нелогічно відносно неї самої, як явища виключного. Вторинна і графоманська поезія (як, втім, і "висока") ніколи не буде масово читатися в метро і т.п. Відповідно немає необхідности в її підтримці.
І, власне, зараз дуже багато справді талановитої молоді (не мого покоління, молодших), не встигаєш дізнаватися про всіх. От у цієї дівчинки
http://artvertep.dp.ua/authors/vazhinska
деякі вірші мене надзвичайно чіпляють:

*****
Раніше жити було важче.
Це зараз на уроці укрліт
я*можу казати те, що хочу.
Дивуватися,
чому не вивчаємо Андруховича
та цитувати Жадана.
І не отримувати за це нічого,
крім оцінок.
Це зараз я*можу давати
читати вчительці Бондаря
І не чути за це нічого окрім :
«Сначала мнє захотєлось отбросіть ету кнігу потом вознікло желаніє
прочітать чєм*же ето всьо продолжится а*после трєтьєго
проізвєдєнія вознік живой інтєрєс».
Так, мене не виключать з*комсомолу,
не відберуть партквиток,
не відішлють до Сибіру.
Мені зовсім нічого не буде.
Бо в*нас свобода слова, свобода сексу і незалежність.
А*я взагалі неповнолітня.
14.05.06

[Marvin]

Віршів багато хто писав в дитинстві. Не всі зважувались навіть показати їх комусь. У даному випадку натхненністю стала любов, судячи з текстів. Це добре.
Але! Дуже. важко. читати! Мова надумана, не ллється, як пісня. А значить - ніхто довго і усе читати не буде...

Любовь пришла!
Свершилось это.
Настал чудесный томный миг.
Трепещет сердце. И в душе
ликует все,
звенит,
парит,
Как жаворонок в синеве.

[MEOW]

От у цієї дівчинки
деякі вірші мене надзвичайно чіпляють:

Не знаю, мене абсолютно не зачепило чомусь... відчуття, де відчуття???

[Prophet]

якщо ґенія можна зламати - значить він фальшивий
о, хотіла сказати те саме.

[Кам.Ю]

Все ж, лишаюся придумці, що до початківця потрібно ставитися дещо делікатніше, ніж Герасим до своєї Муми. Зокрема, техніка (як поетична так і прозова) приходять з часом. Зауважу, що в І-неті народ лінивий, відгуки дифереціюються АМ/КГ, або супер-пупер. Змістовні рецензії - величезна рідкість.
Я говорю не про відвертих графоманів (до речі, справжній графоман - людина товстошкура і загартована, його негативною рецензією не вб'єш і взагалі нічим не виведеш), а про авторів, у яких, все ж, є іскорка.
На память приходить історія з Марселем Прустом, роман якого хтось із дуже відомих літераторів назвав графоманським і сказав що це ніколи не опублікують.

Виникла цікава і жива тема, може варто відвязати її від Абрикослова Вікторії?

[Загублена дитина]

ммм... випадково на тему наштовхнулася. цікаво, а авторка теми раптом не в Українському гуманітарному ліцеї вчилася (навряд я тепер дізнаюся)? у нас ця книжка стоїть на поличці в кожному кабінеті літератури і авторку (якби ж я їм"я пам"ятала=) усім в приклад ставлять...
ех. чомусь підозрюю, шо навіть якшо моя книжка колись існуватиме (перхапс пробаблі, але я все ж таки вірю у чудеса і фартовість нездар), то у цьому закладі навряд про неї знатимуть =)
щодо віршів, мені сподобалася лише остання строфа другого. але дійсно, схоже на дуже багато чого іншого. мо, то мені так здається. бо я сама надто по-іншому пишу.
а взагалі, особисто я вчора сиділа, думала і мене осяяло (сенк"ю, Профет, хотя ти такого не казала і може даже не думала=). мені 15 років. коли я сюди прийшла - було 14. те, шо я зараз роблю. великою мірою цікаво лише через мій вік. я надто люблю дійсно хорошу поезію, шоб строїти собі якісь ілюзії. і я надто горда і самозакохана, шоб валандатися десь в дупі і мати книжку, яка стоїть на п"яти поличках в одному-єдиному ліцеї. а більшого я не матиму - бо не в той час і не в тому місці. то якого вона треба, друкувати і звєздітися? якшо у 20 років я не припиню писати і раптом писатиму краще - тоді це матиме сенс. а зараз... та я кожні два тижні думаю, шо більше ніц не напишу. а кому таке треба? просто дійсно, треба або бути кращим, або не бути.
сорі за офтоп, але ж модери мене люблять?)
і все-таки, раптом авторці розсилка з форуму приходить.... цікаво було б дізнатися щодо ліцею)

і іще. мені 15 рокв. я намагалася шось написати з трьох. повірте, я вислухала стільки критики, шо у багатьох зав"яли би вуха від кількості і якості. і найбільше - цього року. і нічо, не зламали. пишу, жива і здорова. і навіть не зовсім кепсько. це тим дорослим, які думають, шо з новачками треба бути м"якими.