Аліса Селезньова та всі, всі, всі

[Iryska]

В якійсь з тем торкалися дитячих творів, які завжди можна перечитувати.
я тільки-но зрозуміла, що однією з таких книг для мене будуть історії Кіра Буличова про Алісу Селезньову. перелічувати книг не буду... бо історій багато. але мені дуже подобалося. особливо про її друзів, :8 я була, здається, таємно закохана в легковажного і місцями "розбовтаного" Пашку, а потім життя звело з зовсім іншим прототипом. так що мій коханий - швидше Аркашка, серйозний, надійний, але теж дуже веселий:)
так от, повернемося до Кіра Буличова. ще я дуже люблю його роман "Поселок".
він дуже-дуже класний!!! читати всім-всім. гарно написано. цікаво. і про те, як вижити, не втратити віру, не перетворитися в ні на що нездатних мрійників.... а ще є лейкмотив про те, чи потрібна людина освіта, і якою вона (освіта) має бути... чи завжди сила вирішує все, навіть у екстремальних умовах... і чи вистачає тільки розуму без прагнення до перемоги...
Діліться своїми враженнями про цього автора та його твори!!!!
бо я то довго можу писати і тішитися з того, що я читала... втім, :nono: як ніхто не відгукнеться, так і робитиму!!!! :p

[Iryska]

згадала, що читала переклад чергової пригоди Аліси українською. і там було про потвор з МАЦАКАМИ... я собі щось таке монстроподібне уявляла. а мацаки - для мене це щось таке незбагненно страшнюче було... от дочитала я... згадала про мацаки і дійшло до мене - що - всього на всього Щупальці (згідно з великим тлумачним українським словником - Рухомі вирости на тілі червів, молюсків, членистоногих і деяких інших тварин, що є органами чуттів, захоплювання їжі, а іноді й дихання. // перен. Те, що проникає кудись, захоплюючи що-небудь.) а тут таке гарне слово - від слова мацати... побігла я до мами з цим шаленим відкриттям. вона на мене глянула, сказала - філологом будеш... так і сталося ;)
а гарне слово, мацаки... тільки в тому словнику написано, що це діалектизм. але звучить як!!!!

[Оса]

Ого! Вік живи, вік учись! А я про мацаки вперше чую! Класне слово, тре" запам"ятати!:))

А Кіра Буличова обожнювала завжди. Доречі, зовсім недавно юзала по інтернету, надибала на ресурс (тільки ссилку загубила, нажаль). Так там дивлюся - висять повісті, де фігурує мій любенький робот Вертер з "гості з майбутнього"!
А оце ж колись у дитинстві ми усім класом писали "аффтору" сердитого листа, де сварили його за те, що він дозволив режисеру вколошкати того клишоногого сараку-романтика...
І от прошу дуже - через стільки років він його-таки полагодив!!! Шкода, що не можна тепер йому свої решпекти надіслати...Пізно...

[Iryska]

а ви таки той гнвіливий лист автору надіслали?
чесно скажу, я до вертера байдужа, не траплявся він мені в книгах, крім тої повісті, що екранізували Гостя з майбутнього. хоча сам твір інакше називався, принаймні в тому укр перекладі, що я читала.
так в яких творах вертер фігурує?

[Оса]

Надіслали, а як же! Тільки не знаємо, чи отримав саме наш лист, але думаю, писали не лише ми...:)
А там де Вертер фігурує...Там щось про Синю бороду...Кажу ж ссилка загубилася...Не поставила її вчасно до "избранного" от і маєш... Хіба що у Яндекса спитати...

[Iryska]

Чулан Синей Бороды?
на альдебаран.ру знайшла. воно?

