поезія американських бітників

[acid drinker]

власне, з теми все зрозуміло.
зараз у процесі читання... наче симпатично.
а ви шо про то думаєте?
і чи справився андрухович зі взятим на себе завданням?

[acid drinker]

кілька речей, які мене по-справжньому пробрали. правда, андрухович подає їх тільки в перекладі - я спробувала пошукати оригінали ;)

отож, перший - лорен ферлінгетті (Lawrence Ferlinghetti). отакий він:
http://www.uspoetry.ru/poetphot/ferl.gif
"буває під час вічності" ("Sometimes during eternity")

Буває під час вічності
на світ вилазять деякі пацани
і один з них
що продуплився пізніше за інших
такий тіпа плотнік
з нормального району
тіпа Галілеї
і він починає нити
і заявляти тіпа він родич
тому котрий створив небо
і землю
і ніби той чувак
хто справді тим всім добром нас ощасливив
то його Батя

Більше того
він додає
Про все це написано
у декотрих таких пергаментах
що їх певні казли
заховали десь на дні Мертвого моря
і ви їх не знайдете
упродовж якоїсь пари тисяч років
однієї тисячі дев'ятисот сорока семи
з них
якщо точніше (*)
але навіть тоді
ніхто по-справжньому не повірить їм
та й мені
в цьому ділі

У тебе гарячка
казали йому на це
І трохи остудили його
Задля цього вони розп'яли його на Дереві

А тепер кожний
стругає собі модельки
того Дерева
з Його фігурою
і завжди Його ім'я наспівує
і кличе Його спуститися
і сісти з ними полабати
до гурту
так ніби він трубач
а вони не вміють

Тільки Він не злазить
зі Свого Дерева
висить Собі і висить
на Своєму Дереві
з виглядом справді недоПетраним
справді відмороженим
до того ж
як послухати
останніх вістей
вічно недостовірних
справді мертвий

/Sometimes during eternity
some guys show up
and one of them
who shows up real late
is a kind of carpenter
from square-type place
like Galilee
and he starts wailing
and claiming he is hip
to who made heaven
and earth
and that the cat
who really laid it on us
is his Dad
And moreover
he adds
It's all writ down
on some scroll-type parchments
which some henchmen
leave lying around the Dead Sea somewheres
a long time ago
and which you won't even find
for a coupla thousand years or so
or at least for
nineteen hundred and fortyseven
of them
to be exact
and even then
nobody really believes them
or me
for that matter
You're hot
they tell him
And they cool him
They stretch him on the Tree to cool
And everybody after that
is always making models
of his Tree
with Him hung up
and always crooning His name
and calling Him to come down
and sit in
on their combo
as if he is the king cat
who's got to blow
or they can't quite make it
Only he don't come down
from His Tree
Him just hang there
on His Tree
looking real Petered out
and real cool
and also
according to a roundup
of late world news
from the usual unreliable sources
real dead/

_____________________________________________
* 1947 року на дні мертвого моря було знайдено пергаментні сувої з фрагментами староєврейських письмен, датованих 130 роком до н. е., в яких зафіксовано пророцтва відносно приходу на світ ісуса христа

[acid drinker]

то як, будемо продовжувати?

ще одна красива річ - френк о'хара (Frank O'Hara).
дивітеся на цього милого дядька:
http://www.lettere.de/bios/foh/foh.jpg
і читайте його річ "чому я не художник" ("Why I am Not A Painter"). знову вбиваю український варіант ручками, тому пропускатиму великі літери =)

я не художник, я поет.
чому? здається, я мав би бути
художником, та не став. от,
наприклад, майк голдберг (*)
починає малювати, а тут я.
"сідай і налий собі", каже
майк. я п'ю, ми п'ємо. підводжу
очі. "у тебе там САРДИНИ".
"так, щось туди просилося".
"еге". я йду і дні йдуть
і я знову в нього. малювання
триває, я знову приходж. картину
завершено. "де САРДИНИ?"
лишилися тільки
літери, "забагато фігур", каже майк.

а я? певного дня думаю про
колір: помаранчевий. пишу рядок
про це. невдовзі маю
цілу сторінку слів, не те що рядок.
тоді наступну сторінку. цього мусить бути
все більше, не кольору, а слів
про жах цього кольору
жах життя. дні ідуть. це вже навіть
проза, такий я поет. і вірш
закінчений, а я не згадав
ще той колір. маю дванадцять віршів, якя
назвав ПОМАРАНЧІ. іншого дня в галереї
бачу майкове полотно, яке він назвав САРДИНИ.

/I am not a painter, I am a poet.
Why? I think I would rather be
a painter, but I am not. Well,

for instance, Mike Goldberg
is starting a painting. I drop in.
"Sit down and have a drink" be
says. I drink; we drink. I look
up. "You have SARDINES in it."
"Yes, it needed something there."

