джазмен

[Андрій Любка]

джазмен

я джазмен і мені погано
коли згущене молоко неба
росою спадає на стебла задуми
тоді пальцями хрусткими до болю
вистукую такт серця
тоді саксофон жаб
народжує вітер
тоді старий дідо з вудкою
сидить над погаслим озером

і раптом світло ночі
поглинає тінь що женеться
за власним хазяїном
а місяць засмоктує
оголене тіло жінки
яка мітлу необачно забула вдома
тоді повітря стає вологим
тоді саксофон стає фонтаном
струменем гейзером краном
тоді музика стає какофонією
і болота папороть очерет
стають пейзажем нікчемного художника

все розчиняється в темряві
світанково стає несправжнім
і я не розумію одного
хто ж насправді джазмен

(ранок сповзає по стінам
і
заповзає у горло
).

Андрій Любка

[Iryska]

то не зовсім рецензія...
джаз мені не дуже до душі... не відчуваю його. але як читала алесандро баріко Новеченто...
щось співвзвучне є... щось субєктивне, щось, що заповзає в голову тихо і непомітно.

[MEOW]

Люблю джез, але мені чомусь зовсім не такі асоціації до голови лізуть у зв"язку з ним.
радше... моя рука у чийсь долоні, шарф з краплями від теплого дихання, свічки, камерність, хай камерність темної вулиці, вогкі шкарпетки і лаковані мешти, що ступають свіжим жовтим листям... :)