[Iryska]

Вирішила додати інфу про Автора.
:aga:
Кір Буличов (Ігор Всеволодович Можейко)
18.10.1934 - 05.09.2003
Один з найвідоміших російських (я б навіть сказала радянських) письменників-фантастів, кіносценарист. Основна спеціальність - історик, в галузі сходознавства.
Народився в Москві. У 1957 році закінчив перекладацький факультет Московского педагогічного інституту іноземних мов імені Моріса Тореза, працював перекладачем у Бірмі. У 1959 году поступив в аспірантуру Інституту сходознавства АН СССР. У 1962-63 роках працював кореспондентом АПН у Бірмі, був віце-прес-атташе, другим секретарем посольства. У 1966 році захистив кандидатську дисертацию, а в 1982 році - докторську (на тему "Буддизм у Бірмі").
Дебют у літературі ідбувся у 1960 році, перші опубліковані фантистичні оповідання вийшли в 1965. Найвідоміші твори - цикл повістей про "дівчинку з майьбутнього" Алісу Селезньову, а також оповідання і повісті з циклу "Великий Гусляр" і цикл романів "Галактична поліція".
З 1976 року працював в кіно, написав сценарії до фільмів "Через тернии к звездам", "Слезы капали", "Гостья из будущего", "Лиловый шар", "Подземелье ведьм". Дуже популярним став мульфільм "Тайна третьей планеты", режисера Романа Качанова.
Помер у Москві 5 вересня 2003 року.

[Aureliano]

У него еще есть очень хорошая повесть "Слезы капали", по которой Данеля снял одноименный фильм.

[Оса]

Отличный фильм!:)

[Iryska]

кіна не бачила :(
твір не читала :(

[Оса]

Про дядечка, (Євгеній Леонов) у якого і робота,і посада директора ЖЕКу, і жінка, і онука - все є...Та раптом в око йому потрапив скалок "того самого" дзеркала, і - почалося...Характер йому геть попсувався, і все пішло шкереберть...

[angel]

Буличова просто обожнюю. Навіть зараз, коли тяжко депресую, витягую на світ божий "Девочку с Земли" і перечитую. У мене книжка з чудовими ілюстраціями. Це справді один з улюблених авторів. Дуже мені подобалася повістина про піратську мамашу, де Пашка переодягається жінкою і лупить корзинкою по мордяці здоровенного пірата. А взагалі, про Буличова неможливо говорити, його треба просто читати, причим читаються його книги із задоволенням в будь-якому віці.

[Крилатий Пес]

Для мене Буличов почався з того самого "мацакового" "Полонені астероїда" (мушу сказати, що прозріння з приводу, що то є - мацаки, прийшло до мене десь років через вісім після того), а далі - покотилася вся серія "Дівчинки з Землі"... "Поселок" і "Ріки часу"(хто читав, до речі?) дуже здивували - стереотип дитячого автора заважав читати. А ще є чудова збірочка оповідань, дуже "дорослих" і ліричних, що називається "Кому ето нужно?" - до сліз справа не дійшла, але ознайомитися раджу всім:-)

[Iryska]

Для мене Буличов почався з того самого "мацакового" "Полонені астероїда" (мушу сказати, що прозріння з приводу, що то є - мацаки, прийшло до мене десь років через вісім після того), а далі - покотилася вся серія "Дівчинки з Землі"... "Поселок" і "Ріки часу"(хто читав, до речі?) дуже здивували - стереотип дитячого автора заважав читати. А ще є чудова збірочка оповідань, дуже "дорослих" і ліричних, що називається "Кому ето нужно?" - до сліз справа не дійшла, але ознайомитися раджу всім:-)
ги, мацаки - то таки мацаки... всіх замацало :D
дівчинка з землі - так, суперово. поселок - зачитано до дірок.
а ріки часу і кому это нужно - ще читатиму. спасибі за рекомендацію

Це справді один з улюблених авторів. Дуже мені подобалася повістина про піратську мамашу, де Пашка переодягається жінкою і лупить корзинкою по мордяці здоровенного пірата. А взагалі, про Буличова неможливо говорити, його треба просто читати, причим читаються його книги із задоволенням в будь-якому віці.
ну про Пашку я вже писала, то таки такий хлопака :8 ага, теж цю книгу памятаю... гарно.
ще люблю там де вони на планету прилетіли і ніби у середньовічно-фентезійне місто потарпили. там ще фінал неоднозначний. :)

[Anatoliy]

і я, коли був малим, постійно читав кіра. ще у класі, мабуть, четвертому. тоді був мій улюблений автор, все перечитав, що було в бібліотеці. навіть пізніше, років через 4 перечитував, але то був останній раз. зараз лише алісу та пашу можу згадати. :)

[Iryska]

а поселок читав??? Раджу. гарне. варте почитати, я його в моменти депресії згадую, коли руки опускаються. твір - сильний. і про сильних. мені дуже подобається.