"Oh." I go and the days go by
and I drop in again. The painting
is going on, and I go, and the days
go by. I drop in. The painting is
finished. "Where's SARDINES?"
All that's left is just
letters, "It was too much," Mike says.

But me? One day I am thinking of
a color: orange. I write a line
about orange. Pretty soon it is a
whole page of words, not lines.
Then another page. There should be
so much more, not of orange, of
words, of how terrible orange is
and life. Days go by. It is even in
prose, I am a real poet. My poem
is finished and I haven't mentioned
orange yet. It's twelve poems, I call
it ORANCES. And one day in a gallery
I see Mike's painting, called SARDINES./

______________________________________
* майк голдберг - нью-йоркський художник, шовкографіями якого проілюстровано збірку френка о'хари "оди"

[acid drinker]

наступна =)

цього разу - гері снайдер (gary snyder).
отакий він
http://news.minnesota.publicradio.org/features/2005/04/18_newsroom_garysnyder/images/snyder_large.jpg
поезія "довге волосся" ("Long Hair")

сезон полювань:
раз на рік олені виходять ловити людей. вони
вигадують усякі штуки що неминуче притягують чоловіцтво ближче;
кожен з них вибирає собі одного. олень стріляє в нього і потім
змушує здерти із себе шкуру, забрати додому м'ясо
і з'їсти його. тоді олень уже всередині. він чекає
і ховається там, хоч людина цього не знає. коли
достатньо оленів посяде достатньо чоловіків, вони вдарять
усі водночас. чоловіки що не мають у собі оленів
теж будуть захоплені зненацька, і так усе зміниться.
це називається "переворотом ізсередини".

оленячі сліди:
вони тягнуться узбіччями пагорбів
перетинають країну виходять на дороги
бруднять стежки до білих мов кість
хазяйських будівель,
нищать їх.

спинаються вгору заростями,
липкими, гострими, тріскучими
жовто-сухими травами літа.

оленячі сліди ведуть до струмків,
до узбіч по всіх шляхах
сходячись докупи на найкращій стежині -
і знову розходячись -
і зникаючи в ніде.

оленячі сліди прослизають під швидкісні траси
проникають у міста
тут і там з'являються у садах і посівах
оточують околиці шкіл!

олені знаходять і перекривають колії
вони в домах: вони проходять стіни:

вони скачуть у моєму волоссі.

/Hunting Season:
Once every year, the Deer catch human beings. They
do various things which irresistibly draw men near them;
each one selects a certain man. The Deer shoots the man,
who is then compelled to skin it and carry its meat home
and eat it. Then the deer is inside the man. He waits and
hides in there, but the man doesn't know it. When
enough Deer have occupied enough men, they will strike all
at once. The men who don't have Deer in them will
also be taken by surprise, and everything will change some.
This is called "takeover from inside".

Deer Trails:
Deer trails run on the side hills
cross country access roads
dirt ruts to bone-white
board house ranches,
tumbled down.

Waist high through manzanita,
Through sticky, prickly, crackling
gold dry summer grass.

Deer trails lead to water,
Lead sideways all ways
Narrowing down to one best path --
And split --
And fade away to nowhere.

Deer trails slide under freeways
slip into cities
swing back and forth in crops and orchards
run up the sides of schools!

Deer spoor and crisscross dusty tracks
Are in the house: and coming out the walls:

And deer bound through my hair./

[acid drinker]

якшо подобається, можу запостити ше шо-небудь... коли перестане бути влом)))

[Prophet]

Цікаво.
Хоч у першому мені не подобається звучання (оригінал, на жаль, оцінити не можу).
Дядьки прикольні :)

[acid drinker]

дядьки зовсім кльові...
ех, треба читати керуака - тоді вонго буде трошки зрозуміліше. мабуть =)

[Mcmortygreen]

якшо подобається, можу запостити ше шо-небудь... коли перестане бути влом)))

ага, дуже добре! хотілось би ще :)

[explicit_noise]

просимо!

[Nike_Велес]

перший вірш цікавий... мені подобається... прикольний переклад, до того ж, і я про ці речі думаю в такому плані...