[Anatoliy]

зараз і пошукаю в неті. щось таке зараз варто почитати

[Iryska]

http://lib.aldebaran.ru/author/bulychev_kir/bulychev_kir_posyolok/
Тримай!!!
анотація звідти
Аннотация
«Поселок» — одно из самых сильных произведений К.Булычева. Это захватывающая история экипажа космического корабля «Полюс», потерпевшего аварию на дикой неисследованной планете. В ситуации почти безнадежной, люди основывают маленькую колонию и пытаются выжить в окружении враждебных человеку инопланетных животных и растений. Выжить — теперь главная забота космических «робинзонов». Ко времени, когда подрастает новое поколение обитателей Поселка, скорая его гибель кажется уже неизбежной — идет борьба и за существование, и за сохранение человеческого достоинства. И слабый шанс на спасение дает лишь труднейшее путешествие через перевал к заброшенному кораблю — осколку земной цивилизации, которое становится символом всех человеческих устремлений и надежд — символом возвращения домой.

[Anatoliy]

знайшов. беручи до уваги, скільки у мене є часу, читання займе не одну нічку :)

[Anatoliy]

я тільки на ліб ру знайшов
http://www.lib.ru/BULYCHEW/poselok.txt
кумедно вийшло :)

[Iryska]

знайшов. беручи до уваги, скільки у мене є часу, читання займе не одну нічку
то того варто!!!
поділися потім враженнями. як поселок, що думаєш про книгу...

[Anatoliy]

сподіваюся, що варто!!! об'єм то ого-го!!!

[Iryska]

як матимеш змогу - візьми паперовий примірник. я з екрана навчилася читати, але є такі речі, які треба таки з книги читати. і для мене поселок - то одна з таких книг. в мене збірник про пригоди павлиша, і там, крім поселка, ще гарна повість Великий дух и беглецы, але з поселком - не порівняти. то таки найсуперовіший твір з серйозних книг Буличова.
бо оповідання і повісті про алісу я теж люблю. але вони і поселок - то різні "вагові категорії"

[Anatoliy]

я в місто виберуся лише через кілька днів, і то по справам, та ще й по магазинам ходити, шукати - це не моє... а з монітора звик читати, уже кілька років, паперових вже давно не читав, хіба що "гетьманський скарб" і "отруту для княгині" кілька місяців тому перечитував

[Iryska]

тоді приємного читання!!!
заздрю тобі і тим, хто читає поселок вперше!!!!
по-доброму заздрю.

[Anatoliy]

я в таких випадках говорю "бажаю собі того ж самого" :)

[Anatoliy]

ги, шось мене заглючило. тут... и.. про поселок в химері.. :)

[Оса]

Поселок - це не за цим, часом, твором знято мульт "Перевал"? Щось мені так здається...

[Iryska]

а про що мульт перевал?

[Anatoliy]

що ж, якщо вже пообіцяв, то мушу дотримати слова. :)

отже, іриска попросила написати мою думку про книгу "поселок" кира булычева. відверто кажучи, коли починав читати, щось мені не сподобалося. не знаю, може, стиль (може, тоді я до нього не звик), можливо, щось інше... наприклад... відсутність почуттів... ну, не зовсім так, правильніше було б сказати: відсутність того, що викликає певну реакцію в читача та створює враження... оце загнув :) це тривало десь сторінок 20. але ж, вступ буває інколи нудний... це було щось схоже. перед тим ми говорили з ірискою про егоїзм, самопожертву... дійшли висновку, що краще бути трохи егоїстом... але книга зовсім не про це... а саме, про самопожертву... давно я вже такої літератури не читав... у мене склалося враження, що вся фантастика швидше пишеться для розваги, щоб читачам було цікаво читати, але там можна рідко знайти щось таке, що виховує людину... це я про мораль...

якщо думаєте, що я верзу дурниці, то дуже помиляєтеся, бо ж у кожного є слоя думка, а фантастики я перечитав достатньо, особливо у дитинстві. сама книга про те, як група людей, зазнавши аварії, змушена була виживати на ворожій планеті. тут слово «ворожій» вжито не помилково… найбільшою проблемою «колонії» була сама планета, її природа. але це все ніби вступ. події починаються лише через 15 років (якщо не помиляюся :) ). більша частина людей загинула через нестерпні умови, через необережність у поводженні з природою… там за помилку платили одну ціну – життя… та не буває лиха без добра: помилки двічі не повторювали, а в результаті – виховання сильних духом людей. це вже нове покоління, що підростало на планеті. юнаки та юнки… але відсутність нормального соціального давалася в знаки. всі знання переймали від старого, який ще хотів полишити цю планету, піти туди, де їм, людям, місце. звісно, були ті, що прижилися. наприклад, дік. він сильний фізично, безкомпромісний, відвертий, але й сильний не завжди. якщо боявся, то просто цього не показував, це своєрідне ствердження характеру, певною мірою нав'язування бажаного, але це було необхідно не лише для нього. йому постійно заздрив олег, якого старий вважав мало не порятунком усіх. олегові не вистачало чогось в житті, однієї деталі, якщо так можна сказати, щоб не відрізнятися від діка, від його волі. цією деталлю була користь для інших. звісно, вона була, але за тих обставин її мало хто відчував, бо не першому місці було полювання, вміння виживати, битися, а знання – було другорядним. ситуація змінилася після першої вдалої подорожі до корабля, коли олег мав вчитися, щоб полагодити зв'язок та викликати допомогу. в олега була одна дуже важлива риса – впертість, а ще – бажання мати мрії, а не жити суворою реальністю. мрії, навіть божевільні, як тоді здавалося… він став свого роду робінзоном, все робив уперше. це як винаходити вдруге колесо. але це було необхідно. і саме впертість була тим кроком до становлення характеру сильної людини. він зробив повітряну кулю, витрачав увесь свій час, одночасно вчився… і саме з кулею було пов'язане його перше відчуття вищості від того, ким він ставав... ставали усі… коли піднімалися на кулі в повітря, він побачив страх в очах «безстрашного» діка. а ще закохався у мар'янку… це було нове почуття, яке спочатку скидалося на звичайну звичку, коли ти не можеш без когось, бо звик бути разом. тут і виявилася відповідальність за життя інших, але й схильність до необдуманих вчинків… заради когось… все ж таки логіка та відповідальність взяли гору. казік – це дитина, яка ніколи не бачила Землі. народився на чужій планеті, яка стала його домом, але найбільше хотів туди, звідки були батьки, ніби відчував, ніби знав, що втратив… мрійник, відчайдух, відповідальний, готовий пожертвувати собою, щоб урятувати друзів. мар'янка ж була трохи інакшою в тому, що пожертва собою все ж таки мала віддінок надії, сподівання, що, можливо, все буде краще. вона була готова піти на все, без страху, але лише ззовні, бо в душі боялася, навіть коли були в небезпеці, казала друзям, щоб її залишили та рятувалися, вона сподівалася, що вони цього не зроблять, навіть трохи не так – вона боялася, що вони її послухають. але це було в душі, а реальний світ – це не зовсім те. там інші закони та цінності. можна довго писати про кожного героя…але все описане - це лише загальне враження… є багато деталей, які спочатку не помічаєш, які можна зрозуміти лише пізніше, найкраще – в дискусії. а ще – у книзі гарні образи, мається на увазі природа: дивні незвичайні форми, різноманітні, дійсно фантастичні. але, мабуть, буду завершувати свою писанину, тому скажу: читати варто, і навіть більше – потрібно. іриска казала правду - враження особливі…

[Оса]

а про що мульт перевал?Про те, як на якійсь планеті у печері, чи в хатині живуть люди. Вже кілька поколінь: дід, батько, мати, брати і сестри...У них там хазяйство натуральне... До них прибився тамошній козел, такий дивний, багатоногий і з хоботом...Ті люди вчать своїх дітей того, що вони з землі...А ще вони розказують, що за перевалом лежить іхній корабель, до якого багато разів намагалися звідси дістатися, та марно... І от дітям треба туди потрапити...А там іжа і енергія...Коребель старий, але коли вони туди потрапляють, то бачать, що там усе так, як їм пам"яталося з дитинства...
Мультфільм дуже добре намальований, білим на чорному. А потім, як відчиняється корабель, то все стає в його середині кольоровим...