[acid drinker]

хм... мені влом писати реферат, тому займатимусь іншими корисними для людства справами.
ще речі, які мені подобаються
грегорі корсо (Gregory Corso)
http://60sfurther.com/BEATNEWPHOTOS/GregoryCorso.jpg

поезія "мені двадцять п'ять" ("I Am 25")

з безумством любові до шеллі
чаттертона рембо
вигавкую всі злидні моєї юності
щоб кожне вухо почуло:
НЕНАВИДЖУ СТАРИХ ПОЕТІВ!
особливо тих які розмазують
розпатякують з іншими старими поетами
тих які власну юність вишіптують,
кажучи: - ах я був тоді
але це тоді
так давно тоді -
о я заткав би старих поетів
сказавши: - я ваш дружбан
все чим колись були ви, в мені
відбудеться знову -
а потім вночі у довірливій тиші їхніх помешкань
повідрізав би їм язики
і викрав їхні вірші

/With a love a madness for Shelley
Chatterton Rimbaud
and the needy yap of my youth
has gone from ear to ear:
I HATE OLD POETMEN!
Especially old poetmen who retract
who consult other old poetmen
who speak their youth in whispers,
saying : --- I did those then
but that was then
that was then ---
O I would quiet old men
say to them: --- I am your friend
what you once were, thru me
you'll be again ---
Then at night in the confidence of their homes
rip out their apology-tongues
and steal their poems./

[Nike_Велес]

класссний вірш... і в тему - я теж НЕНАВИДЖУ СТАРИХ ПОЕТІВ... повідрізав би їм яйця! thank you, працьовита бджілко Acide!

[acid drinker]

а можна замість подяки просто мій нік писати правильно?;)
до речі... а вірш же не про те...

[Nike_Велес]

acid, тєжко сі вібачєю... а про що вірш?

[acid drinker]

"Then at night in the confidence of their homes
rip out their apology-tongues
and steal their poems"
як на мене, то про те, шо як би молодий поет не ненавидів старих поетів, він вже - після них. і мусить красти їхні вірші. там же все написано =)

[Nike_Велес]

чи правильно таке розуміння?... він краде, але їх ненавидить... бо вони, старі пердуни, "розпатякують", але їхня "молодість" захиріла і відцвила вже давно... онуків пора бавити, а не патякати... а він краде, бо молодий, і йому пох, і він молодець, бо злодій має зневажати лохів...

[acid drinker]

і водночас усвідомлювати, шо він - злодій. шо він не здаьен ні на шо ліпше, аніж красти вірші у цих "старих пердунів". розумієш, як на мене, поезія страшенно трагічна - але, звичайно ж, у когось може бути інший погляд на творчість =)

[Nike_Велес]

нє, ну ша трагічна, то звичайно... особисто я поважаю поетів за те, що вони сотворили молодими, і ненавиджу за їх "старече патякання"... кгм... я і себе місцями ненавиджу, але - я не вважаю себе старим!!!!! до речі, а старі поети - це як, скільки їм років, як думаєш?

[acid drinker]

це поети минулої епохи (у значенні локально літературному) - старим поетом можна стати у 23, а можна не бути до вісімдесяти...

[golova]

Гінзберг - однозначно найкращий з покоління
ще ешбері, решта - особливої уваги не варті, лиш в контекті субкультури, панове

[acid drinker]

не знаю...
гінзберга не згадувала саме тому, шо він мені не пішов.
цікаво. просто так і є - його вважають героєм тої епохи, четвертий судовий позов проти авангарду (перші три були ше у попередньому столітті, бодлер, верлен і уайльд) пов'язаний саме з його іменем... гінзберг - дуже змістовний символ...
але в контексті поетичному мене набагато більше пробирає той же ферлінгетті. він набагато ближчий до поезії як я її розумію і відчуваю.
тому... на колір і смак кожен сам собі лікар...

[golova]

повір мала гінзберг найкращий як в поетичному так і не поетичному сенсі, просто підбір віршиків з боку пана юрка зовсім не вражає

почитай гінзберга в рос перекладах

[acid drinker]

не дуже люблю преклади, читала оригінали =)
не допомогло. може, я погано розуміюся на англомовних речах. проте гінзберг - не те, шо мене захопило.
повірте, такі речі - навіть якшо їх підбирав пан юрко - віршиками не називають...

[golova]

а як називають? ну добре стіхі - не збираюся тебе переконувати в жодному разі

[acid drinker]

я вас теж намагаюся не переконувати - але це неетично як мінімум...
вірші, поезія, в крайньому випадку - речі. варто виявляти повагу до того, шо вам подобається.

[acid drinker]

мені ліньки передруковувати андруховича, тому буде просто бітницька поезія...

Bob Kaufman

I Have Folded My Sorrows

I have folded my sorrows into the mantle of summer night,
Assigning each brief storm its alloted space in time,
Quietly pursuing catastrophic histories buried in my eyes.
And yes, the world is not some unplayed Cosmic Game,
And the sun is still ninety-three million miles from me,
And in the imaginary forest, the shingles hippo becomes the gay unicorn.
No, my traffic is not addled keepers of yesterday's disasters,
Seekers of manifest disembowelment on shafts of yesterday's pains.
Blues come dressed like introspective echoes of a journey.
And yes, I have searched the rooms of the moon on cold summer nights.
And yes, I have refought those unfinished encounters. Still, they remain unfinished.
And yes, I have at times wished myself something different.

The tragedies are sung nightly at the funerals of the poet;
The revisited soul is wrapped in the aura of familiarity.