Здається, це все ж таки, воно і є...

[Оса]

Ось посиланнячко: http://forum.darkdragons.ru/printthread.php?t=3077

[Tim-Lit]

А мені все-таки більш подобається МУЛЬТИК "Таємниця третьої планети", а не тексти... Особливо окремі цитати, як-то: "Птица Говорун отличается умом и сообразительностью, умом и сообразительностью..." Може тому, що читав Буличова лише у вигляді бібліотечних книг, а вдома нічого не маю. Бо люблю повертатися до книжки й перечитувати, перечитувати... :)

[Оса]

оооо! третя планета - це класика! "хотите я его стукну? он станет фиолетовым...в крапинку!"
або це: "официант! четыреста капель валерьянки и салат! - я же просил четыреста! а здесь четыреста две...- четыреста...у нас всё точно!" ;)

[Masoret]

класно :)

[Iryska]

давно обіцяла написати відгук на відгук Антатолія. то не я таке безсовісна - то в мене часу не було!! :8
почну з того, що я страшенно тішуся, коли люди отримують насолоду від читання книжки. особливо, коли сама ту книжку порадила. тому я страшенно тішилася, що Анатолій прочитав Поселок.
:yahoo:
відверто кажучи, коли починав читати, щось мені не сподобалося. не знаю, може, стиль (може, тоді я до нього не звик), можливо, щось інше... наприклад... відсутність почуттів... ну, не зовсім так, правильніше було б сказати: відсутність того, що викликає певну реакцію в читача та створює враження... оце загнув :) це тривало десь сторінок 20. але ж, вступ буває інколи нудний... це було щось схоже. перед тим ми говорили з ірискою про егоїзм, самопожертву... дійшли висновку, що краще бути трохи егоїстом... але книга зовсім не про це... а саме, про самопожертву... …
ага. тільки от щоб справді жертувавти тра бути дуже сильнимю. а книга - справді про сильних. а ми з тобою говорили трохи про інше - якщо жертвувати - то для чогось/когось вартісного/вартого\чи хоча б достойного.
давно я вже такої літератури не читав... у мене склалося враження, що вся фантастика швидше пишеться для розваги, щоб читачам було цікаво читати, але там можна рідко знайти щось таке, що виховує людину... це я про мораль... …
фантастика - вона різна. і все під один гребінець причесувати - то неправильно, мабуть.
а Буличова за таке от люблю - бо в нього і твори для дітей, і такі от речі класні трапляються.

а як щодо дилему про те, чи потрібна освіта чи ні? там два підходи - Олега та Діка. а мені до вподоби Казік - як гармонійне поєднання і того, й іншого.

[Iryska]

надибала в інеті...
про казку та фантастику.
тобто вернулися після поселка до Аліси


"Девочка с Земли" - это оригинальный сплав сказки, фантастики, заимствованный из устного народного творчества и известных произведений детской литературы, где все находит свое место: и шагающие кустики, и живые роботы, и шапка-неведимка, и три мушкетера. Обращенное к детям это произведение как-бы погружает читателя в самобытный культурно-литературный коктейль разных времен и народов, где ребенок дня сегодняшнего должен освоиться сообразно своему особому взгляду на мир.

Героиню цикла - Алису - отличает универсальное сочетание ярко-современного характера с общим для всех времен чертами ребенка: не случайно она так напоминает свою тезку из сказок Л.Кэррола "Алиса в стране чудес" и "Алиса в Зазеркалье". Правда, сам К.Булычев утверждает, что имя Алиса заимствовано им у дочери, но и у героини Л.Кэррола тоже был реальный прототип - десятилетняя Алиса Лидделп - тем не менее имя в читательском восприятии давно стало нарицательным. Потому, думается, параллель между двумя Алисами не случайна; скорее Алиса К.Булычева - современная наследница Алисы Л.Кэррола - бесстрашной исследовательницы загадок окружающего ее мира, видимого и невидимого невооруженным глазом.

Вообще, со сказкой: литературной и фольклорной, - произведения К.Булычева связывает многое. Здесь масса явных и замаскированных сказочных персонажей: добрый великан Громозека, три капитана, напоминающие трех богатырей, доктор Верховцев - настоящий сказочник, волшебник, птица Говорун. На загадочной Пустой планете происходят, подобные сказочным, превращения животных. Не менее узнаваемы мешочек с червяками, которые никогда не кончались (бр. Грин - горшочек с кашей), невидимые рыбки и шапка-невидимка. Да и сама Алиса по отношению к происходящему и взрослым вокруг нее - своеобразный парафраз образа Иванушки-дурачка. Выглядя наивной, простодушной, не такой умной, как окружающие, она тем не менее оказывается самой находчивой, обеспечивает победу над врагом.

Сказочная природа произведений об Алисе очевидна и в символике цифр - три планеты системы Медуза, три капитана, три головаста - и в обилии чудесного, и в своеобразной языковой организации текста. Однако сказочное у К.Булычевы органически соединено с фантастическим, взаимопроникнуто им:"Из вездехода вышли три добрых молодца в красных кафтанах, надетых поверх скафандров. За ними последовали еще три космонавта в раскошных сарафанах, также надетых поверх скафандров. Молодцы и молодицы несли хлеб-соль на блюдах. А когда мы сошли на мокрые металлические полосы комодрома, они надели нам на шлемы скафандров венки из местных пышных цветов" - подобное сочетание ритуально-сказочной символики с чертами реалий научно-фантастических произведений очень характерна для автора. Заметим соединение этих двух стихий рождает нередко смех - ирония, сатира, гротеск6 пародия - все это имеет место в рассказах об Алисе. Причем пародийное начало в этих произведениях рассчитано на восприятие читателя, знакомого с литературой достаточно глубоко. Младшие же школьники, не имея возможности "расшифровать" сложный ассоциативный ряд автора, воспринимают произведение "напрямую" - как своеобразную сказку "новог времени".

цікаво
:)

[Крилатий Пес]

З приводу запозичення імені Аліси...
В одному з інтерв'ю Буличов сказав, що Алісу вкрав у Стугацьких, а Великий Гусляр з усім населенням - у Лема. От.

[angel]

Вчора читала "День рождения Алисы", "Девочка, с которой ничего не случается", "Конец Атлантиды" і "Заповедник сказок". Одразу настрій піднявся. Дещо з цього пам'ятала ще з дитячих років. Приємно згадувалося.

[Квітневі чари]

Серія про Алісу - моя улюблена з п*яти років. Спершу дійсно було важко читати "дорослі" оповідання КБ, але швидко втягнулась. Сподобалось неймовірно! "...хоть потоп", "Шкаф неземной красоты", а ще страшнуваті "СПАСИТЕ ГАЛЮ" та "Показания Оли Н."

[Veronika Pyatnitskaya]

Мені теж дуже подобається мульт "Тайна третьей планеты" і ще фільм про Алісу Селезньову.

[RockerША]

Вирішила присвятити свої очі Алісі. Прочитала "Девочка с которой ничего не случается", читаю "Остров ржавого лейтенанта", потім буде "День рождения Алисы"... Ви мене підсадили на ці розповіді.

[Iryska]

а я недавно ні з того, ні з сього прочитала як аліса у минуле їздила, до короля артура...
дуже співзвучно зі шреківським артуором збіглося...
суцільні артури мене переслідували...

[Квітневі чари]

а я недавно ні з того, ні з сього прочитала як аліса у минуле їздила, до короля артура..

Як твір називається, скажи будь-л. Я такого ще не читала

[Giza]

Тут (http://www.mielofon.ru/) хтось був? Така приємна ностальжі. Особливо рекомендую оцю сторіночку (http://www.mielofon.ru/film/index.html)

[AnastasiUA]

а я недавно ні з того, ні з сього прочитала як аліса у минуле їздила, до короля артура...
дуже співзвучно зі шреківським артуором збіглося...
суцільні артури мене переслідували...


Точно до короля Артура?
Просто є ще твір "Закордонна принцеса" і там теж минуле, лицарі... А от Арура я там не помітила...

[AnastasiUA]

А сайт справді чудовий)))
Декілька годин ностальгії та гарного настрою)

[Iryska]

твір називаєцця чулан синей бороды
вона от тут
але попереджую - для молодшого шкільного вііку
http://lib.aldebaran.ru/author/bulychev_kir/bulychev_kir_chulan_sinei_borody/